Механізм вільного ціноутворення

Вільне ціноутворення є головним інструментом ефективного самонастроювання ринкової економіки. І не дивлячись на те, що таке ціноутворення має ряд мінусів, все ж плюси їх значно перебільшують.Важливим моментом функції цін є компроміс між попитом та пропозицією, та про це вже було зазначено вище. Отже ціна рівноваги, це та точка, де попит дорівнює пропозиції. А взагалі ціна - це грошове вираження вартості товару. Вільне ціноутворення встановлюється суб’єктами ринку в умовах конкуренції з врахуванням попиту і пропозиції, де максимальна ціна визначається рівним попитом, а мінімальна – розміром індивідуальних витрат виробництва та реалізації попиту. Адаптація економіки спостерігає такі явища в економіці як спад виробництва, розбалансованість фінансової системи, високі темпи інфляції.

Ринкова рівновага — це ситуація на ринку, за якої величина попиту збігається з величиною пропозиції. Точка рівноваги показує, що під впливом конкуренції встановлюється рівноважна ціна, за якої ринок знаходиться в умовах. Якщо на ринку встановлюється ціна, нижча за рівноважну, то створюється ситуація дефіциту. Але в цій ситуації виробники прагнутимуть підвищувати ціну, і товар все ж таки будуть купувати. Таким чином, виникає тенденція до підвищення, яка «штовхає» ціну дефіцитних товарів вгору, до тієї ж точки рівноваги.

Попит та пропозиція змінюються на ринку під впливом різних нецінових факторів, що спричиняє зміну ринкової рівноваги. Коли збільшується попит при незмінній пропозиції чи зменшується пропозиція при незмінному попиті, рівноважна ціна підвищується. Якщо ж попит на товар знижується - рівноважна ціна знижується.

Державне регулювання — це сукупність інструментів, за допомогою яких держава встановлює вимоги до підприємств і громадян. Воно включає закони, формальні і неформальні розпорядження і допоміжні правила, що встановлюються державою, а також недержавними організаціями або організаціями саморегулювання

Ринкова саморегуляція реалізується на основі досягнення рівноваги між платоспроможним попитом і пропозицією товару чи послуги та суб'єктивне регулювання цін, що відбувається у вигляді як свідомих цілеспрямованих заходів з боку державних органів, так і стихійних дій окремих представників законодавчої й виконавчої влади, спрямованих на захист інтересів окремих соціальних груп або галузей економіки

Для визначення оптимального, з позицій попиту та пропозиції, рівня цін, застосовують два традиційні методи ціноутворення: економічний метод ціноутворення - орієнтація на витрати та цільовий для банку прибуток; адміністративний - орієнтація на ціни основних конкурентів або одного конкурента-лідера.

Вільні ціни визначаються на всі види продукції, за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Два види: відпускні ціни, тобто ті, які встановлюються суб'єктом господарювання; та договірні ціни, тобто ціни, що встановлюються у договорі за домовленістю сторін.

Фіксовані ціни – це один з основних видів цін, що застосовуються під час укладання державних контрактів. При строго фіксованих цінах можуть виникнути дві крайні ситуації: а) надлишок продукції. Надлишки споживача зменшаться через підвищення ціни. Визначена кількість товару не буде куплена. Знизиться рівноважний обсяг. Виробник також зазнає втрат, тому що визначена кількість товару не буде виготовлена взагалі б) дефіцит продукції. У цій ситуації підпільні ділки запропонують на продаж відсутній товар за вищою ціною. Надлишки виробника збільшаться, оскільки продукція реалізується за вищою ціною.