Спеціальна підготовка ротової порожнини перед протезуванням

Нерідко стан тканин беззубої ротової порожнини не дозволяє здійснювати протезування. Тому лікар стоматолог-ортопед проводить цілий комплекс заходів щодо підготовки тканин ротової порожнини до протезування. Таку підготовку найчастіше проводять на коміркових відростку та частині і слизовій оболонці, яка їх покриває. Детальний опис обсягу операцій щодо виправлення форми коміркових відростка і частини, хірургічна підготовка твердого піднебіння, видалення тяжів та рубців слизової оболонки протезного ложа й інші спеціальні методи описані у розділі "Підготовка ротової порожнини до протезування".

Щодо підготовки самих коміркових відростка та частини, то найчастіше доводиться видаляти кісткові виступи — екзостози, що звичайно

утворюються після видалення ікол та неправильних дій хірурга-стоматолога, який після екстракції зуба не перевіряє краї комірки. Наявність гострих кісткових виступів є серйозною перешкодою для ефективного протезування.

Часто на нижній щелепі доводиться проводити хірургічним шляхом корекцію гребеня коміркової частини, що ще й покривається атрофічною слизовою оболонкою. Але не завжди можна провести коміркоектомію, особливо коли висота коміркової частини незначна. Така операція у цій клінічній ситуації може значно поліпшити умови для протезування.

У разі задавнених випадків, довготривалого користування неякісними

знімними протезами можна спостерігати фіброзні тяжі слизової оболонки,

їх ще називають рухомим гребенем. У такому разі рухомий гребінь

необхідно висікати, але бувають і винятки, коли атрофія коміркового

відростка виражена, а хірургічне втручання ще більше погіршить умови для

протезування.

Під час підготовки слизової оболонки ротової порожнини до протезування необхідно дотримуватися правил обов'язкового ліквідування її запалення. Це передусім лікування гінгівітів, папілітів і, особливо, "протезних стоматитів". Проведення ортопедичних заходів за наявності гострих запальних процесів у ротовій порожнині неприпустиме.

Крім описаних існують ще інші чинники, які створюють серйозні перешкоди для протезування. Необхідно назвати такі, як гіпертрофічні розростання слизової оболонки в ділянці гребеня коміркового відростка, низьке прикріплення вуздечок та тяжів слизової оболонки. За їх наявності звичайно проводять хірургічні втручання.

Деякі вчені запропонували свої оригінальні методи підготовки ротової

порожнини у складних клінічних умовах. Так, Вассмунд пропонує такі методики оперативних втручань з метою поліпшення умов для фіксації протезів:

1) поглиблення присінка рота;

2) перенесення місць прикріплення м'язів;

3) утворення необхідного склепіння;

4) видалення основи виличного відростка.

Мейснер, П.П.Львов описали випадки створення ними хірургічним шляхом кісткових тунелей на нижній щелепі із закріпленням у них металевих

стержнів для фіксації нижнього повного зубного протеза.

Грюнфельд, Н.Н.Знаменський намагалися поліпшити фіксацію протезів за рахунок імплантації штучних пунктів (платинових циліндрів) у щелепні

кістки.

Г.Б.Брахман запропонувала використання трупного хряща для відновлення коміркового відростка, але серйозні недоліки не дозволили впровадити цей метод у практику, так само як і не знайшли широкого використання пластмаси для відновлення його висоти.

Запропоновано спосіб використання піднадкісткового металевого каркаса зі штифтами, що виступають, за С.Кеммером.

Кемені та Варга пропонували використовувати ретромолярну ділянку для поліпшення фіксації нижніх знімних протезів за допомогою пелотів з

металевими стержнями.

Усі ці методи операцій та удосконалень не знайшли широкого використанняу клініці ортопедичної стоматології через дуже високий відсоток ускладнень та небажання хворих ними лікуватися.

Рухомість слизової оболонки ротової порожнини.

Пасивно-рухома слизова оболонка — ділянка слизової, що має виражений підслизовий шар, завдяки чому вона може зміщуватися у різних напрямках під дією зовнішньої сили (не слід хтутати поняття "рухома" і "податлива"). Слизова оболонка завжди податлива, але ступінь податливості різний. Податлива слизова оболонка не завжди рухома.

.

Зона пасивно-рухомої слизової оболонки з вестибулярного боку верхньої і нижньої щелеп, з язикової поверхні нижньої щелепи та по лінії А в клініці ортопедичної стоматології отримала назву нейтральної зони.

Активно-рухома слизова оболонка — ділянка слизової, що покриває м"язи і зміщується під час скорочення їх. Місце переходу активно-рухомої слизової оболонки коміркового відростка чи частини у таку ж слизову оболонку щоки називають перехідною складкою. Вона є верхньою (для верхньої щелепи) і нижньою ідля нижньої щелепи) межею склепіння присінка рота.

В ортопедичній стоматології для позначення контакту краю протеза з підлеглими тканинами прийнято спеціальний термін "клапанна зона".

У разі виведення протеза з рота клапанної зони не існує. Тобто це поняття не анатомічне, а функціональне. Клапанна зона включає частину нерухомої слизової оболонки, нейтральну зону і перехідну складку, а ширина клапанної зони залежить від крутизни скату коміркового відростка чи частини. Податлива слизова оболонка, в яку занурюється край протеза і яка наслідує його рухи, створює коловий замикальний клапан, що забезпечує функціональне присмоктування повних знімних протезів. Правильність визначення топографії нейтральної зони і, відповідно, меж базису забезпечує добру їх фіксацію і функціональну ефективність. Краї протеза повинні розміщуватися дещо вище від перехідної складки (на 1 — 1,5 мм) на нижній щелепі і нижче — на верхній.

Клапанна зона індивідувальна і залежить від особливості будови щелеп, ступеня і характеру атрофії коміркового відростка чи частини.

Лінія А — умовна лінія, яку виявляють за допомогою "носонадувного ефекту" — затискають ніздрі пацієнта і просять його подути в ніс; у такому разі м"яке піднебіння випинається допереду. У разі проведення вібраційної проби, під час вимови звуку "А", також виявляють розміщення вказаної лінії. У ділянці лінії А знаходяться піднебінні ямки. Вони є умовною лінією, що вказує на межу твердого і м"якого піднебіння. Лінія А є орієнтиром для визначення заднього краю базису протеза на верхній щелепі, край протезу не повинен доходити до лінії А на 1—2 мм.