Додаток 1

Класифікація водойм за солоністю (‰)

Прісні – до 0,5.

Солонкуваті (міксогалінні) – 0,5-30.

Морські (еугалінні) – 30-40.

Пересолені (гіпергалінні) – більше 40%.

Мешканців водойм із солоністю більше 40‰ поділяють на гіпергалінних (75-80‰) та ультрагалінних (більше 80‰).

Сфагнові болота – агалінні (солоність не перевищує 0,05‰).

У прісних водоймах спостерігається видова бідність – відсутні голкошкірі, тунікати, а губки та кишковопорожнинні представлені лише декількома видами. Але багато комах, веслоногих та гіллястовусих ракоподібних, амфібій. Переважно в цих водоймах живуть олігохети, коловертки, легеневі молюски.

Додаток 2

Пойкілоосмотичні – більшість морських безхребетних (за виключенням вищих ракоподібних), а також міксини, деякі земноводні. Для них характерний невеликий ступінь гіпертонії по відношенню до зовнішнього середовища. За умови слабкої гіпертонії внутрішнього середовища морські пойкілоосмотичні тварини нормально функціонують без активного споживання води. У пойкілоосмотичних безхребетних Росм внутрішнього середовища забезпечується звичайно мінеральними іонами, а у деяких хребетних Росм більше ніж на половину підтримується органічними речовинами (перш за все сечовиною).

Серед гомойосмотичних тварин в залежності від співвідношення величин Росм внутрішнього середовища та оточуючого середовища розрізняють гіпертоніків та гіпотоніків.

Гіпертоніки: всі прісноводні тварини та мешканці солонуватих басейнів. Діяльність їх осомрегуляторних механізмів направлена на те, щоб протистояти обводненню тканин. Тварини мають різні адаптації для утримання солей та відновлення їх запасів у своєму тілі, це досягається зниженням проникливості покривів активною сорбцією іонів ззовні та активною їх реабсорбцією, утворенням сечі, гіпотонічної по відношенню до плазми крові. Чим вища різниця осмотичного тиску середовища та організму прісноводних тварин, тим енергійніше їм доводиться виводити воду, яка потрапляє всередину. Наприклад, Paramecium з підвищенням концентрації в середовищі хлориду натрію від 0 до 10% знижує віддачу води за 1 годину в об‘ємі тіла у 30 разів.

Гіпотоніки: велика кількість морських тварин – безхребетні (мізиди, деякі десятиногі раки), кісткові риби, плазуни та ссавців, та мешканці всіх гіпергалінних водойм. Фізичні сили зовнішнього середовища направлені на зневоднення організму, тому осморегуляторні системи гіпотоніків працюють як опріснювачі. Тварини п‘ють воду, яка всмоктується у кров через стінки кишечника.

Додаток 3

Закон толерантності.(В. Шелфорд, 1913; Ю. Одум, 1975).

1. Організми можуть мати широкий діапазон толерантності по відношенню до одного екологічного фактора і низький діапазон по відношенню до іншого.

2. Організми із широким діапазоном толерантності по відношенню до всіх екологічних факторів звичайно найбільш поширені.

3. Якщо умови по одному із екологічних факторів не оптимальні для виду, то діапазон толерантності може звузитись і по відношенню до інших екологічних факторів.