1.3. Правила цитування:

1) Фрагменти, призначені для інтерпретації, повинні бути не занадто короткі й не занадто довгі.

2) Уривки з критичної літератури цитуються тільки тоді, коли вони авторитетно підтверджують чи авторитетно доповнюють висловлену думку.

3) При кожному цитуванні повинно бути ясно, хто автор фрази і на яке друковане або рукописне джерело посилається текст.

4) Цитати з першоджерел, як правило, робляться по академічним зібранням.

5) Цитати повинні бути цілком точні. По-перше, слова повинні приводитися у тій самій формі, в якій наводяться в першоджерелі. По-друге, не можна викидати шматочки тексту, ніяк цього не позначивши. Потрібно інформувати про купюри: на місці пропущених слів треба ставити три крапки, на місці пропущених фраз – три крапки в кутових дужках. По-третє, не можна спотворювати текст своїм втручанням. Кожні коментарі, пояснення, уточнення повинні стояти в прямих дужках. Курсив і підкреслення, якщо вони не авторські, теж повинні обмовлятися.

6) Не можна приписувати автору наукову ідею, яку той привів у якості чужої.

7) Якщо переписується не узята в лапки цитата ‑ вийде плагіат. В разі використання запозиченого матеріалу без посилання на першоджерела дипломна робота знімається з розгляду. (Про правильне оформлення цитат див. РОЗДІЛ 2)

1.4. Зміст роботи

Дипломна робота повинна містити: титульний аркуш, зміст, вступ, основну частину, висновки, список використаних джерел й додатки (при необхідності).

Зміст розташовують на початку дипломної роботи, він містить назви та номери початкових сторінок розділів, підрозділів й пунктів, тобто вступу, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаної літератури та ін.

В електронному вигляді зміст краще робити за допомогою “закладок”, або “гіперпосилання”, бо це полегшує пошук.

1.4.1. Вступ розкриває сутність наукової задачі та її значущість, підстави й вихідні дані для розробки теми.

Актуальність. Шляхом критичного аналізу та порівнянням з існуючими розв’язаннями проблеми обґрунтовується доцільність роботи.

У вступі також формулюють мету й задачі дослідження, об’єкт (який можна охарактеризувати як процес, або явище, що породжує проблемну ситуацію і обирається для вивчення) й предмет (який міститься в межах об’єкту). Об’єкт і предмет співвідносяться між собою як загальне й часткове. В об’єкті виділяється та його частина, яка є предметом дослідження.

У вступі також потрібно коротко й змістовно перелічити методи аналізу.

Наукова новизна одержаних результатів. Обов’язково у вступі подають анотацію нових наукових положень запропонованих особисто автором. Необхідно показати відмінність одержаних результатів від відомих раніше.

Апробація результатів дослідження. Якщо дипломник брав участь у наукових конференціях, симпозіумах, нарадах, то це треба вказати.

Публікації. Якщо вони є, указують, у яких збірниках наукових праць, матеріалах і тезах конференцій були опубліковані матеріали, що висвітлювали ті чи інші положення дипломної роботи.

1.4.2. Основна частина дипломної роботи, як правило, складається з двох чи трьох розділів, які розбиваються на підрозділи, пункти, підпункти.

Методологічний розділ роботи – це опис тих світоглядних, філософських та загальнотеоретичних позицій, на які спирається автор. Це можуть бути теорії, закони і категорії сучасних та класичних методологічних концепцій, філософські теорії суспільства, антропологічні засади і т.ін. В межах цього розділу уточнюються поняття, з якими автор передбачає мати справу; визначаються логічні зв’язки, здійснюється перехід від загальних до спеціальних теорій, тощо. (Дипломнику треба пам’ятати, що його робота по своєму статусу звернена до керівника і до опонента, але при цьому може використовуватися задля читання і довідок багатьма читачами, а також фахівцями у інших галузях науки. Тому філософському диплому не обов'язково починатися з пояснення, що таке філософія, але далі щодо всього, що хоч трохи складніше цього рівня аксіоми, слід надавати читачу всякі можливі пояснення і дані.) Спеціально-теоретична й прикладна частини роботи мають бути написані на основі звернення до таких спеціальних філософських теорій, як антропологія, філософія історії, соціальна філософія, гносеологія, епістемологія, феноменологія, філософія науки тощо. Ця частина роботи потребує від студента не тільки ерудиції й обізнаності, але й демонстрації своєї власної позиції, своєї особливої точки зору на обрану проблему: необхідно освітити проблемну ситуацію, здійснити пошук можливих шляхів її вирішення. У цій частині може міститися опис програми дослідження, характеристика використаних методів та процедур. Дипломник повинен також давати оцінку повноти вирішення поставлених задач, обґрунтування потреби додаткового дослідження тощо.

В кінці кожного розділу формулюють висновки зі стислим викладенням наведених у розділі наукових і практичних результатів.

1.4.3. Висновки. У них викладають найбільш важливі результати, їх значення, та рекомендації щодо їх використання. Також необхідно наголосити на якісних показниках здобутих результатів.

Додатки роблять при необхідності. Наприклад, вони потрібні коли аналізується рідкий текст, необхідний документ, таблиці тощо. Необхідні додатки й коли є необхідність розвити деякі думки або скоректувати чи уточнити ідеї з тексту.