6. Застосування законів підчас редагування текстів
Всі перелічені закони постійно застосовують під час редагування текстів.
Норми для зв'язків тотожності
● Протягом усього повідомлення поняття й твердження, що стосуються одного й того ж об’єкта, повинні бути тотожними самим собі стосовно певного часу, місця, відношення та обставин.
Контроль тотожності теми. Такому контролю підлягає і тема цілого повідомлення, і тема кожного його розділу, і тема кожного НФЄ в розділі. Для контролю теми на основі закону тотожності можна сформулювати такі дві норми.
● У фрагментах повідомлення малого обсягу (наприклад, НФЄ) чи цілих повідомленнях малого обсягу (наприклад, повідомленнях інформаційних агенств) у більшості його тверджень повиненні бути одні й ті самі змінні (нп: об’єкти).
● У повідомленнях великого обсягу (наприклад, розділах) У більшості його тверджень повинна бути одна й та сама група змінних (нп: об’єктів).
Типовим зразком порушення цих норм є випадок, коли автор починає з одного об’єкта, потім перестрибує на другий, далі на третій, четвертий і т. д.
Приклад. На […] автобусному заводі завершується проектування нового міського автобуса. Новий автобус матиме двигун іноземного виробництва. Цікаво, що директор заводу-виготовлювача двигунів є запеклим уболівальником одного з французьких футбольних клубів. Під час зустрічі він пообіцяв сприяти розвитку місцевого футболу. Футбол, на думку бізнесмена, є захоплюючою грою.
Контроль тотожності термінологічних значень термінів. Контролю на тотожність підлягають також поняття (термінологічні значення слів), оскільки вони часто можуть бути нечіткими чи багатозначними. Тому за наявності в повідомленнях найрізноманітніших доведень редактор найперше повинен перевірити, чи є на початку цих доведень означення основних понять.
Приклад. Подамо зразок багатозначного вживання терміна мед: Мед не любить, щоби його переливали, доливали, перемішували й сильно нагрівали. Від цього він втрачає свої лікувальні властивості, як і від додавання води, цукру. Тим часом, іноді такий мед надходить у продаж. Утворюється він у результаті згодовування цукрового сиропу бджолам4. Тут в одному випадку розуміють такий мед, який перед продажем розбавили водою та цукром, а в другому — мед, який принесли бджоли, харчуючись цукровим сиропом. Очевидно, що це – різні речі.
Особливо важливого значення в деяких стилях набуває потреба усунення “розмитості” понять5. Це надзвичайно важливо для офіційного (ділового) стилю, де в певних видах документів (законах, міждержавних угодах) поняття повинні мати виключно чіткі (однозначні), а не “розмиті” значення. У вказаному стилі такі значення слід фіксувати за допомогою спеціальних означень, які обов’язково мають входити до складу самого повідомлення.
Приклад. У розмовній мові термін молода сім’я має “розмите” значення, про яке може судити кожен читач цієї книги. У законодавчих актах цей термін може мати таке чітке означення: молода сім’я – це сім’я, в якій вік кожного з її членів не перевищує 30 років і в якій кожен вступив у шлюб уперше.
Контроль тотожності лінгвістичних значень слів. Крім понять, контролю на дотримання тотожності повинні підлягати також лінгвістичні значення слів, зокрема додаткові (індивідуальні авторські, контекстуальні та індивідуальні реципієнтські). Адже часто саме значення слів є причиною полемік. Тому, контролюючи полемічні повідомлення, редактор завжди повинен вимагати від автора точного означення обговорюваних понять.
Крім того, типовими ситуаціями, коли трапляються порушення закону тотожності, є вживання географічних назв (наприклад, різних назв одного й того ж міста: Хельсінкі та Гельсінкі; Петербург, Петроград, Ленінград та Санкт-Петербург). Сюди ж належать випадки, коли під час перекладів використовують різні варіанти написання одного й того ж імені чи прізвища (наприклад: Ганс та Ханс; Шредер і Шрьодер). Звертаємо тут увагу редактора на те, що, хоча лінгвістичні норми допускають такі варіанти, з позицій логіки два різні варіанти одного слова в одному й тому ж повідомленні є помилкою.
Перевірка тотожності тверджень. Окрім перевірки понять, перевіряють на тотожність також і твердження.
Норми для зв'язків несумісності
Формулювання норм. Розрізняють два види зв’язків несумісності: зв’язок протилежності та зв’язок суперечності. Ці зв’язки в повідомленнях повинні бути регламентовані двома логічними законами: законом суперечності (регламентує обидва види зв’язків) та законом виключеного третього (регламентує лише зв’язки суперечності).
Приклад. Два твердження (1) Всі планети мають супутники і (2) Жодна планета не має супутників є протилежними. Як стверджує перша норма, принаймні одне із цих тверджень є хибним (навіть більше: у цій ситуації обидва твердження є хибними). Між цими двома твердженнями може існувати ще проміжне твердження: (3) Деякі планети не мають супутників. Твердження (1) і твердження (3) перебувають у зв’язку суперечності. Отже, на такі твердження розповсюджується друга норма. Таким чином, одне із цих двох тверджень обов’язково є істинним. Справді, перевірка істинності цієї пари тверджень показує, що істинним є твердження (3). Повторне застосування першої норми дає підставу для висновку, що перше твердження є хибним.
Види несумісності. Існують такі види несумісності6:
– за віддаллю між порівнюваними твердженнями (контактні — два несумісні твердження розташовані в повідомленні в сусідніх чи ближніх позиціях; дистантні — два несумісні твердження розташовані в повідомленні у віддалених позиціях));
– за ступенем вираженості (експліцитні — несумісності виражені явно; імпліцитні — несумісності виражені або завуальовано, або так, що їх можна виявити, лише виконавши над твердженнями певні операції).
Очевидно, що за трудомісткістю виявлення більш трудомісткими є дистантні й імпліцитні несумісності.
Особливості застосування норм. Реалізують контроль несумісності компаративним методом, тобто порівнюють будь-які два твердження повідомлення, що описують один і той самий об’єкт, незалежно від їх позиції в повідомленні. Іноді для виявлення імпліцитних несумісностей редакторові слід використовувати також інші додаткові методи: аналітичні, когнітивні тощо. Зокрема, часто ще перед застосуванням вказаних двох норм над даними слід виконати певні семантичні перетворення.
Приклад. В одному із двох несумісних тверджень (1) Іван є боягузом та (2) Іван є хоробрим обов’язково слід виконати заміну: або в твердженні (1) є боягузом на не є хоробрим чи в твердженні (2) є хоробрим на не є боягузом.
У повідомленнях зв’язки несумісності часто виникають як наслідок недотримання зв’язків тотожності. Тому, виявивши зв’язки несумісності, редактор повинен виправляти їх згідно з двома нормами, вказаними вище. Це означає, що одне із суперечливих тверджень слід або виправити, або видалити.
Контроль зв’язків несумісності має особливо важливе значення під час редагування образних, зокрема псевдореальних та ірреальних, повідомлень, адже перевірити такі повідомлення на відповідність дійсності неможливо. Тому контролю несумісності в образних повідомленнях приділяють особливу увагу.
Специфіку свого застосування має також друга норма контролю зв’язків несумісності: її не можна застосовувати щодо тих тверджень, істинність яких має імовірнісне значення. Таким чином, сфера застосування цієї норми є обмеженою. Про це радактор завжди повинен пам’ятати, особливо тоді, коли опрацьовує понятійні повідомлення.
Помилки у зв’язках несумісності не слід плутати з антиноміями – двома протилежними твердженнями, що взаємно виключають одне одного, але доводяться однаково переконливо7. Такі антиномії іноді зустрічаються в понятійних повідомленнях, наприклад: Рух – це єдність неперервності та перервності8. Крім того, не слід застосовувати норми несумісності також і до так званих “позірних” несумісностей, які зустрічаються в образних повідомленнях. Дамо приклади таких позірних несумісностей: Спогади про майбутнє [у назві фільму]; Знайомі незнайомці [у назві телепередачі]; У сусіда хата біла … а у мене ні хатинки … [народна пісня; уточнимо суперечність: людина, яка не має хати, не може бути чиїмось сусідом]. Антиномії та позірні несумісності не слід контролювати за допомогою двох перелічених норм.
Типові помилки у зв’язках несумісності.
Приклад. Контактно-експліцитна помилка: Туристична фірма організовує щоденні туристичні поїздки у Полтаву на суботу та неділю (очевидна суперечність: щодня субота чи неділя не буває).
Приклад. Контактно-імпліцитна помилка: Перший приз вручено досвідченому гросмейстерові Л. Штейнові, який набрав 10 очок (7 перемог і 3 нічиї)9 (як показує підрахунок, кількість очок, набраних при 7 перемогах і 3 нічиїх, становить 8,5 очка, а не 10, як у повідомленні).
Приклад. Дистантно-імпліцитна помилка: у повідомленні автор спершу стверджує, що єгипетський фараон Амінхотеп вступив на престол 14-річним хлопчиком у 1375 р. до н. е., а потім, через десять сторінок читаємо, що цей фараон помер у 1336 р. до н. е. на тридцятому році життя10. Застосувавши метод арифметичних підрахунків, можна побачити, що фараон народився або в 1389, або в 1366 р. до н. е. Застосування першої норми дає змогу стверджувати, що принаймні одна з цих дат є хибною.
Тепер звернемо увагу на фактори, які усувають наявність несумісності. Як випливає зі закону суперечності, навіть два зовні суперечливих твердження можуть бути сумісними, коли вони стосуються різного часу, місця, відношення та обставин.
Приклад. Припустімо, у двох досить віддалених позиціях повідомлення є такі два суперечливі твердження: (1) Федоренко знає угорську мову та (2) Федоренко не знає угорської мови. Чи є ця пара тверджень несумісною? Покажемо, які можуть бути відмінності у перелічених факторах: а) у часі – Федоренко знав угорську мову, проте не користувався нею півсотні років, а тому забув її і тепер не знає; б) у місці – у повідомленні мова йде про двох Федоренків із різних місцевостей; в) у відношенні – Федоренко знає одну тисячу найуживаніших слів угорської мови, проте не знає мінімуму — трьох тисяч слів, як це вважають правилом для дорослих мовців; г) в обставині – Федоренко знає угорську мову, проте в поліцейському відділенні в Будапешті сказав, що угорської мови не знає. Враховуючи можливу наявність таких факторів, редактор завжди повинен контролювати їх у повідомленні та не вважати сумісні твердження – несумісними.