4. Підготовка доповіді чи виступу

В комунікації необхідно також враховувати закони риторики. Риторику вивчали ще в античності, звідси грецьке походження слова, яке переводиться „ ораторське мистецтво” або „ техніка мови”. З одної сторони, риторика визначається як можливість до публічної доповіді. Цією можливістю володіє той, хто вміє інформативно, зрозуміло та цікаво оформляти доповіді, впевнено відстоювати свою точку зору в дискусіях. З іншої сторони, гарна риторика — це:

– зоровий контакт, міміка, жестикуляція, поза, голос, дихання і артикуляція,

­– план, так як зрозуміла і переконлива аргументація,

– вільна доповідь або перебороти боязнь перед виступом.

Це, що добре читається , не завжди добре слухається. Тексти, які пишуться для слухачів, мають свої особисті правила. Те, що легко можна прочитати, і те, що наш мозок може переробити після прочитання, деколи має не той ефект, якщо його необхідно викласти усно. Причини — в жестикуляції, міміці або голосі оратора. Складні речення (стиль з великою кількістю іменників ) ускладнюють слухове сприйняття і розуміння. Ці фактори комунікації, які відволікають слухове сприйняття і розуміння. Тому, необхідно використовувати точні і короткі вислови. Речення мають бути короткими і зрозумілими. Кожне сказане речення має основу, яка визначає структуру речення, і виділену основу, про яку говорять. Порядок слів — це одночасно шлях до розуміння слухачів. Дальше найважчі правила доповіді, яку легко слухати.

Речення з одною основою

Не вживайте складних і довгих речень. Слухач легко відволікається, і тому необхідно говорити простою і зрозумілою мовою. Речення легко зрозуміти, якщо воно вимовляється на одному диханні.

Уникайте компресії

Уникайте субстантивного стилю. Інформацію, яка складає багато іменників, важко зрозуміти, чим ту, яка має звороти і дієслова. Письмовий спосіб викладення здається слухачу надто розумним. Того, що частіше всього не дуже виходить в письмовій, слід уникати в усній розмові. Ніхто не звертається в субстантивному стилі, тоді чому необхідно організовувати з його допомогою доповідь?

Уникайте стереотипних виразів

„ Як повідомили мені на основі інформації із відділів маркетингу і збуту, мова йдеться про серйозну проблему...” Це точно не той усний стиль, який потрібен, оскільки даний текст звучить дуже пишномовно. Краще сказати: „ Мені повідомили про серйозну проблему...” Також варто уникати стереотипних пустих слів: „ Причина: ...”, „ Підсумок: ...”, „Залишається надіятись, що ...”, „...підкреслив голова...”. Це, що постійно підкреслюється, не піддається слуховому сприйманню; це, що повторюється, пропускається повз вух. Це ж стосується стійких словосполучень, які часто повторюються: „відкрита атмосфера”, „добра співпраця...” і т.д.

Як найменше інформації в одному реченні

Якщо одне речення складає багато інформації, то воно важко сприймається на слух. Велика кількість інформації вимагає багато акцентів, які збивають з толку слухачів, оскільки є конкуренція між ними. Короткі речення, навпаки, вносять ясність.

Структура

Для доповіді потрібен план. Доповідь, яка розділена на маленькі частини, значно спрощує розуміння. Завжди враховуйте, що всі ми можемо сприймати інформацію тільки „маленькими порціями”. Розділ зберігає речення для слухача і в той же час розмежовує їх. Тому кожне речення необхідно будувати так, щоб сприймалось як ціле і легко розумілось.

В реченні має бути не більше десяти слів

Об’єм нашої пам’яті розрахований на інформацію на протязі шести – десяти секунд. Тому довгі речення важко розуміти. До того ж, довгі речення швидше вимовляють, що ще більше ускладнює розуміння. Темп доповіді складає в середньому від 150 слів в хвилину.

Найголовнішим для доповіді — це з’ясувати мету і повід для виступу. Найкраща драматургія не допоможе, якщо оратор говорить без причини чи не в тому тоні. На організаційних зборах глядачі очікують зовсім не таких висловів, як на торжестві. Тому Ви повинні з’ясувати мету виступу. Потім варто розшукати інформацію про слухачів. Розглядайте тему з точки зору слухачів:

• Чого очікують слухачі від доповіді?

• Які індивідуальні інтереси можуть бути у слухачів?

• Що вже відомо слухачам про цю тему?

• Наскільки досвідчені слухачі в цій темі?

Враховуйте при складані доповіді

Уникайте при складані доповіді

Вже при розміщені розділових знаків думайте про паузи. Залишайтеся вірними своєму стилю! Повторюйте важливі терміни чи вислови! Виділяйте дієслова! Формулюйте речення, які можна вимовляти на одному подиху! Речення повинні мати тільки одну основу. Одну думку висловлюйте тільки в одному реченні. Розділяйте доповідь по змісту. Ні в якому разі не використовуйте тільки головні речення, а підлеглі речення робіть короткими. Використовуйте тільки відомі запозиченні слова. Речення спочатку промовляйте, потім записуйте.

Будьте обережні з доповідними варіантами. Не застосовуйте великі заголовки. Економте на словах, які складаються з багатьох складів. Уникайте накопичення інформації. Не використовуйте більше десяти слів, щоб виразити одну думку. Найголовніше ставте в кінці речення! (Щоб виразити почуття найголовніше може бути спочатку.) Уникайте стереотипів (мовних взірців). Висловлюйте думку коротко і влучно. Не використовуйте часто метафори. Обережно з цифрами. Не використовуйте подвійних заперечень. Не перескакуйте з одного аспекту на інший.

При підготовці Ви повинні дізнатись про приміщення, чи буде в розпорядженні мікрофон. Чи повинні слухачі стояти? Тобто, вияснити необхідні умови. Вияснивши умови, Ви повинні прийматись за концепцію. Яке повідомлення Ви хочете передати? Кожному оратору потрібно визначити чітке та однозначне повідомлення. Повідомлення — це основна думка кожної доповіді. Це те, на що потрібно звертати увагу слухачу. Ви визначили свою мету, усвідомили повідомлення, тепер можете починати писати. Але зауважте: Ви повинні писати не книжку і не статтю, а доповідь. Тому, прислухайтесь до наступних порад:

На що Ви повинні звертати увагу при плануванні доповіді

Цього Ви повинні уникати при плануванні доповіді

Знайдіть як найбільше інформації про слухачів, їх склад і сподівання. Дізнайтесь про приміщення та про умови в ньому. Зовнішні умови мають важливий вплив на процес виступу. Дізнайтесь, чи є в приміщенні для виступу, наприклад, картина чи скульптура чи інша точка стикання, на яку можна було б зіслатись під час доповіді. Записуйте всі цікаві для виступу факти на папері. Пригодиться заголовне слово. Це служить найкращим показником наочності. Сформулюйте коротке і чітке повідомлення у вигляді основного вислову на папері і покладіть листок на видному місці на письмовому столі так, щоб Ваш погляд завжди падав на нього під час підготовки. Перевіряйте правильність, точність та інформативність повідомлень в розмові зі знайомими чи сторонніми. Спробуйте зосередитись на окремому випадку, чим переходити до загальних інтересів. Звертайтесь до відповідної літератури.

Найкращий сценарій не допоможе, якщо Ви говорите не в тому тоні чи без причини. Тому взнайте про мету виступу. Неправильна доповідь відразу ж послаблює увагу слухачів. Уникайте професійного жаргону, якщо серед слухачів є дилетанти. Уникайте довгого виступу на відкритому повітрі, за столом чи перед стоячою публікою, інакше увага слухачів послабиться. Не засовуйте у доповідь факти тільки тому, що вони були напередодні зібрані. У доповіді необхідно тільки те, що допоможе зробити повідомлення. Все решта збиває з толку. Не викладайте всі свої знання! У доповіді необхідно тільки те, що може зацікавити, діяти і мотивувати слухачів! Те, Не приймайтесь відразу за формулювання. Спочатку подумайте з деякої відстані про вже зроблену роботу.

Перед тим, як виступати з доповіддю перед людьми, Ви повинні потренуватися. Якщо Ви хочете перед тим потренувати голос, то зробіть це, наприклад, з допомогою невеликого вірша, який допоможе Вам потренувати звуки „м”, „с” і „р”:

Баркас приїхав в порт Мадрас.

Матрос приніс на борт матрас.

В порту Мадрас матрас матроса

Порвали в бійці альбатроси.

Етапи підготовки доповіді можна об’єднати наступним чином:

1. Охопіть тему.

Спочатку Вам слід пізнати тему. Задумайте її в одному із трьох жанрів доповіді (судова, політична чи святкова). Потім почніть пошук інформації. Цей пошук охоплює всі ефективні і необхідні аргументи і матеріали по цій темі.

2. Розділяйте доповідь.

На цій стадії складіть план по матеріалу, який у Вас є. Він повинен відповідати роботі та публіці. Виконання цієї задачі допомагає знання вчення про частини виступу. Ось ці чотири частини виступу — введення, викладення обставин роботи, аргументація з наведенням доказів та висновки.

3. Складайте доповідь.

Цей етап роботи включає фігури і стежки, використання слів і речень, оскільки вони використовуються не в граматичних, а в стилістико – риторичних цілях. Вища якість доповіді — це правильність мови, чіткість, відповідність змісту і мета доповіді, прикраса доповіді і уникнення всього, що її перевантажує. Старайтесь встановити добрі відносини між оратором і публікою.

4. Використовуйте візуальні образи, ілюстрації та порівняння для запам’ятовування.

На цій стадії оратор концентрується на запам’ятовуванні доповіді з допомогою мнемотехнічних правил і наглядних посібників. Це означає, що сказане повторяється, можливо, з допомогою інших слів і порівнянь. В цьому випадку Ви повинні використовувати порівняння, з допомогою яких слухачі можуть уявити щось, з чим вони раніше вже стикались.

5. Промовляйте доповідь.

Ця стадія складається з виголошення промови, використання міміки, жестикуляції і навіть дій. Риторика створила для цього оточену мовну техніку, правила красномовності тіла, риторику презентації і трансляції з допомогою засобів масової інформації.

Представляти професійні знання мотивовано і живо нелегко. Важливо пробудити увагу та цікавість слухачів і просто і зрозуміло повідомити основну інформацію. І все ж не обов”язково закінчувати курси ораторів для того, щоб вміти добре говорити.

Якщо уявити, що всі люди слухають вдумливо і не керуються своїми почуттями та інстинктом, то презентацію провести просто. В цьому випадку не виникає ніяких упереджень і перешкод. Але на практиці не так. Почутя і і упередженні думки мають дуже велике знкачення під час презентації. Необхідно помірковано використовувати як предметний рівень так і рівень відношення під час презентації. Водночас чим більше у вас людей, тим важче керувати ними за допомогою індивідуального підходу. Але у будь якому випадку існують певні правила, яких необхідно дотримуватися:

Тренуйте чітку і достатньо виразну мову;

Вживайте короткі і зрозумілі речення;

Вживайте лише ті слова, що направленні на цільву аудмиторію;

Говоріть не швидше ніж стол слів на хвилину

Робіть паузи;

Шукайте зоровий контакт із слухачами.

Тренуйтесь кожен день, щоб стати оратором:

• Прочитайте газетну статтю і точно перекажіть її партнеру;

• Вимкніть звук у телевізорі і опишіть мову тіла,яку ви бачите;

• Тренуйте інтонацію за допомогою одного складу.Напр. МО привітно, злобно, самовпевнено тощо;

• Дихайте свідомо. Щзробіть глибокий вдох і видох, проговорюючи «С»;

• Записуйте ткст на диктофон, Прослуховуйте і звертайте увагу на акртикуляцію, наголоси, швидкість,паузи і гучність;

• Проглядайте дебати депутатів на телебаченні. Звертайте увагу на їх аргументацію . Чи використовують вони факти чи звертаються до рівня відносин;

• Беріть участь у дискусіях і привикайте, таким чингом, до ситуації публічного мовлення.

Будь яка публічна презентація це свого роду добре спланована акторська вистава.

Якщо ви плануєте працювати самостійнов продовж не менше як пів дня у вас повинго бути як мінімум два плани: перший це сценарій особисто для вас і нший – публічна програма для учасників. Сам факт існування програми створрює в учасників відчуття колективу захищенності і співучасті. Зібрати більше 12 осіб іт працювати з ними далі без визначеного наперед регламенту є дуже складною справою. Кожен хоче знати, - коли буде перерва?, який буде наступниа доповідь, скільки часу вони ще будуть зайняті, тощо.

Час на підготовку. Приклади.

• Презентація ідеї. 1 година. 15 колег. – 16 годин.

• Двогодинна презентація для 150 незнайомих осіб. Не менше 30-35 годин.

• Дводенний семінар 20 учасників . не менше 40 годин.

Структура поетапність підготовки презентації:

1. Півфінал. Аналіз цільової групи, визначення мети, вибір технічних засобів;

2. Концепція. Збір матеріалів, структурування, візуалізація;

3. Продукція. Органівзація і розподіл завдань.

4. Майстерність актора. Від – якими мають бути мої дії, де як повинні розиміщатится слухачі? До техніка спілкування під час перерви на каву.

5. Особиста підготовка. Визначення опиттамльного початку та закінчення. Хвилювання, тощо.

6. Використання технічнизх засобів . необхідно також продумати, щоб технічні засоби не стали баластом для оратора та публіки.

7. Інтенрактивні стратегії. Підготовка до можливих запитань, дискусій, непередбачуваної поведінки учасників, тощо

8. Перевірка на власне переконання, посвяченість ідеї.

Структура презентації:

Відкриття/вступ.

1. Привітання;

2. Особисте представлення;

3. Привід, мета, причина, темва, завдання зібрання;

4. Обзор програми;

Основна частина:

1. Визначення кількості інформації;

2. Розподіл основних пунктів і підпунктів

3. Візуальні засоби. Краще меншще та краще.

Закінчення.

Узагальнення;

Безпосереднє звернення;

Рефлексія;

Підсумок;

План;

Подяка.

ЗОЛОТЕ ПРАВИЛО – перше враження визначальне, а останнє залишається у памяті!

Ви повинні особливу увагу звертати на зоровий контакт. Звертайтеся почергово кожен раз до одного слухача (від трьох до п’яти секунд). При цьому „ходіть по слухачах” як по пунктах за траєкторією букви М.

Будьте обережні із жартами, якщо ви використовуєте їх двічі це вже не добре. Експромти найкраще.

Використовуйте генеральну репетицію: Вона вам буде потрібна для:

• Під страховки змісту;

• Перевірки необхідного часу;

• Обговорення можливих суперечок;

• Узгодження послідовності викладу;

• Перевірка засобів візуалізації;

• Отримання впевненості

Звичайно найкраще репетицію проводити у реальних умовах, запросити колег, відшукати підходяще приміщення, все потім детально обговорити. Але як правило із життя перед презентацією катастрофічно не вистарчає часу.

Хвилювання.

Це є цілком нормальне явище для виступаючого. Хвилюються найбільш досвідчені оратори.. Мова йде про небезпеку спасувати перед людьми. Ви млжете на початку повиодити себе невпевнено, і тоді виникає бар’єр. Хвилювання потрібно перебороти. Люди люблять впевнених людей. Чим більше ви підготовлення, чим більше переконані у своїй справі, тим менше будете відчувати хвилювання. Але емоційне напруження залишиться постійно, бо лише безвідповідальний доповідач його не відчуває. Буває, що немає настрою (особисті проблеми) або виникли непередбачувані ситуаціїна початку із залом, технікою тощо.

Два правила, що допоможуть це все перебороти:

• Я абсолютно впевнений\ впевнена у своєму професійному рівні;

• Мені подобаються учасника а учасникам подобаюсь я.

Будьте завжди позитивним.

Якщо пересихає в роті. Випийте перед виступом ковток води. Але гне під час виступу.Або прикусіть легко кінчик свого язика.

Перебороти хвилювання вам допоможе і рухи перед полчатком. Від хвилювання у людини виникає багато енергії і тому деякі оратори бігають туди сюди по аудиторії. Рухи по аудиторії повинні бути спланованими а не хаотичними – до фліпчарту, до трибуни, дло глядачів. Краще по можливості перед виступом прогулятися, зробити зарядку. Водночас хвилювання перед виступом можна перевести у позитивну енергію. Говоріть голосно.

Якщо у вас невиразна мова, корисним буває спів перед початком виступу.

Темп мови повиннен бути оптимальним, деякі виступаючі, чим краще самі розуміють суть питання, тим швидше говорять. Водночас темп вашої мови не повинен клонити аудиторію до сну. Так що говоріть вільно, розкуто і динамічно.

ВИСТУП.

Чим більше ви вклали у підготовку, тим вільніше ви себе будете відчувати. Ваша робота розпочинається як мінімум за годину до початку. Підготувати приміщення, техніку, роздатковий матеріал. перша презентація. Цвяхи для стендів забивали каблуком.

Поради для перших кроків:

• Позитивний настрій передається;

• Починайте вчасно. Непотрібне очікування – перший крок на шляху до невдач.

• Перед початком розмови встановіть зоровий контакт. Цим ви підсилите рівень відношення під час комунікації. У випадку необхідності ви можете вибрати собі серед учасників, які вас добре сприймають, постійну точку опори.

• Почніть із привітання чітко і голосно.

• Зробіть короткий вступ.

Привітання. Високоповажні панове\ шановні колеги\ дорогі друзі\ панове\. Якщо на вашій презентації є поважні люди, звертайтеся до них поіменно.

Після привітання ви повинні коротко розповісти про регламент виступу, дня, семінару.

Основна частина. Ваш виступ повинен бути чтким, і зрозумілим. Все геніальне це просте.. Розвивайте у слухачів образне мислення, синоніми алегорії, а також ілюстрації , тобто прикрашайте свій текст, робіть його яскравим. Не кожен доповідач може зробити професійні терміни образними напр.. назвати кредитну компанію банку дійною коровою.. Але це запам’ятовується. Наш мозок складається із двох півкуль. Одна півкуля відповідає за аналіз, логіку, мову, а інша за образне мислення – картинки, фігури, колір, голос. Потрібно задіювати обидві півкулі.

Добрим прикладом тут може стати порівняння двох годинників – електронного і звичайного циферблатного. Для того щоб зрозуміти інформацію із електронного вам необхідно прочитати та проаналізувати інформацію, а із звичайного ви все сприймаєте відразу як зоровий образ.

Пам’ятайте завжди про книгу, яку ви коли небудь взяли в руки, а слова там незрозумілі, стиль подачі теж і ви відкладаєте цю книгу в сторону. Такими читачами і можуть стати ваші слухачі.

Поради для основної частини.

Говоріть вільно і розкуто. Для підтримки ви можете використовувати карточки, чи листи, але бажано лише із опрним текстом.;

Створіть візуалізацію основних пунктів на фліпчарті, дошці.

Вживайте короткі речення;

Розділяйте мову за допомогою риторичних запитань, відступів.

Вживайте зрозумілу для всіх термінологію. Якщо не обійтися без розумних слів, то поясніть їхнє значення усім.

Жестикулюйте. Але в міру.

Не грайтеся предметами. Цей фактор відволікає увагу слухачів.

Якщо ви використовуєте проектор уникайте наступних ситуації.

• Дивитися на екран постійно, стояти спиною чи в півоберта до публіки і не підтримувати зоровий контакт із аудиторією.

• Стояти лише біля проектора, чи за ним.

• Закривати тілом зображення.

• Шукати невідомо де потрібний для презентації файл.

• Дуже швидко листати файлами.

• Ви дивіться а мені все одно, що ви думаєте.

Використовуйте правило – Дотик – Поворот- Називання. Touch-Turn-Talk.

• Неочікувані запитання.

Стратегія 1: направити на публіку: „Цікаве запитання. У кого з Вас є інформація з цього приводу?”

Стратегія 2: інколи можна спертись на свої слабкі сторони: „Цього я не знаю, хто-небудь знає про це?”

Стратегія 3: зацікавлено і привітно зустрічно запитати: „Як це розуміти?”, „Що Ви цим хочете сказати?”, „Не могли б Ви уточнити запитання?” При формуванні зустрічного запитання старайтесь бути привітним(ою) і відкритим(ою), щоб запитання не звучало агресивним.

• Багато запитань одразу.

„ Якщо Вас це влаштує, я почну із запитання Х”. „Якщо це можливо, я буду відповідати на запитання Х, а на наступні відповім, якщо Ви їх ще раз задасте”. Може бути так, що Ви довго відповідали на одне запитання і тому забули про інші. Це не страшно, просто попросіть учасників повторити запитання.

• Нескінчене запитання.

Учасник задає запитання, але заховує його у просторовій мові . Це довго і часто не дуже вигідно. Використовуйте наступну передишку учасника для того, щоб зупинити його: „Дуже дякую за Вашу вказівку, Ваше запитання...”

• „Дурне” запитання.

Обережно! Це може бути словесна атака. Не дивуйтесь.

Обеззбройте запитуючого, підкресліть важливість запитання і прийміть до уваги його зміст.

• Непрошені коментарі.

Вони виникають усюди. Найчастіше це залежить від доповідача, який не прийняв до уваги учасника, так що він почав коментувати. Вкажіть на закінчення докладу з офіційною можливістю коментування. Ви навіть можете стати більш різким: „Ви не могли би голосніше задавати Ваше запитання? Я відповім на нього із задоволенням”.

• Зайві дискусії.

Учасники розмовляють між собою. Ви повинні посилити зоровий контакт з ними. Запитайте їх, чи йдеться мова в їхній бесіді про загальні інтереси . Перервіть Вашу доповідь і почекайте, поки настане тиша. В крайному випадку, зверніться до учасників прямо і привітно.

Чим же ж закінчити? „От і все?” Таких висловів потрібно уникати. Якщо Ви приваблювали своїх слухачів багато годин або навіть днів, п’ятихвилинне завершення — це не варіант. Прийміть до уваги трюк із часом. Мій досвід показує, що учасники семінару від'їжджають раніше, особливо в тому випадку, коли останній день — це п’ятниця. Як правило, я планую закінчення трошки раніше (в залежності від цільової групи від тридцяти хвилин до години). Цим я уникаю стресових ситуацій для учасників, які можуть виникнути, якщо я буду підводити п'ятидесятихвилинний підсумок. В кінці доповіді я встановлюю зворотній зв’язок з учасниками — дуже егоїстично, тому що я хочу дізнатись, що я могла би зробити краще наступним разом.

Поради для закінчення виступу:

• Інколи цілеспрямовано в кінці узагальнити найсуттєвіші пункти. Якщо Ви хочете скористатись цим, то узагальнюйте коротко.

• Уникайте заключних формулювань типу „Зараз я закінчую”, або „Ось і все”.

• Оголосіть особисту вдячність за участь і увагу.

• Запропонуйте підтримку або підкажіть, де її можна отримати, якщо учасники хочуть продавати що-небудь нове на основі Вашої інформації.

• Якщо може виникнути ряд запитань чи дискусія, то перейдіть до цього і встановіть час. У випадку необхідності передайте слово медіатору.

• Інколи без допомоги медіатора можна дати натхнення учасникам для активної постановки запитань, користуючись висловом: Використовуйте свій єдиний шанс...

Ви виступили з промовою, тепер варто провести самоаналіз. Ви повинні прагнути до постійного покращення своїх можливостей. Тепер перевірте свої успіхи:

Контрольний список для самоаналізу	так	ні
Чи вдалося заключення?
Чи вистачило моєї активності для того, щоб зацікавити публіку?
Чи не пред’являв я надмірних вимог до моїх слухачів?
Чи в порядку була моя вимова?
Чи достатньо я навів прикладів?
Чи був достатнім глядацький контакт зі слухачами?
Чи була доповідь зрозумілою?
Чи був вступ добрим?
Чи в порядку мій зовнішній вигляд?
Чи не використовував я багато іноземних слів?
Чи були мої рухи тіла відкритими?
Чи не був темп промови дуже швидким?
Чи узгоджувались слова і жести з темою?
Чи могли слухачі запам’ятати сказане мною?
Чи добре була розділена доповідь?
Чи зацікавила інформація слухачів?
Чи достатньо технічних засобів я використав?
Чи була правильною моя мова руху тіла?
Чи зацікавила інформація слухачів?
Чи не дуже я притримувався рукописів і чи не був я дуже негнучким?
Чи достатньо було перерв, і чи правильно я застосовував їх у доповіді?
Чи співпадало моє проголошення з приміщенням?
Чи була чіткою „червона нитка”?
Чи був зрозумілим зміст, тема?
Чи було правильним закінчення?
Чи вийшло в мене створити ефект впевненої в собі людини?
Чи отримав я задоволення від цього міроприємства?
Чи зауважили слухачі заминки?
Чи прийняли мене слухачі?
Чи зміг я передати відчуття володіння темою?
Чи не показався я слухачам зарозумілою людиною?
Чи стримував я свої нерви?
Чи була моя готовність достатньою?
Чи не вийшла моя доповідь за часові рамки?
Чи задовільно я реагував на запитання в процесі доповіді?
Чи достатньо я приймав до уваги слухачів?
Чи зацікавила моя доповідь аудиторію?
Чи варто щось покращити в моєму механізмі викладання?

Ваш самоаналіз буде більш детальним, якщо Ви критично висвітлити комплекси питань під визначеним кутом зору. В наступному списку зібрані класичні основні помилки, які роблять доповідачі.

Десять порад як спілкуватися.

1. Треба бути самим собою:

Бути самим собою є найважливішим для досягнення ефективності під час спілкування.

Уникайте використання професійної або штучної та претензійної мови. Це нікого не вразить. В дійсності це буде заплутувати людей і руйнувати ваш контакт із аудиторією.

2. Треба бути спокійним і впевненим:

Вам потрібно розслабитись і пам”ятати, що ви знаєте про предмет розмови більше, ніж будь - хто з ваших слухачів .

3. Треба бути чесним:

Якщо ви не знаєте відповіді на запитання, визнайте це.

Важливо виглядати надійною людиною. Не ставте це під загрозу.

4. Треба бути стислим:

Висловлюйтесь просто і стисло.

Вас будуть краще сприймати, якщо ви одразу перейдете до проблематики.

5. Треба намагатись залишатись людиною:

Не лякайтесь використовувати гумор. Це допомагає створити ваш дружній імідж, до якого ставляться з довірою.

6. Треба зберігати свою індивідуальність:

Розповіді , що стосуються вашої особистості та анекдоти допомагають висвітлити ідею або концепцію.

7. Треба бути впевненим і послідовним:

Пам”ятайте про ваші цілі і додержуйтесь їх. Контролюйте і зосереджуйтесь на всіх ваших матеріалах.

8. Треба бути уважним:

Потрібно зосередитись – не звертайте уваги на те , що може відволікати вас.

Уважно прислухайтесь до всіх запитань, які вам задають.

Кажіть те, що ви маєте на увазі і майте на увазі те, що ви сказали.

9. Треба бути енергійним:

Використовуйте жестикуляцію і вираз свого обличчя для того, щоб зробити ваші слова більш „живими”.

Зберігайте розмовну тональність, але спробуйте уявити, що ваш голос – це ваше обличчя, яке може виражати різні емоції.

10. Треба бути відповідальним та відвертим:

Виступайте переконливо. Не лякайтесь пауз.

Демонструйте свою увагу до слухачів кожного разу, коли ви починаєте говорити.