- •17.Класифікація речовин за характером впливу на організм і загальні вимоги безпеки
- •18. Класифікація шкідливих речовин за ступенем впливу на організм людини. Гдк та cl50 представників кожного классу
- •19. Типи комбінованоі діі отруйних речовин
- •20. Захист працюючих від промислових газів, парів і пилу
- •21. Вентиляція та кондиціювання виробничих приміщень. Види вентиляції.
- •Види вентиляції
- •22. Забезпечення нагляду за виробничим середовищем.
- •23. Санітарні норми проектування промислових підприємств
- •24. Санітарно-побутове забезпечення працівників. Основні нормативні документи.
- •25. Оптимальні і допустимі метеорологічні умови на робочих місцях. Нормування параметрів мікроклімату.
- •26. Роль виробничого освітлення в охороні праці. Види штучного освітлення за функціональним призначенням.
- •27. Нормативно-технічна документація з охорони праці.
- •28. Розслідування, облік і аналіз нещасних випадків
- •29. Фізичні шкідливі та небезпечні фактори на виробництві
- •30. Соціально-економічні заходи з оп
- •31. Організаційно-технічні заходи і засоби оп
- •32. Санітарно-гігієнічні та Лікувально-профілактичні заходи з оп
- •33. Приклади позитивного досвіду в орг.-ї оп за рубежем та в Україні.
- •34. Засоби індивідуального та колективного захисту працівників
- •35. Класифікація засобів захисту та порядок забезпечення ними працівників
- •36. Шум. Походження шуму. Вплив на організм та нормування.
- •37.Методи боротьби із шумом
- •38. Вібрації на виробництві. Вібраційні пошкодження організму та нормування впливу.
- •39. Заходи по боротьбі з шкідливим впливом вібрації.
- •40. Ультразвук та інфразвук як шкідливі виробничі фактори. Їх вплив на працюючих і нормування впливу.
- •- 25 І більше - 110 дБ.
- •41. Електромагнітні поля у виробничому середовищі
- •42. Електромагнітні поля промислової частоти. Їх вплив на організм та нормування згідно гост 12.1.002-84 та сн №5802-91.
- •44. Методи захисту від впливу електромагнітних випромінювань.
- •45. Поняття про іонізуюче випромінювання та його вплив на організм. Нормування ів.
- •46. Заходи та засоби захисту від негативного впливу іонізуючого випромінювання.
- •48. Техніка безпеки
- •49. Вимоги безпеки при експлуатації роз вант машин та обладнання
- •50. Безпечність ємностей, апаратів і обладнання з надлишковим тиском.
- •52. Особливості впливу електричного струму на організм людини.
- •53. Види пошкоджень організму
- •54. Причини ураження електричним струмом та основні заходи захисту
- •55. Залежність Дії електричного струму на людину від тривалості дії, умоав середовища, фіз стану люд.
- •Захисні міри в електроустановках
- •Захисні засоби, застосовувані в електроустановках
- •56. Клласифікація приміщень та будівель за вибухопожежною та пожежною небезпекою
- •57. Загальні відомості про горіння та швид пошир полумя
- •58. Пожежна небезпека на вир-ві та заходи профілактики
- •59. Первинні засоби гасіння пожеж
- •61. Поняття про виробничий і невиробничий травматизм. Їх показники в Україні.
- •62. Поняття про виробничий травматизм на підприємствах Хмельн.Області.
- •68. Зу «Про санітарне та епідемічне благополуччя населення»
- •69. Медогляд і проф. Захворювання в Україні
- •71. Паспорт
- •72. Метерелогічні умови та їх вплив на організм
- •73. Планування та фінансування заходів з оп
- •75. Методи і засоби гасіння пожеж.
- •Розподіл профзахворювань по галузях народного господарства
- •79. Безпека при електроремонтних роботах
- •80. Закон України «Про пожежну безпеку»
- •81. Правила пожежної безпеки в Україні
- •1. Галузь застосування
- •2. Загальні положення
- •81. Правила пожежної безпеки в Україні
- •3. Організаційні заходи щодо забезпечення
- •4. Загальні вимоги пожежної безпеки
- •5.1. Електроустановки
- •5.2. Опалення
- •5.3. Вентиляція і кондиціонування
- •5.5. Газове обладнання
- •6. Вимоги до утримання технічних засобів протипожежного захисту
- •6.4. Пожежна техніка. Первинні засоби пожежогасіння
- •7. Основні вимоги пожежної безпеки до об'єктів різного призначення
- •7.1. Будівлі для постійного та тимчасового проживання людей *
- •7.2. Дитячі дошкільні заклади
- •7.3. Навчальні та наукові заклади
- •7.5. Видовищні та культурно-просвітницькі установи
- •7.6. Підприємства торгівлі та харчування
- •7.7. Промислові підприємства
- •7.8. Об'єкти зберігання, ремонту і технічного обслуговування транспорту
- •7.10. Об'єкти зберігання
- •7.10.2. Склади лзр та гр
- •7.10.3. Склади балонів з газами
- •7.12. Автозаправні станції
- •8.1. Зварювальні та інші вогневі роботи
- •8.1.2. Газозварювальні (газорізальні) роботи. Різання металів із використанням гр
- •8.1.3. Електрозварювальні роботи
- •8.2. Фарбувальні роботи
- •8.3. Робота з мастиками, клеями та іншими подібними горючими речовинами й матеріалами
- •8.4. Будівельно-монтажні роботи
- •9. Порядок дій у разі пожежі
44. Методи захисту від впливу електромагнітних випромінювань.
Вибір того чи іншого способу захисту від дії електромагнітних випромінювань залежить від робочого діапазону частот, характеру виконуваних робіт, напруженості та щільності потоку енергії ЕМП, необхідного ступеня захисту. До заходів щодо зменшення впливу на працівників ЕМП належать: організаційні, інженерно-технічні та лікарсько-профілактичні.
Організаційні заходи здійснюють органи санітарного нагляду. Вони проводять санітарний нагляд за об'єктами, в яких використовуються джерела електромагнітних випромінювань. Інженерно-технічні заходи передбачають таке розташування джерел ЕМП, яке б зводило до мінімуму їх вплив на працюючих, використання в умовах виробництва дистанційного керування апаратурою, що є джерелом випромінювання, екранування джерел випромінювання, застосування засобів індивідуального захисту (халатів, комбінезонів із металізованої тканини, з виводом на заземлюючий пристрій). Для захисту очей доцільно використовувати захисні окуляри ЗП5-90. Скло окулярів вкрито напівпровідниковим оловом, що послаблює інтенсивність електромагнітної енергії при світлопропусканні не нижче 75%.
Взагалі, засоби індивідуального захисту необхідно використовувати лише тоді, коли інші захисні засоби неможливі чи недостатньо ефективні: при проходженні через зони опромінення підвищеної інтенсивності, при ремонтних і налагоджувальних роботах в аварійних ситуаціях, під час короткочасного контролю та при зміні інтенсивності опромінення. Такі засоби незручні в експлуатації, обмежують можливість виконання трудових операцій, погіршують гігієнічні умови.
У радіочастотному діапазоні засоби індивідуального захисту працюють за принципом екранування людини з використанням відбиття і поглинання ЕМП. Для захисту тіла використовується одяг з металізованих тканин і рідіопоглинаючих матеріалів. Металізовану тканину роблять із бавовняних ниток з розміщеним всередині них тонким проводом, або з бавовняних чи капронових ниток, спірально обвитих металевим дротом. Така тканина, наче металева сітка, при відстані між нитками до 0,5 мм значно послаблює дію випромінювання. При зшиванні деталей захисного одягу треба забезпечити контакт ізольованих проводів. Тому електрогерметизацію швів здійснюють електропровідними масами чи клеями, які забезпечують гальванічний контакт або збільшують ємнісний зв'язок неконтактуючих проводів.
Лікарсько-профілактичні заходи передбачають проведення систематичних медичних оглядів працівників, які перебувають у зоні дії ЕМП, обмеження в часі перебування людей в зоні підвищеної інтенсивності електромагнітних випромінювань, видачу працюючим безкоштовного лікарсько-профілактичного харчування, перерви санітарно-оздоровчого характеру.
45. Поняття про іонізуюче випромінювання та його вплив на організм. Нормування ів.
Іонізуюче випромінювання має високу біологічну активність. Залежно від дози опромінення та низки інших умов воно здатне негативно впливати на людину вплоть до її загибелі. Біологічна дія радіоактивного випромінювання полягає в ушкодженні; іонізації або збудженні молекул (у тому числі ДНК), загибелі клітин, виникненні мутацій.
Відзначають такі ефекти впливу іонізуючою радіації на організм людини: соматичні (гостра променева хвороба, хронічна променева хвороба, місцеві променеві ураження); сомато–стохатичні (злоякісні новоутворення, порушення розвитку плода, скорочення тривалості життя); генетичні (генні мутації, хромосомні аберації).
Доза опромінення до 0,25 Гр[1] (25 рад) звичайно не спричинює значних відхилень у загальному статусі та крові. Доза 0,25–0,5 ГР (25–50 рад) може призвести до окремих відхилень у складі крові. Доза 0,5–1 Гр (50–100 рад) зумовлює нерізко виражені зміни в картині крові, порушення функції нервової системи. Пороговою дозою для гострого променевого ураження прийнято вважати одноразове опромінення дозою 1 Гр (100 рад). У випадку подальшого опромінення дозою 150 рад і більше ймовірною є можливість виникнення хронічної променевої хвороби, яка проявляється вегетосудинними порушеннями, функціональними змінами центральної нервової системи, токсичним ураженням печінки, зменшенням числа лейкоцитів до 2 тис/мм3 у крові, переродженням нейтрофільних гранулоцитів тощо.
Серозну загрозу для здоров’я людини, яка перенесла гостру чи хронічну променеву хворобу, становлять віддалені наслідки променевого ураження. Вони можуть проявитися через 10–20 років після опромінення. До основних віддалених наслідків відносяться, зокрема, захворювання, що пов’язані зі змінами генетичного апарату (пошкоджуються хромосомний апарат, порушуються механізми ділення (мітозу), відбувається блокування процесів відновлення та диференціювання клітин тощо), злоякісні пухлини, захворювання крові, скорочення тривалості життя.
Допустимі рівні іонізуючого випромінювання регламентуються „Нормами радіаційної безпеки НРБ 76/87" та „Основними санітарними правилами роботи з радіоактивними речовинами та іншими джерелами іонізуючого випромінювання" ОСП 72/87.
Згідно з цими нормативними документами опромінювані особи поділяються на наступні категорії:
А — персонал — особи, котрі постійно або тимчасово працюють з джерелами іонізуючого випромінювання;
Б — обмежена частина населення — особи, що не працюють безпосередньо з джерелами випромінювань, але за умовами проживання або розташування робочих місць можуть підлягати опроміненню;
В — населення області, країни.
За ступенем зниження чутливості до іонізуючого випромінювання встановлено 3 групи критичних органів, опромінення котрих спричиняє найбільший збиток здоров'ю:
І — все тіло, гонади та червоний кістковий мозок; Н — щитовидна залоза, м'язи, жирова тканина, печінка, нирки, селезінка, шлунково-кишковий тракт, легені, кришталик очей;
III — шкіра, кістки, передпліччя, литки, стопи.