ЗМІСТ

Вступ

1 Розділ

1. Теоретичні основи комерційної діяльності торговельного підприємства

1.2 Сутність, організація роздрібної торгівлі

1.3 Управління товарними запасами як складова комерційної діяльності

2 Розділ Управління товарними запасами на підприємстві …

2.1 Загальна характеристика підприємства

2.2 управління товарними запасами на підприємстві

2.3 Рекомендації щодо покращення комерційної діяльності

Висновки

Література

1 Розділ

2. Теоретичні основи комерційної діяльності торговельного підприємства

Комерційна діяльність є однією з найважливіших галузей людської діяльності, що виникли в результаті поділу праці. Вона полягає у виконанні великого комплексу взаємозалежних торгово-організаційних операцій, спрямованих на здійснення процесу купівлі-продажу товарів і надання торгових послуг з метою одержання прибутку.

3 переходом до ринку все більшого значення набуває комерційна діяльність торговельного підприємства. Вона є неодмінною умовою його ефективної діяльності і розвитку.

Термін „комерція” у перекладі з латинської означає „торгівля”, проте ототожнювати комерцію з торгівлею можна лише у зв’язку значенні слова.

Тлумачний словник живої великоросійської мови В. И. Даля визначає комерцію як "торг, торгівля, торгові обороти, купецькі промисли". Інакше кажучи, ці поняття припускають здійснення актів купівлі-продажу з наміром купити дешевше, а продати дорожче. У широкому змісті під комерцією часто розуміють будь-яку діяльність, спрямовану на одержання прибутку.

Однак таке широке тлумачення комерційної діяльності не погодиться з раніше викладеним підходом до комерції як торговим процесам по здійсненню актів купівлі-продажу товарів.

Комерційна діяльність – це організація і управління комерційними процесами та операціями, пов’язаними з товарно-грошовими обміном. Кінцевою метою комерційної діяльності є здійснення купівлі продажу товарів, послуг і отримання прибутку [1, c.6-7].

Комерційна діяльність виникла в глибоку давнину з появою товарно-грошових відносин і торговельних посередників. Історія комерції починається з 4 тис. до н.е. В цей час розвивається Шумерська цивілізація, в якій визначне місце отримали закони комерції і обмінні процеси [4].

З розвитком комерційної діяльності монопольне положення гільдій стало гальмувати процес розвитку економіки, тому в кінці XVII–XVIII с т. гільдії були скасовані і з цього часу почали зростати організаційні структури комерції, такі як окремі фірми, торгові будинки, акціонерно-пайові товариства, торгові палати.

Найбільшого поширення в цей час набули торгові палати як форма статутних об’єднань підприємців. Торгові палати активно сприяли розвитку комерційних відносин з іноземними країнами.

В 1908 р. були організовані Російсько-Англійська, Російсько-Німецька і Російсько-Бельгійська торгові палати. Існування цих палат привело до активізації зовнішньоекономічної діяльності Росії.

На початку ХХ с т. існувало два основних типи торгових палат: повні товариства і товариства на довірі.

Повні товариства формувались із осіб,які несли повну відповідальність за діяльність торгової палати. В формуванні товариств на довірі брали участь особи, які несли відповідальність в межах внесених ними внесків.

Крім торгових палат, в Україні існували всі види монопольних об’єднань, які, як правило, входили в збутові синдикати.

Розвиваються ярмарки: Харківський, Київський, Сорочинський. Ярмарки представляли широке поле для здійснення контрактів і активізації діяльності як приватних підприємців, так і юридичних осіб.

Однак розвиток вітчизняного підприємництва на початку ХХ с т. уповільнювався великою питомою вагою іноземного капіталу, який був гальмом для вільного обміну на внутрішньому ринку.

Тому наприкінці ХХ ст. виникла об’єктивна необхідність появи нової економічної політики, основною метою якої було виведення держави з кризи і підвищення народного добробуту. Для досягнення цієї мети урядом були вжиті такі заходи:

— встановлення еквівалентного обміну між містом і селом;

— введення госпрозрахунку для всіх комерційних структур;

— створення твердої валюти і розвиток кредитно-банківської системи;

— стимулювання зацікавленості працівників у результатах праці;

— розвиток різноманітних методів стимулювання [2].

Отже, комерційна діяльність виникла в глибоку давнину з появою товарно-грошових відносин і торговельних посередників. Історія комерції починається з 4 тис. до н.е. і до сьогодні.

В книзі автор В.В.Апопій наполягає, що комерційна діяльність спосіб реалізації комерційних процесів як послідовного використання операцій, що забезпечують організаційні, економічні, соціальні, правові аспекти товарно-грошового обміну [6].

Основними принципами комерційної діяльності є:

- вільний вибір підприємцем видів комерційної діяльності;

- самостійне формування підприємцем програми діяльності, вибір

постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення

матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання

яких не обмежене законом, встановлення цін на продукцію та послуги

відповідно до закону;

- вільне наймання підприємцем працівників;

- комерційний розрахунок та власний комерційний ризик;

- вільне розпорядження прибутком, що залишається у підприємця

після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом;

- самостійне здійснення підприємцем зовнішньоекономічної

діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної

виручки на свій розсуд [3].

Окремо слід відзначити законодавче підґрунтя комерційної діяльності на Україні. Згідно з юридичною силою комерційне законодавство функціонує як вертикальна ієрархічна система нормативних актів. Структура цієї системи обумовлена структурою органів законодавчої і державної виконавчої влади, які мають законо­давчі і нормотворчі повноваження щодо регулювання комерційної діяльності. В ній можна виділити декілька блоків, головними з яких є комерційне законодавство, що ґрунтується на статтях і нормах Конституції України про власність, про підприємництво, про компетенцію вищих органів державної влади (Верховної Ради, Президента, Кабінету Міністрів) у нормативному регулюванні комерційної діяльності.

Другий блок становлять комерційні закони, їх можна класифікувати як:

- загальні (Закон України „ Про власність ”; Цивільний кодекс, який регулює основні види комерційних відносин і договорів);

- закони про види і правовий статус господарюючих суб'єктів (Закони „Про підприємства в Україні”, „Про господарські товариства”, „Про колективне сільськогос­подарське підприємство” тощо);

- закони про окремі види господарської діяльності (Кодекс торговельного мореплавства, Повітряний кодекс України);

- закони про окремі відносини (наприклад, Арбітражний процесуальний кодекс України).

Ще один блок нормативних актів комерційного законодавства становлять так звані законодавчі акти:

- постанови Верховної Ради України з господарських питань, які прийма­ються як акти поточного законодавства;

- Декрети Кабінету Міністрів з господарських питань, які приймалися Кабінетом Міністрів України на підставі тимчасових повноважень, деле­гованих йому Верховною Радою України.

Основою комерційного законодавства є система статусних, або компетенційних законів, тобто таких, які визначають правове становище суб'єктів комерційної діяльності (законодавчий інститут суб'єктів комерційної діяльності). Ці закони класифікуються залежно від кола осіб, на які вони поширюються. Так, загальні закони „Про підприємництво”, „Про підприємства в Україні” поширюються на всі підприємства і на всіх підпри­ємців. Вони визначають види і організаційні форми під­приємств, порядок їх створення та реєстрації, економічні і правові умови діяльності, порядок припинення діяльності підприємств. До загальних законів цієї групи належить Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ”, який ви­значає умови та порядок визнання підприємств (юридичних осіб) банкрутами з метою задоволення претензій кредиторів.

Крім загальних законів до статусних (компетенційних) відносять закони, які визначають правове становище окремих видів підприємств усіх галузей економіки. Зокрема, це Закон України „Про господарські товариства ”, яким визначаються поняття, види, умови створення і діяльності господарських то­вариств, тобто підприємств, які утворюються і діють на до­говірних умовах шляхом об’єднання майна і комерційної діяльності їх учасників. Закон України „Про сільськогосподарську кооперацію” враховує особливості правового становища кооперативів у сільському господарстві та їх об'єднань. Ще один приклад – Закон України „ Про режим іноземного інвестування”, в якому розділ IV  „Підприємства з іноземними інвестиціями” врегульовує особливості правового становища підприємства з іноземною інвестицією. Аналогічно регулюється правове становище інших окремих видів підприємств: виробничих кооперативів, колективних сільськогосподарських підприємств та ін. [5].

Отже, теоретичне дослідження сутності комерційної діяльності дозволяє визначити наступне: Комерційна діяльність — це комплекс операцій по забезпеченню процесу закупівлі і збуту на основі взаємодії господарюючих суб'єктів з метою отримання ними прибутку, а також кінцевим споживачам максимальної вигоди. Комерційна діяльність виникла в глибоку давнину з появою товарно-грошових відносин і торговельних посередників. Історія комерції починається з 4 тис. до н.е. і до сьогодні. Окремо слід відзначити законодавче підґрунтя комерційної діяльності на Україні. Згідно з юридичною силою комерційне законодавство функціонує як вертикальна ієрархічна система нормативних актів. До законів комерційної діяльності відносяться такі як: Закон „Про підприємства в Україні ”, „Про господарські товариства ”, „ Про колективне сільськогосподарське підприємство ” тощо. Подальшого дослідження потребує вивчення організації комерційної діяльності на прикладі діючого підприємства.