Управління дебіторською заборгованістю у процесі виконання забов’язань підприємствами
У сучасній практиці в Україні управління дебіторською заборгованістю є одним із найважливіших і водночас складних елементів управління оборотними активами. Порушення нормального циклічного процесу її утворення та погашення може бути не тільки причиною виникнення проблем для підприємства (зниження рентабельності активів, втрата їхньої ліквідності), а й спричинити розвиток глобальної кризи неплатежів.
Більшість вітчизняних підприємств приймають рішення щодо утворення і погашення дебіторської заборгованості на інтуїтивній основі. Часто з цього питання відсутня навіть більш-менш обґрунтована і постійна політика. Це може призвести до прямих фінансових втрат або до недоотримання частини прибутку. Все це робить дуже актуальною проблему управління дебіторською заборгованістю.
Досягнення більших прибутків за рахунок регулювання товарообороту визначається не тільки політикою ціноутворення, а й політикою реалізації товарів у кредит. При цьому оборотність товарних запасів підвищується, але збільшується обсяг інвестицій у дебіторську заборгованість, що затримує повернення коштів. Тому обґрунтоване управлінське рішення щодо доцільності надання товарного кредиту та його розміру повинно базуватися на визначенні оптимальної дебіторської заборгованості (в абсолютному вимірі та як частки продажу в кредит у загальному товарообороті).
Систему управління найзначнішими чинниками впливу звичайно відносять до категорії "кредитна політика". У цілому політика управління дебіторською заборгованістю являє собою частину загальної політики управління оборотними активами і маркетингової політики підприємства. Вона спрямована на розширення обсягу реалізації продукції та цієї заборгованості та полягає в оптимізації загального розміру й забезпеченні своєчасної її інкасації. Алгоритм управління дебіторською заборгованістю зображені на рисунку 1.2.
АЛГОРИТМ УПРАВЛІННЯ ДЕБІТОРСЬКОЮ ЗАБОРГОВАНІСТЮ
Фінансовий аналіз діяльності організації постачальника
Розробка кредитної політики організації
Прийняття рішення про надання надання, страхування дебіторської заборгованості
Зміна кредитної політики організації
Контроль за відвантаженням продукції, виписом рахунків та їх відправленням продавцям
Контроль за фінансовим станом дебіторів
Ухвалення рішення про використання факторинга чи форфейтитинга
Встановлення оперативного зв’язку з дебітором із приводу визнання ним боргу
Звертаня до господорського суду з позовом про стягнення простроченої дебітор сякої заборгованості
Рис. 1.2. Алгоритм управління дебіторською заборгованістю [24]
У сучасній комерційній і фінансовій практиці реалізація продукції в кредит, тобто з відстроченням платежу за неї, набула поширення як у нашій країні, так і в країнах із розвинутою ринковою економікою.
У процесі формування принципів кредитної політики стосовно покупців продукції ставляться два основних питання – в яких формах здійснювати реалізацію продукції у кредит та який тип кредитної політики варто обрати.
Вибір форм реалізації у кредит визначається галузевою приналежністю підприємства та характером реалізованої продукції (товарів, послуг).
Тип кредитної політики характеризує принципові підходи до її здійснення з позиції співвідношення рівнів прибутковості та ризику кредитної діяльності підприємства. Розрізняють три принципових типи кредитної політики підприємства стосовно покупців продукції – консервативний (спрямований на мінімізацію кредитного ризику), помірний (характеризує типові умови й орієнтоване на середній рівень кредитного ризику від продажу продукції з відстроченням платежу), агресивний (спрямований на максимізацію додаткового прибутку за рахунок розширення обсягу реалізації продукції в кредит).
У процесі вибору типу кредитної політики повинні враховуватися наступні чинники: сучасна комерційна та фінансова практика здійснення торгових операцій; загальний стан економіки, що визначає фінансові можливості покупців, рівень їхньої платоспроможності; сформована кон'юнктура товарного ринку, стан попиту на продукцію підприємства; потенційна здатність підприємства нарощувати обсяг виробництва продукції при розширенні можливостей її реалізації за рахунок надання кредиту; правові умови забезпечення стягнення дебіторської заборгованості; фінансові можливості підприємства в частині відволікання засобів у дебіторську заборгованість; фінансовий менталітет власників і менеджерів підприємства, їхнє ставлення до рівня допустимого ризику у процесі здійснення господарської діяльності.
Під час здійснення обробки інформації для побудови кредитної політики пропонуємо в умовах комп’ютеризації, використовуючи програмне забезпечення, створювати модуль "Управління кредитною політикою". У цьому модулі розробка кредитної політики підприємства повинна проводитися шляхом побудування економіко-математичної моделі за п’ятьма етапами, які зображені на рисунку 1.3.
Рис. 1.3. Етапи кредитної політики підприємства до контрагентів [24]
Таким чином, модулем передбачено, що перший етап "Період кредитування (термін надання кредиту)" характеризує граничний період, на який покупцю надається відстрочення платежу за реалізовану продукцію. Збільшення терміну надання кредиту стимулює обсяг реалізації продукції, однак призводить у той же час до збільшення суми фінансових коштів, що інвестуються в дебіторську заборгованість, і збільшення тривалості фінансового та всього операційного циклу підприємства.
Період кредитування дорівнює середньому періоду погашення дебіторської заборгованості в днях, який можна розрахувати за даними попередніх періодів у середньому по галузі. Можна взяти цей показник по аналогічних підприємствах. Вихідними даними для розрахунку середнього періоду погашення дебіторської заборгованості є виручка від реалізації продукції у кредит; середній розмір дебіторської заборгованості; тривалість періоду, що аналізується, у днях.
Особливе значення має прогнозування розміру виручки від реалізації, на якому базуються всі інші розрахунки. Збільшення терміну, що надається для оплати рахунків, наприклад, з 30 до 60 днів, приводить до залучення нових покупців, збільшення попиту на товар і обсягів продажів.
На другому етапі "Формування кредиту" модулем передбачено проведення таких розрахунків: розмір наданого кредиту (кредитний ліміт); вартість надання кредиту; система штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань покупцями.
На третьому етапі "Стандарти кредитоспроможності" здійснюється оцінка покупців, в основі якої лежить їхня кредитоспроможність. Кредитоспроможність покупця характеризує систему умов, що визначають його здатність залучати кредит у різних формах і в повному обсязі в передбачений термін виконувати всі пов'язані з ним фінансові зобов'язання.
На цьому етапі проводиться оцінка фінансового стану покупців за рівнями: 1-й рівень – числення значень показників, що характеризують фінансовий стан покупця та 2-й рівень – оцінка й узагальнення показників і визначення класу надійності покупця.
Таким чином, для оцінки фінансового стану покупців пропонуємо використати модель, модуль якої орієнтований на розрахунок низки економічних показників та врахування суб`єктивних чинників, що впливають на діяльність покупців, які зображені на рисунку 1.4.
Четвертий етап "Політика інкасації дебіторської заборгованості" пов'язаний із процедурою аналізу фірмою прострочених рахунків. Розробка політики інкасації допускає встановлення на підприємстві певної системи процедур, пов'язаних з поверненням боргу. До цих процедур можна віднести письмові попередження, телефонні розмови з головними менеджерами підприємства-покупця, звертання з позовом до господарського суду.
|
|
Рейтинг покупців |
|
|
||||||
|
|
|
|
|
||||||
|
|
|
|
|
||||||
1-й клас (кредитування не викликає сумніву) |
|
2-й клас (кредитування вимагає зваженого підходу) |
|
3-й клас (кредитування пов’язано з підвищеним ризиком) |
||||||
Рис. 1.3. Схема економіко-математичної моделі оцінки фінансового стану покупців [24]
Останнім п’ятим елементом модуля "Управління кредитною політикою" є "Надання знижок за дострокову оплату рахунків".
Підприємство може прийняти рішення про умови кредитування "2/10 повна сума 30", що означає обов'язкову оплату відвантаженої продукції протягом 30 днів, а зі знижкою 2% у разі оплати рахунків протягом перших 10 днів. Використання знижок для прискорення платежів дебіторів є дешевим способом одержання коштів.
Отриманий результат порівнюється з банківським відсотком: якщо ціна знижки нижче ставки банківського відсотка, то для підприємства дешевше буде залучити засоби, надавши знижку дебіторам, ніж одержати кредит у банку. Слід зазначити, яка частина покупців буде користуватися знижками за дострокову оплату.
Оскільки основними нормативами формування кредитної політики під час побудови модуля "Управління кредитною політикою" є тривалість терміну кредиту і розмір знижки, що надається покупцям залежно від терміну оплати, необхідно обґрунтувати такі оптимальні умови кредитування, що забезпечили б підприємству прибуток і зменшили ризик неповернення кредиту. Для цього необхідно враховувати такі обмежуючі умови: прибуток, отриманий від прискорення інкасації, повинен бути більше, ніж можливі витрати від збільшення розміру знижок.
Іншим важливим чинником формування кредитної політики є термін кредиту. У результаті впливу цього чинника дебіторська заборгованість зросте і буде складатися із заборгованості, утвореної за рахунок розширення реалізації, і заборгованості від зміни інкасової політики щодо попереднього продажу.
На підставі аналізу динаміки дебіторської заборгованості підприємства і складеного прогнозу її стану керівники приймають рішення щодо стратегії кредитної політики підприємства, використовуючи такі складові: період кредитування; розмір наданого кредиту; вартість надання кредиту; система штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань покупцями; стандарти кредитоспроможності; політика інкасації; знижки. Модель також дозволяє визначити рейтинг покупців, згрупувавши їх за трьома класами. Шляхом цього можна оцінити їх кредитоспроможність, що зрештою дає змогу виявити рівень їх кредитування. [24]
РОЗДІЛ 2. Аналіз стану та динаміки дебіторської заборгованості на підприємствах України, а також удосконалення управління дебіторською заборгованістю у процесі виконання зобов’язань підприємствами