Методика вентиляції з рота в рот

1. Якщо потерпілий без свідомості, закиньте його голову, підтримуючи підборіддя, поклавши одну руку на лоб, іншою утримуйте підборіддя, попереджаючи його відвисання при злегка відкритому роті.

2. Якщо хворий не дихає (ви не відчуваєте або не чуєте поток повітря з рота або носа або не спостерігаєте екскурсій грудної клітки), затисніть його ніс однією рукою, зробіть глибокий вдих, щільно притисніть свої губи навколо рота хворого і вдувайте повітря до максимального підйому грудної клітки. Вдуваючи повітря, стежте за грудною кліткою хворого : вона повинна підніматися при вдуванні повітря. Для запобігання витоку повітря через ніс треба притиснути свою щоку до ніздрів хворого під час вдування повітря. Прагніть звести до мінімуму попадання повітря в шлунок, роблячи кожне вдуття протягом 1-2 секунд. Якщо виникає необхідність в проведенні вентиляції під підвищеним тиском, помічник (тільки медичний працівник) натискає на перстневидний хрящ (відразу ж під виступом гортані), закриваючи вхід в стравохід.

3. Якщо ви бачите, що грудна клітка хворого піднялася, припиніть вдування, відпустіть рот хворого і відверніть своє обличчя убік, даючи постраждалому можливість зробити повний пасивний видих.

4. Коли видих закінчиться, зробіть наступне глибоке вдування. Об'єм важливіший, ніж ритм. Спочатку роблять два вдуття в легені, кожне тривалістю 1-2 секунди, і кожне наступне з повним пассивним видихом. Потім визначають пульс на сонній артерії. Якщо пульс є, повторюють вдуття в легені - у дорослих одне вдуття кожні 5 секунд (12 в 1 хвилину)- до тих пір, поки у хворого не відновиться адекватне самостійне дихання. Проконтролюйте наявність пульсації загальної сонної артерії. Якщо пульс відсутній, починайне зовнішній (непрямий) масаж серця, приблизно 15 здавлень із швидкістю 80- 100 в 1 хвилину (дещо рідше за 2 здавлення в 1 секунду) Знову зробіть два вдуття в легені, як описано раніше, і 15 здавлень грудини, заходи продовжуйте до відновлення спонтанного пульсу на сонній артерії (перевіряйте кожних 1-2 хвилини). Роздмухування легенів продовжуйте до відновлення самостійного адекватного дихання.

5. Якщо вам не вдається роздути легені, перевірте, чи закинена голова хворого, підтягніть підборіддя і знову зробіть спробу роздути легені. Якщо ця спроба також виявиться невдалою, висуньте його нижню щелепу, відкрийте рот і знову прагніть вдути повітря. Якщо і після цього спроба виявиться невдалої, очистіть ротоглотку пальцями, проведіть здавлення живота і удари по спині.

Методика вентиляції з рота в ніс

Якщо неможливо відкрити рот потерпілого (тризм), як, наприклад, під час судом, коли при вдуванні в рот зустрічається перешкода, застосовується вентиляція з рота в ніс.

1. Закидають голову хворого і підтримують його підборіддя, як при проведенні вентиляції з рота в рот. При цьому рукою підхоплюють підборіддя хворого і закривають його рот великим пальцем.

2. Реаніматор робить глибокий вдих, щільно обхоплює своїми губами ніс потерпілого (необхідно стежити за тим, щоб не ущемити губами ніс потерпілого) і вдуває в ніс повітря до тих пір, поки не підніметься грудна клітка. Треба відкрити рот потерпілого під час видиху, оскільки у нього може бути експіраторна обструкція носоглотки (що зустрічається приблизно у 1/3 хворих в стані коми внаслідок руху м'якого піднебіння). У більшості країн методиці вентиляції з рота в рот навчають як основному, а з рота в ніс - як альтернативному. У деяких країнах віддають перевагу методу вентиляції з рота в ніс. Увесь персонал має бути навчений володінню обома методами.