2. Класифікація дебіторської заборгованості підприємства

В сучасних умовах для багатьох вітчизняних підприємств типовим наслідком кризових явищ є гостра нестача обігових коштів, яка супроводжується низьким рівнем їх використання. Розвиток ринкових відносин в Україні та досвід зарубіжної системи господарювання визначають залежність результатів діяльності підприємств від ефективності управління обіговими коштами підприємства. Саме за таких умов система управління дебіторською заборгованістю як важливий чинник підвищення ефективності функціонування підприємств набуває особливої актуальності.

Управління дебіторською заборгованістю потребує здійснення її класифікації, від якої залежатиме не лише порядок її обліку, а й ефективність управління нею.

Проблематику класифікації дебіторської заборгованості висвітлено у працях М. Д. Білик [11], Р. М. Іванчук, О. А. Іванчук [16], Д. В. Глінкіної [13] і т. п.

Класифікація дебіторської заборгованості є дієвим методом вивчення цього складного економічного та правового явища, яка надає можливість виявити причини виникнення та існування, а також склад дебіторської заборгованості з метою прийняття управлінських рішень та застосування ефективних методів та інструментів щодо управління нею.

Заслуговують на увагу запропоновані Н. М. Новіковою два підходи щодо класифікації дебіторської заборгованості: бухгалтерський та управлінський, з якими ми погоджуємося, але вважаємо, що дебіторську заборгованість можна розглядати не лише з управлінської та бухгалтерської точки зору, а й ще з економічної та юридичної. Виходячи з вищевикладеного вважаємо за необхідне розширити та доповнити класифікацію дебіторської заборгованості за допомогою економічного та юридичного підходів. [15, С. 18]

Класифікація дебіторської заборгованості на базі бухгалтерського підходу дозволяє коректно відобразити дебіторську заборгованість згідно з вимогами бухгалтерського обліку.

Управлінський підхід до класифікації дебіторської заборгованості надає можливість систематизувати інформацію для ухвалення та реалізації рішень щодо управління дебіторською заборгованістю.

Економічний підхід щодо класифікації дебіторської заборгованості дозволяє визначити рівень дотримання фінансово розрахункової дисципліни, доцільність існування дебіторської заборгованості та розміри обігових коштів, що можуть бути спрямованими в дебіторську заборгованість.

Класифікація дебіторської заборгованості на основі юридичного підходу дозволяє розглянути дебіторську заборгованість з точки зору юридичної відповідальності, тобто визначення законності утворення, існування та стягнення, а також дозволяє виділити з існуючої заборгованості борги, що не підлягають управлінню й мають бути стягненні із застосуванням юридичних методів впливу, тобто у судовому порядку.

На основі бухгалтерського підходу здійснено класифікацію дебіторської заборгованості багатьма науковцями, але аналіз за цим підходом показав, що не дивлячись на значну кількість сучасних досліджень, науковці не дійшли згоди практично з жодної позиції. Проведення узагальнення та систематизація класифікації дебіторської заборгованості за бухгалтерським підходом дозволили виділити шість класифікаційних ознак.

1. Залежно від операційного циклу П. Б. Кватирка, С. Л. Береза, К. С. Сурніна поділяють дебіторську заборгованість на товарну та нетоварну та М. Д. Білик виділяє товарну та іншу дебіторську заборгованість.

Заборгованість називається товарною (операційною), якщо вона виникає внаслідок звичайної операційної діяльності підприємства та може передбачати продаж товарів, виконання робіт чи надання послуг.

Нетоварна (неопераційна) дебіторська заборгованість виникає від іншої діяльності підприємства (тобто операцій інших, ніж продаж товарів, виконання робіт або надання послуг).

2. Залежно від термінів виникнення заборгованості автори розробники П(С)БО, Д. В. Глінкіна, П. Б. Кватирка, С. Л. Береза, Б. О. Жнякін, В. В. Краснова, К. С. Сурніна, Н. М. Новікова поділяють дебіторську заборгованість на довгострокову та поточну.

Поточна дебіторська заборгованість – це сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом двадцяти місяців з дати балансу.

Довгострокова дебіторська заборгованість – це сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу. До довгострокової дебіторської заборгованості відносять: заборгованість орендаря за фінансовою орендою, яка відображається в балансі орендодавця; надання позик іншим підприємствам; надання позик фізичним особам; заборгованість, що виникає при надзвичайних подіях – пожежі, повені, крадіжці тощо.

3. Залежно від термінів позовної давності М. Д. Білик та Б. О. Жнякін, В. В. Краснова поділяють дебіторську заборгованість на термінову та прострочену, С. Л. Береза пропонує поділяти дебіторську заборгованість на: термін сплати не настав, прострочену та відстрочену, Н. М. Новікова виділяє непрострочену та прострочену.

До строкової відноситься дебіторська заборгованість, строк погашення якої ще не настав або становить менше одного місяця та пов’язана з нормальними строками розрахунків, визначеними в угодах.

Прострочена дебіторська заборгованість – це заборгованість із порушенням договірних термінів.

Відстрочена дебіторська заборгованість – це заборгованість за якою відстрочено виконання забов’язань.

4. Залежно від ймовірності погашення Р. М. Іванчук та О. А. Іванчук, Б. О. Жнякін, В. В. Краснова виділяють сумнівну та безнадійну дебіторську заборгованість, також доповнює вищезазначені види дебіторської заборгованості П. Б. Кватирка бездоганною та С. Л. Береза нормальною, але безнадійну дебіторську заборгованість , у свою чергу, поділяє на затребувану та незатребувану. Н. М. Новікова виділяє дебіторську заборгованість із ймовірністю повернення в інтервалі 0.7-1.0, із ймовірністю повернення в інтервалі 0.2-0.7 й із ймовірністю повернення менше 0.2.

Нормальна дебіторська заборгованість (бездоганна, із ймовірністю повернення в інтервалі 0.2-0.7) – поточна дебіторська заборгованість , що не забезпечена відповідними гарантіями та щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності.

5. За статтями бухгалтерського балансу Н. М. Новікова виділяє дебіторську заборгованість за товари, роботи, послуги, дебіторську заборгованість із бюджетом за виданими авансами, із нарахованих доходів, із внутрішніх розрахунків, іншу поточну дебіторську заборгованість.

6. Залежно від оцінки суми заборгованості Н. М. Новікова виділяє первісну вартість та чисту реалізаційну вартість. [15, С. 19 - 20]

Первісна вартість дебіторської заборгованості – фактичний обсяг забов’язань боржника, які підлягають погашенню на час її виникнення.

Чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості – це поточна дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги за мінусом резерву сумнівних боргів.

Здійснення класифікації дебіторської заборгованості за управлінським підходом є важливим моментом при прийнятті управлінських рішень, тому вважаємо доцільним не лише дослідити існуючі класифікаційні ознаки, а ще доповнити та розширити класифікацію за даним підходом.

Дослідження класифікації дебіторської заборгованості за управлінським підходом також свідчить про те, що, незважаючи на значну кількість сучасних досліджень, науковці не дійшли згоди практично не по одній класифікаційній ознаці.

Проведене узагальнення та систематизація класифікації дебіторської заборгованості за управлінським підходом дозволити виділити такі класифікаційні ознаки:

1. Залежно від часового аспекту П. Б. Кватирка виділяє дебіторську заборгованість від 1 до 15 днів, від 15 до 30 днів, від 30 до 60 днів, від 60 до 90 днів, від 90 до 120 днів, від 120 до 180 днів, від 180 до 360 днів та понад 365 днів, Н. М. Новікова пропонує класифікувати дебіторську заборгованість до 30 днів, від 30 до 60 днів, від 60 до 90 днів, від 90 до 120 днів, від 120 до 180 днів, від 180 до 360 днів та понад 365 днів, Н. М. Новікова пропонує класифікувати дебіторську заборгованість до 30 днів, від 30 до 60 днів, від 60 до 90 днів та за іншими термінами.

Ранжування дебіторської заборгованості за строками дозволяє контролювати та застосовувати відповідні методи впливу на боржників для того, щоб не допустити її прострочення.

2. Залежно від ступеня дотримання фінансової дисципліни М. Д. Білик, Р. М. Іванчук, О. А. Іванчук та Н. М. Новікова розрізняють виправдану (допустиму, нормальну) та невиправдану дебіторську заборгованість. Допустима дебіторська заборгованість не є наслідком недоліків у господарській діяльності підприємства та виникає в результаті форм розрахунків за товари та послуги. Н. М. Новікова під нормальною дебіторською заборгованістю розуміє заборгованість, обумовлену шляхом виконання виробничої програми, а також діючими формами розрахунків з нормальними термінами документообігу. Тобто до виправданої (нормальної) Р. М. Іванчук, О. А. Іванчук, Н. М. Новікова відносять заборгованість, термін погашення якої ще не настав або становить менше одного місяця. М. Д. Білик, Р. М. Іванчук, О. А. Іванчук, Н. М. Новікова дійшли згоди щодо розуміння недопустимої дебіторської заборгованості, яка виникає в результаті порушення розрахункової та фінансової дисципліни, наявних недоліків ведення звіту, ослаблення контролю за відпуском товарно-матеріальних цінностей, виникнення нестач та крадіжок.

3. Залежно від територіального розміщення боржника М. Д. Білик, П. Б. Кватирка, С. Л. Береза обліковують окремо вітчизняних та іноземних дебіторів, Л. О. Лігоненко, Н. М. Новікова виділяють боржників району діяльності підприємств, контрагентів інших областей та контрагентів країни, при цьому вищезазначені вчені не зазначають зовнішніх боржників.

4. За забезпеченістю М. Д. Білик виділяє забезпечену та незабезпечену. При визначенні сумнівності заборгованості для обліку та та управління важливим є поділ заборгованості для обліку та управління важливим є поділ заборгованості за забезпеченістю (гарантія, застава, порука, вексель).

5. Залежно від статусу дебітора заборгованість може бути державного підприємства, недержавного підприємства, приватного підприємства, бюджетної установи, фінансової установи, населення.

6. Залежно від безпечності фінансового положення для функціонування підприємства визначають такі розміри дебіторської заборгованості: мінімальний, нормальний та максимальний. [15, С. 20 - 21]

Мінімальний розмір дебіторської заборгованості – це сума боргів, яка не впливає на фінансове становище підприємства,.

Нормальний розмір дебіторської заборгованості – це сума боргів, яка реально може існувати, тобто не завдає шкоди фінансовому стану підприємства та пов’язана з нормальною діяльністю.

Максимальний розмір дебіторської заборгованості – це сума боргів, яка може призвести до банкрутства підприємства.

7. Також доцільно доповнити класифікацію дебіторської заборгованості наступною класифікаційною ознакою «залежно від керованості дебіторської заборгованості», що передбачає її розподіл на керовану та некеровану.

До керованої дебіторської заборгованості відносять ту частину дебіторської заборгованості, яка підлягає контролю та при управлінні якою витрати часу та грошових коштів будуть оптимальними та виправданими.

До некерованої дебіторської заборгованості слід віднести ту її частину, управлінський вплив на яку не дасть очікуваних результатів, при оптимальному використанні ресурсів.

Згідно з юридичним підходом щодо класифікації дебіторської заборгованості пропонуємо виділити такі ознаки:

1. Залежно від здійснення впливу на боржників дебіторська заборгованість може бути затребувана або незатребувана.

Затребувана дебіторська заборгованість – це заборгованість, за якою підприємство – кредитор здійснило заходи впливу на боржників, спрямованих на її повернення. І відповідно незатребувана дебіторська заборгованість – це заборгованість, за якою підприємство – кредитор не здійснило заходи впливу на боржників, спрямованих на її повернення.

2. Залежно від законності утворення можна виділити законно та незаконно утворену дебіторську заборгованість.

Економічний підхід щодо класифікації дебіторської заборгованості висуває такі ознаки.

1. Залежно від доцільності існування дебіторська заборгованість поділяється на доцільну та недоцільну.

2. Залежно від джерела утворення виділяють власні кошти, авансовані в дебіторську заборгованість, та позикові кошти, авансовані в дебіторську заборгованість.

Залежно від джерела утворення виділяють власні кошти, авансовані в дебіторську заборгованість, та позикові кошти, авансовані в дебіторську заборгованість. [15, С. 20 - 21]