Нормативно–правова база управління дебіторською заборгованістю підприємства
Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» визначено, що аналіз забезпечує надання користувачам фінансової звітності для прийняття відповідних рішень повної та правдивої інформації про фінансовий стан, власний капітал, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства [2]. Положення (стандарти) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість» та 11 «Зобов’язання» регламентуються на рівні законодавства України.
П(С)БО 10 визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансовій звітності підприємств. Норми даного Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім бюджетних установ). Це положення (стандарт) застосовується з урахуванням особливостей оцінки та розкриття інформації щодо дебіторської заборгованості, встановлених іншими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку [8].
П(С)БО 11 визначає порядок формування та відображення у звітності інформації про зобов’язання. П(С)БО 11 розроблено на основі Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку (МСБО) 37 «Забезпечення, непередбачені зобов’язання та непередбачені активи». Визначення сутності забезпечень майбутніх витрат і платежів у обох стандартах повністю співпадають.
Основними етапами організації бухгалтерського обліку зобов’язань є:
чітке документування розрахунків;
своєчасна та повна реєстрація даних первинного обліку в регістрах;
правдиве відображення інформації щодо дебіторської заборгованості та зобов’язань у фінансовій звітності та примітках до неї.
Перевіряючи правильність бухгалтерського обліку і відображення у фінансовій звітності дебіторської заборгованості та зобов’язань підприємств, аудитор повинен контролювати дотримання підприємством-клієнтом таких основних законодавчих та нормативних актів.
1. Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 № 996-ХІV [2].
2. Плани рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій.
3. Положень (стандартів) бухгалтерського обліку П(С)БО, затверджених відповідними наказами Міністерства фінансів України:
- П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»;
- П(С)БО 2 «Баланс»;
- П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати»;
- П(С)БО 4 «Звіт про рух грошей»;
- П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість»;
- П(С) БО 15 «Дохід»;
- П(С) БО 16 «Витрати». [3-9]
Сутність дебіторської заборгованості підприємства
У процесі діяльності підприємство не завжди здійснює розрахунки з іншими підприємствами, банківськими установами або фізичними особами одночасно з передачею майна, виконанням робіт, отриманням коштів, товарів тощо. У зв’язку із цим у підприємства виникає дебіторська заборгованість та зобов’язання.
Дебіторська заборгованість визначається як сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату. Дебіторами можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, які заборгували підприємству грошові кошти, їх еквіваленти або інші активи. За даними бухгалтерського обліку можна визначити суму заборгованості на будь-яку дату, але звичайно така сума визначається на дату балансу. Оскільки відповідно до вимог національних стандартів бухгалтерського обліку підприємства подають також проміжну (квартальну) звітність, то суму дебіторської заборгованості підприємства слід визначати щоквартально.
Дебітори – юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів.
Дебіторська заборгованість, як і інші активи підприємства, відображається в балансі тільки при дотриманні загальної вимоги, яка пред'являється до активів національними стандартами, а саме:
може бути достовірно визначена грошова оцінка цієї дебіторської заборгованості;
у майбутньому очікується одержання від неї економічних вигод, тобто одержання грошових коштів, товарів, інших активів або зменшення зобов’язань.
П(С)БО №10 "Дебіторська заборгованість" визначає методи оцінки дебіторської заборгованості на етапах зарахування її на баланс підприємства, при відображенні у фінансовій звітності на дату балансу і при списанні з балансу як безнадійної.
Спочатку дебіторська заборгованість приймається на баланс за історичною (фактичною) собівартістю. Вона являє собою вартість придбаних дебітором активів (товарів, нематеріальних активів, виконаних робіт, наданих послуг, коштів, нарахованих до одержання відсотків і т.д.).
П(С)БО №10 встановлює особливий порядок оцінки дебіторської заборгованості за продукцію, роботи, товари, послуги.- вона зараховується на баланс ( визнається в обліку) одночасно з визнанням доходу. [8] Таким чином, для визнання поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги необхідно, щоб виконувалися критерії визнання доходу (П(С)БО 15, п.8):
покупцеві передані ризики й вигоди, пов’язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив);
підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами);
сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена;
є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов’язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.
Момент передачі ризиків й вигод, пов’язаних з правом власності на продукцію, товари, роботи, послуги визначається на основі вивчення угоди поставки продукції (товару, послуг), яка укладена між підприємством та покупцем, та обставин операції.
Дебіторська заборгованість, як правило, представлена у вигляді кредиту, що надається по відкритому рахунку. Єдиним доказом того, що покупець винен постачальнику гроші за отримані ним товари чи послуги, є запис в бухгалтерських книгах і рахунок, підписаний покупцем. Щоб захистити себе від ризику несплати по рахунках, постачальник може вимагати оформлення комерційного кредиту шляхом виписки простого або переказного векселя або виставлення покупцем акредитиву.
Розмір дебіторської заборгованості визначається багатьма факторами, які поділяються на зовнішні та внутрішні. Фактори, що визначають розмір дебіторської заборгованості зображені на рисунку 1.1.
Рис. 1.1. Фактори, що визначають розмір дебіторської заборгованості
Зовнішні фактори практично не залежать від діяльності підприємств і обмежити їх вплив досить складно. Внутрішні - залежать від того, наскільки фінансові менеджери фірми володіють навичками управління дебіторською заборгованістю.