Турбаївське повстання
1789—93 — виступ селян проти феод. гноблення в с. Турбаях (тепер Глобинського р-ну Полтав. обл.). Після визвольної війни українського народу 1648—54 Турбаї входили до Миргородського полку і вважалися вільним військ. селом. У 1711 миргородський полковник Д. Апостол виписав турбаївських козаків з реєстру і звелів "писати їх своїми підданими". В 1738 новий полковник В. Капніст записав 76 турбаївців у козаки. В 1776 внучка Д. Апостола продала Турбаї поміщикам Базилевським, які почали силою примушувати турбаївців відбувати повинності, обтяжуючи їх надмірною працею в допоміжних г-вах, чинячи над ними свавільний суд і розправу. Турбаївці відмовлялися виконувати повинності і водночас "шукали козацтва" (див. "Шукання козацтва"). У червні 1788 Сенат визнав козац. права за 76 турбаївцями та їхніми родинами. 5 (16).І 1789 селяни відмовилися виконувати панщину, створили сільс. самоврядування. Незабаром у село для розгляду справи прибув Говтвянський нижній земський суд. Не маючи на руках списка осіб, визнаних Сенатом козаками, він почав з'ясовувати на місці, хто 50 років тому був записаний у козаки. Жителі села відмовилися давати свідчення. В 1-й пол. травня Говтвянський суд прибув у село з військ. командою. Козаками було визнано лише 29 родин. Дізнавшись про це, турбаївці 8 (19).VI 1789 роззброїли військ. команду, вбили поміщиків Базилевських. Потім зажадали від заарештованих київ. чиновників, які прибули в Турбаї, і членів суду написати розписку про те, що вони "стверджені козаками добровільно, без примусу". Вимоги селян було задоволено. Чотири роки турбаївці всі громад. справи вирішували на своїх зборах, а виконавчу владу в селі здійснювали виборні отамани, суддя, писар. Під впливом подій у Турбаях проти феод. гноблення виступили й жителі сіл Кринок, Остап'я, Очеретуватого. Зважаючи на складну міжнар. обстановку (бурж. революція у Франції, війна з Швецією і Туреччиною), царський уряд тривалий час намагався без застосування військ. сили умовити повстанців припинити опір. Але, зазнавши невдачі, царська влада в червні 1793 ввела в село батальйон піхоти й провела масові арешти.
З 11 (22).VІІ 1793 до 31.І (11.ІІ) 1794 тривав суд. процес над турбаївцями. 15 повстанців, не витримавши катувань, померли. Понад 100 повстанців було покарано батогами і заслано на довічні каторжні роботи в Тобольськ. Решту після покарання батогами вислано в степи Таврійської і Херсон. губерній. Село Турбаї було перейменовано на Скорбне (стару назву відновлено 1919). Т. п. широко відображено в нар. творчості та худож. літературі.
Літ.: Селянський рух на Україні. Середина XVIII — перша чверть ХІХ ст. Збірник документів і матеріалів. К., 1978; Гуслистий К. Турбаївське повстання. К., 1947; Гуржій І. О. Повстання селян в Турбаях (1789-1793). К., 1950.
В. М. Кулаковський.
Селянські повстання на Лівобережжі і Слобожанщині.
Загострення класової боротьби. Селянські повстання.
Посилення феодально-кріпосницького гноблення викликало загострення незадоволення широких народних мас, які активно виступали проти погіршення свого соціально-економічного становища. Форми їх протесту були різноманітними. Насамперед, наївно вірячи в справедливість царя й царської адміністрації, селяни подавали цареві і в урядові установи скарги, в яких просили перевести їх у розряд державних селян або повернути в козацтво. Сенат у Петербурзі був завалений справами «об ищущих казачества крестьянах». Масового характеру набули селянські втечі на південь, у Новоросію, на Дон, на Правобережжя і в інші місця. Часто селяни спалювали поміщицькі садиби, розправлялися з поміщиками, управителями, орендарям!» маєтків, відмовлялися виконувати повинності й платити податки.
Але найбільш гострими формами селянського протесту були масові селянські рухи, повстання проти поміщиків. Лише на Лівобережній Україні протягом 80- 90-х років XVIII ст. відбулося близько 50 значних селянських виступів, при цьому половина з них супроводжувалася сутичками повсталих з царськими військами. На розгортання селянських рухів в Україні значний вплив мала антикріпосницька боротьба російського селянства. У масових виступах проти поміщицького утиску часто спільно боролися російські, українські селяни й пригнобленій інших національностей.