27. Спроби поділу Росії на райони у хіх ст. – поч.Хх ст. Схеми районізації.

Протягом ХІХ ст.з’явилося не менше 20 спробподілу Росії на райони. Одна зтаких спроб булла зроблена спеціалістом в галузі статистикиК.Германом, який виділяв 8 груп губерній («Статистическое исследование относительно Российской империи»). Україну він відніс до окремої групи, назвавши її як губернії Малоросійські, Російські та Польської України, але крайній південь України він відділив і відніс до степових губерній. Грунтовними, з т.з. економічної регіоналістики були праці К.Арсеньева. він займався районуванням досить багато років, постійно вдосконалюючи методи районування, як за економічними, так і за географічними критеріями. Він виділив на терит.Росії 10 «просторів», за економічними, демографічними й природними показниками. Його праці: «Статистические очерки России», де виділялись не лише великі райони, але й підрайони і т.д. Відомий вчений, член Російського географічного тов-ва П.Семенов – Тян – Шанський поділяв У.на три обл. (Малоросійську, Новоросійську, Пд-Зх.). На початку ХХ ст. він запропонував дуже науково досконалу схему районізації (праця «Торгівля та промисловість Європейської Росії по районам»). Він виділив більше тисячі торгово-промислових мікрорайонів на терит. Європ.Росії на 12 – ти смугах. На терит.У.припало три смуги:Пд.хлібопереровна,Пд.гірничопромислова, Зх. землеробська.

28. Схеми районізації У.укр.істориків та географіф: М.Аркаса, С.Рудницького.На поч. ХХ ст. укр.історики та географии протиставили офіційному поділові укр.терит. (на три терит. Пд.-Зх.край, Малоросію, Новоросію), власні схеми районізації У., які грунтувалися на історико-етнографічних матеріалах. Одну з них дав М.Аркас в «Історії України-Русі», поділяв терит.У.на сім місцевостей, зауважувавши, що це лише землі, де проходило історичне життя українців. Виділялися території Подніпров’я, Волинь, Полісся, Поділля, Червона Русь, Покуття, Буковина. С.Рудницький у 1917 році запропонував більш дрібний поділ: Гуцульщина, Підгір’я, Лемківщина, Бойківщина, Покуття й Бессарабія, Правобережна Гетьманщина, Лівобережна Гетьманщина, Слобожанщина, Донеччина, Чорноморська низовина, Українське Підкавказз’я. Професор Кубійович у 30-х роках XX ст. видав дві фундаментальні праці з географії України – "Атлас України і суміжних країв" (1937) і "Географія українських і суміжних земель'" (1938). Важливо зауважити, що

на всіх картах зазначені етнічні кордони територій, заселені

українцями. Окрім основної української території, визначеної

за етнічним принципом (на 1941 рік державно8республікансь8

ким кордоном УРСР, що не охоплював всіх українських зе8

мель), на картах позначено і суміжні країни, сягаючі на північ

– до Москви, на південь – до Стамбула, на захід до – Бресла8

ва, на схід – до Астрахані.

29.Наукові т-ва як центри регіональних досліджень(п.П.ХіХст.)

становлянню розвитку регіон.досліджень сприяла освітня реформа, ств.учбових округів. Із 6 округів Рос.імп. – 3 були включ.до Малоросії. Університети: Київ., Харків., Одес. – говорилося про регіон, локальні дослідження.Саме унів-ти зробили внесок у розв.регіоналістики. Саме на п.п.ХІХст. припадає утворення товариств, формування наук.проблем, нагромадження матеріалу, обговорення, дискусії – все це було ознаками ств.наукових т-в. Встановлювалися критерії районування, вивчення регіональної специфіки. Перше наук..т-во – Харківське (т-во наук при Харків.ун-ті), виникло у 1812 р. Під назвою Товариство наук при Харківському ун-ті. Воно навіть видавало власні «Труди». Харк.т-во наук існувало до 1829 р.Його роль дуже вагома для міста, історії та регіоналістики. У 1838 виникло т-во в Одесі, чому сприяло ств. Одеського учбового округу. Головною метою було вивчення і поширення відомостей про Пд.край, зокрема про Новоросійський. Навколо т-ва організовувались не лише місцеві історики, але й вчені з Петербургу, Москви,Львова.У 1840р.було ств.музей при Товаристві. Щодо ств.наукового іст.т-ва в Києві, то тут було важче його відкрити. Але, у 1835 р було ств. при Київському окрузі «Комісію по розшуку старожитностей», до Комісії входили краєзн.аматори, викладачі, проф.Проіснував з 1835 по 1845 рр. У грудні 1843р.відбулося відкриття Тимчасової комісії для розгляду давніх актів, провідну роль відіграв М.Максимович,Іванишев та ін. Величезна заслуга – це видання пам’яток і документів. Протягом 40-50-хрр. Було опубліковано 4 томи «Памятников», літописи Граб’янки, С.Величка.