- •Методичні вказівки
- •1. Основні етапи виконання курсового проекту
- •2. Методика виконання окремих етапів курсового проекту
- •2.1. Визначення особливостей експлуатації і області застосування проектованого автомобіля
- •2.2 Розробка принципових компоновочних схем автомобіля
- •2.3. Тяговий розрахунок автомобіля і визначення його тягово-швидкісних властивостей
- •2.3.1. Вибір і обґрунтування конструктивних вихідних даних
- •2.3.3. Визначення передаточних чисел трансмісії
- •2.3.4. Визначення показників тягово-швидкісних властивостей автомобіля
- •3. Визначення показників експлуатаційних властивостей автомобіля
- •3.1 Стійкість автомобіля.
- •3.2 Керованість автомобіля
- •3.3 Паливна економічність автомобіля
- •3.4 Плавність руху автомобіля
- •Література.
2.3.4. Визначення показників тягово-швидкісних властивостей автомобіля
Розрахунки, необхідні для визначення тягово-швидкісних властивостей автомобіля, проводяться з допомогою кривої – зовнішньої швидкісної характеристики двигуна з використанням розрахункових значень швидкості автомобіля, сили тяги, сили опору повітря, динамічного фактору, прискорення.
Швидкість автомобіля, м/с:
,
де – частота обертання колінчатого вала, с-1;
– радіус кочення колеса ( ), м;
– передаточне число коробки передач на відповідній передачі;
– передаточне число головної передачі.
Сила тяги автомобіля, Н:
де – крутний момент двигуна, ;
– механічний ККД трансмісії;
– динамічний радіус колеса, м;
Сила опору повітря, Н:
,
де – фактор обтічності, Нс2/м4;
– швидкість автомобіля, м/с.
Динамічний фактор автомобіля:
,
де – сила ваги від повної маси автомобіля, Н.
Прискорення автомобіля, м/с2:
,
де – коефіцієнт опору дороги, для забезпечення запасу сили тяги при русі автомобіля на прямій передачі приймають =0,2;
– коефіцієнт врахування інерції обертових мас. З достатньою для розрахунку точністю можна прийняти
Результати розрахунків, виконаних за даним виразом, заносять в табл.2.6.
За даними таблиці будують динамічну характеристику (рис. 1б) і графік прискорень автомобіля (рис. 1в).
Графік часу і шляху розгону автомобіля (рис. 1г) будують на основі графіка прискорень автомобіля графоаналітичним методом.
На графіку прискорень автомобіля необхідно виділити ділянки руху автомобіля, які відповідають його розгону на 1-й, 2-й і подальших передачах. Потім кожну із цих ділянок розбивають на чотири або більше рівних інтервалів. Границі інтервалів і ділянок швидкості позначають послідовно , , , і т.д., а відповідні їм значення прискорень позначають , , , .
Таблиця 2.6.
Номер переда-чі |
Переда-точне число |
Величини, що визнача-ються |
Частота обертання , с-1 Відповідні їм значення , Нм |
||||
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|||
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
І |
|
, м/с |
|
|
|
|
|
, Н |
|
|
|
|
|
||
, Н |
|
|
|
|
|
||
, Н |
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
||
, м/с2 |
|
|
|
|
|
||
ІІ |
|
, м/с |
|
|
|
|
|
, Н |
|
|
|
|
|
||
, Н |
|
|
|
|
|
||
, Н |
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
||
, м/с2 |
|
|
|
|
|
Примітка: Розрахунки рекомендується проводити, починаючи з прямої передачі. Для інших передач числове значення величин і одержують діленням або множенням на одержаних для прямої передачі.
Час розгону автомобіля (рис. 1г) визначають для кожного інтервалу швидкостей:
; ; ; … ;
Після чого для кожного інтервалу швидкостей визначають шлях розгону автомобіля (рис. 1г) по виразу
; , …
Розрахунок часу і шляху розгону автомобіля, після чого і побудову графіків зручно вносити в табл.2.7.
Таблиця 2.7.
№ п/п |
Величина |
Інтервал швидкостей |
|||||||||||||||
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
10 |
11 |
12 |
13 |
14 |
15 |
16 |
||
1 |
Швидкість в кінці інтервалу , м/с |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
2 |
Прискорення в кінці інтервалу , м/с2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
3 |
Час розгону в інтервалі , с |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
4 |
Сумарний час розгону , с |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
5 |
Шлях розгону в інтервалі , м |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
6 |
Сумарний шлях розгону , м |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Сумарний час і шлях розгону автомобіля до швидкості -го інтервалу визначають сумою часу і шляху розгону на всіх попередніх інтервалах швидкості:
;
.
Величини і дані відповідно в секундах і метрах.
За даними рядків 1 і 4 табл.2.7. будують графік часу розгону, а за даними рядків 1 і 6 - графік шляху розгону автомобіля.
Ці графіки можуть мати спільні осі координат, на яких відкладають швидкість руху автомобіля.
Зовнішню швидкісну характеристику двигуна, динамічну характеристику, графіки прискорень, часу і шляху розгону виконують в олівці на листі формату А1.
Одержані в результаті розрахунків дані необхідно порівняти з вимогами ГОСТ 21398-75 "Автомобілі вантажні. Загальні технічні вимоги" і ГОСТ 22576-77 "Автомобілі і автопоїзди. Номенклатура показників швидкісних властивостей і методи їх визначення", згідно з якими максимальна швидкість руху повинна бути не менше 22м/с; швидкість руху на підйомі в 3% протяжністю 3км повинна бути не менше 8,5м/с; максимальний підйом, що долається, повинен бути не менше 25%; час розгону до максимальної швидкості не повинен перевищувати 150с для одинарних автомобілів і 250с для автопоїздів; шлях розгону до максимальної швидкості не повинен перевищувати 2500м для одинарних автомобілів і 4500м - для автопоїздів. Зробити висновок відповідності тягово-швидкісних властивостей проектованого автомобіля вимогам ГОСТу. Показники гальмівних властивостей визначають із умови забезпечення максимальної інтенсивності гальмування.
Згідно з ГОСТ 22895-77 "Гальмівні системи автотранспортних засобів" оціночними показниками динамічності автомобіля при гальмуванні являється сповільнення і шлях гальмування , які визначають із залежностей
;
,
де – коефіцієнт зчеплення коліс з полотном дороги;
– кут нахилу полотна дороги, град;
– коефіцієнт опору кочення.
Величини , і вказані в завданні; =9,87м/с2 – прискорення сили ваги; – швидкість автомобіля, з якої проводиться гальмування (приймається із ГОСТ 22895-77).
Знайдені значення сповільнення і гальмівного шляху зрівнюють з вимогами ГОСТ 22896-77 і "Правил дорожнього руху" після чого роблять висновки про відповідність показників гальмівних властивостей проектованого автомобіля.