48. Дослідження Багалієм та його школою Лівобережної та Південної України

Привертала увагу Д.Б. та його учнів – Лівобер. Укр. Тут Б. вважав себе послідовником О.Лазаревського, продовжив його справу створення архів. бази для вивчення історії Гетьманщини, простеження історії закріпачення селянства. Висновок: задовго до царського указу 1783 р. на Лівобережжі йшов процес закріпачення селян.

Ідейно-політична боротьба в аграрному питанні розгорнулась між ним та проф.Київ.ун. І.Лучицьким. Б. твердив, що община виросла із "займанщини", що захоплення селянами землі після Визв. війни, що зруйнувала магнатське землеволодіння, створювало право власності, хоч ненадовго.

Більшість учасників дискусії солідаризувалася з Д.Б. Д.Б., О.Єфименко, В.Барвінський доводили, що, в порівнянні з російським, в укр. хар-рі сильніше виявляються індивідуалістичні риси, а укр. "громада", на відміну від общини, ґрунтувалася на началах добровільності і взаємодопомоги.

Також Д.Б. довів, що магдебурзьке право в містах Укр. відповідало екон. потребам міст, показав, що в магістратах діяло, поряд з магдебурзьким, і звичаєве право. Звертав увагу на те, що старшинська адміністрація – гетьман, полковники і сотники – чинили постійний тиск на міста.

Навколо Д.Багалія у Харкові у 80-х роках склалася школа дослідників історії Лівобережжя.

Ряд праць Д.Б. присвячені історії Пд. Укр.- дослідження з історії колонізації краю в іст.-геогр. плані, роль Запорозької Січі в освоєнні земель Новоросії, форми держ. і поміщ. колонізації Півдня ("Колонизация Новороссийского края и первые шаги по пути культуры"). У книзі вміщено карту запорозьких земель, яка дає уявлення про ступінь заселення Пд.Укр. задовго до того, як колонізацією цієї території зайнявся російський уряд.

Посмертна доля спадщини Д.Багалія сумна. Підготовлені до друку монографії були зняті з видавництва, до імені Б. приклеювалися ярлики "буржуазного націоналіста", "монархіста", "буржуазного економіста". Повернути його праці до наук. обігу вдалося лише в сер.60-хpp.

49. Д.Яворницький та його внесок у розвиток регіоналістики

Я.перший, хто ввів у іст. дослідження дані топографії (з'ясування локалізації події, рельєф місцевості, клімат, складання карт території). Багато разів об'їхав місця колишніх Січей, вивчав острови, балки, шляхи. Звідси – високий ступінь достовірності матеріалу.

Цінність праці "Топографическое описание Запорожья"- залучення даних топографії і географії, як іст. джерело- записані автором спогади старожилів. Об'єкт наукових зацікавлень Я. – "запорозь­ка вольниця" – надзвичайно гострий з політ. погляду. Через це не зміг дістати звання проф. у Харкові. Я. переїхав до Петербурга, де обраний членом Імператорс. Археол. товариства. В кін.80-хpp.: "Очерки по истории запо­рожских Козаков и Новороссийского края" (1889), "Воль­ности запорожских Козаков" (1890), "История запорожских Козаков" та ін.. 1891 р. мін-во освіти заборонило йому працювати в учб. закладах за антипатію до моск. історії.3 роки Я. провів у Ташкенті: "Путеводитель по Средней Азии от Баку до Ташкента в археологическом и историческом отношении" нагороджений орденом Станіслава III ступеня та орденом Бухарської Золотої зірки III ступеня. Доклав зусилля до створення Самаркандського іст. музею. Потім варшавський період. Після захисту у Казанс. універі магістерс. дисертації з іст. запорозьких козаків дістав посаду приват-доцента на каф. Іст. Росії Моск. універу.Активно прац. у Рос. та Московс. Ареол. т-вах, Рос. Геогр. т-ві, Харків. Іст.-філолог. Т-ві, НТШ, вчених архівних комісіях Катеринослава, Вітебська, Владимира, Полтави, Рязані, Тули, брав участь у виданні часописів "Запорожжя", "Дніпрові хвилі", "Киевская старина", "Исторический вестник". Я. критикував Лазаревський: різне ставлення до дж., різне бачення іст. дослідження, закиди у ідеалізації сусп. устрою Січі. Чи був Я. засновником власної наук. школи? Г.Мєрніков схиляється до негативної відповіді, не всі складові моделі іст. школи відповідають змісту діяльності Д.Я. та його послідов­ників. Я. не ств. цілісної концепції іст. розвитку укр.народу, власного наук. осередку. Я. ств. певний наук.напрям- культурологія запорозь­кого козацтва. Лише на поч.60-хpp. Д.Я.почали визнавати. У наш час перевидані осн. його праці, відкрито меморіал. будинок-музей вченого у Дніпропетровську, з'яв. статті про його біографію. Правління Спілки краєзнавців у 1991 р. встановило щорічну премію ім.Д.Я.