Розділ 2 Люблінський сейм 1569 року

Коли після безплідних сеймів 1565-1566 років,наприкінці 1568 року з питання про унію в Любліні було призначено новий сейм за участі представників литовських станів,литовські магнати і тут зуміли утримати представників шляхти у повній слухняності,і звели свій власний спільний сейм до конференції двох окремих сеймів. Це виявилося у тому,що коли литовське бачення унії зі збереження широкої автономії розбігалося з польським-зі злиттям Литви і Польщі в одну державу. Посли Литви князі Острозький, Ходкевич,Воловин і Радзівіл вирішили зірвати сейм і таємно виїхали з Любліна,щоб зібрати шляхетське ополчення для боротьби проти унії. Проте Сізігмунд-Август підтримав польських магнатів та шляхти обох країн і оголосив про відібрання в Литви та приєднання до Польщі Волині та Підляшшя[3,с.138] . Не відчуваючи реального супротиву послабленою війною та суперечностями Литви, король видав ще один універсал про приєднання до Польщі Київщини та Брацлавщини. Таким чином територія Великого Князівства Литовського вдвічі зменшилася. Тепер литовські посли змушені були повернутися на сейм . Вони просили не відбирати в них маєтності і зберегти певну автономію залишкам їхньої держави. Поступилися і найбільші противники унії-українські магнати Чарторийський, Острозький ,Борецький , Вишневецький ,розраховуючи на те ,що не будуть позбавлені своїх привілеїв. Тиск шляхти,невдачі в Лівонській війні та прагнення отримати військову допомогу від Польщі примусили литовських магнатів піти на відновлення переговорів. 24 травня 1569-го року була підписана Люблінська унія.

1 липня 1569 року посли Великого Князівства Литовського та окремі депутати польського сейму підписали акт про унію[1,с 203-206]. Вона завершила процес об’єднання двох держав,що розпочався ще за Кревської унії 1385 року. Таким чином акт засвідчив об’єднання Великого Князівства Литовського і королівства Польського в об’єднану державу – Річ Посполиту. До складу новоутвореної держави увійшли також українські та білоруські землі.

2.1 Положення акту Люблінської унії

Укладений акт передбачав,що новоутворену державу буде очолювати виборний король,який титулувався Великим князем Литовським і королем Польським. Коронуватиметься він у Кракові,окреме вибрання князя литовського припинялося. Для обговорення загальнодержавних справ передбачалися загальні сейми. Унія передбачала спільний сейм,сенат,в який входив король,вище духовенство,палати послів. Договори з іноземцями укладатимуться від імені Речі Посполитої. Пани обох держав діставали право на володіння маєтками на всій території Речі Посполитої. Митні кордони ліквідовувалися і запроваджувалася єдина монетна система. За Литвою зберігалися лише обмежена автономія у вигляді власного права і суду,адміністрації ,війська, скарбу і державної мови. Окремими залишалися ще деякі ознаки держави: печатка,герб,релігія[1,с.203-208].

Згодом до унії Польщі та Литви приєдналося королівство Пруссія,яке раніше було автономним у складі Польщі. Король забов’язувався виконувати рішення сейму,а шляхта отримала право не тільки підпорядковуватися владі короля,а й навіть виступати проти нього зі зброєю. Тобто фактично король не мав якихось особливих повноважень.

Отже після ряду невдалих сеймів 1566-68 років, врешті-решт був призначений новий сейм в Любліні в 1569-му році. Литовські посли намагались зірвати сейм і в результаті цього Литва втратила половину своєї території(король відібрав у Литви Волинь , Підляшшя,Київщину та Брацлавщину). Литовські магнати змушені були підкоритись і 1 липня 1569 року було підписано акт,який засвідчував об’єднання Великого Князівства Литовського і Королівства Польського в об’єднану державу-Річ Посполиту. Положення акту передбачали спільного виборного короля ,спільний сенат та загальні сейми. Ліквідовувались митні кордони,встановлювалась єдина грошова система. Збереглася певна автономія Литви.