98. Композиційне формотворення як функція і засіб дизайн-проектування.

Дизайн - це мистецтво "робити красиво".

Дизайн - це наука. Якщо шукати аналог дизайну серед інших наук, то, на думку майстрів дизайну, ця наука ближче до філософії, ніж до математики. У дизайні є загальновизнані правила і принципи, істинні "за визначенням". І в той же час дизайн і його сприйняття дуже суб'єктивні. Як філософські системи з протилежними поглядами на світ, кожна з яких по-своєму істинна. Усі знають поєднувані і непоєднувані кольори. Але іноді з-під руки майстра виходить щось, що суперечить сталим рекомендаціям, але ми розуміємо - це надзвичайно красиво.

Основний метод дизайну - Художньо-образне моделювання об'єкту дизайн-проектування за допомогою композиційного формоутворення. Воно базується на результатах аналізу і естетичних запитів утиліт і переваг певних груп споживачів, з урахуванням ситуації і середовища використовування і сприйняття об'єкту, а також аналізу функції об'єкту, конструкційних і обробних матеріалів і технології виготовлення виробів, обумовленої можливостями конкретного підприємства.

Поняття «компози́ція» (від латинського  — складання, поєднання, створення, побудова) зазвичай вживається у двох значеннях. З одного боку, композиція — це побудова художнього твору, яка обумовлена його змістом, призначенням і характером. А з другого боку композицією називають і сам твір, тобто кінцевий результат діяльності художника. Композиція є одним з основних організуючих компонентів кожного художнього твору. Саме композиція надає йому цілісність, підпорядковує його елементи один одному і цілому. Композиція «тримає» простір, організує його і підпорядковує так званим законам композиції.

Специфіка різних виробничих предметів і виробів полягає в тому, щоб їх форма відповідала своєму призначенню, а також відповідала матеріалу, з якого вони зроблені.

Формоутворення – теоретична дисципліна. Яка вивчає закономірності утворення форми, принципи і методи художнього конструювання направлені на створення оптимальної форми виробів.

99. Орнаменти та їх різновиди у мистецтві графіки для друкованої продукції.

Орнамент — це особливий вигляд художньої творчості, який, як вважають багато дослідників, не існує у вигляді самостійного твору, він лише прикрашає собою ту або іншу річ, але, проте, «він... є досить складною художньою структурою, для створення якої використовуються різні виразні засоби Основною закономірністю орнаменту є періодична повторюваність мотиву, і саме це справляє естетичне враження. Для орнаменту характерні також переведення реальних форм і предметів в умовні орнаментальні зображення, висока ступінь декоративного узагальнення, відсутність повітряної перспективи (плоске зображення). Орнамент (від лат. Ornamentium - прикраса) - візерунок, що складається з ритмічно впорядкованих елементів і призначений для прикраси різних предметів, архітектурних споруд, предметів декоративно-прикладного мистецтва. Орнаменти підрозділяються на наступні види: технічний, символічний, геометричний, рослинний, каліграфічний, фантастичний, астральний, пейзажний, тваринний, предметний (або речовий) . Всі орнаменти умовно можна розділити на образотворчі і необразотворчі (геометричний, символічний). До геометричним відносяться орнаменти, мотиви яких складаються з різних геометричних фігур, ліній та їх комбінацій. У природі геометричних форм не існує. Геометрична правильність - досягнення людського розуму, спосіб абстрагування. Будь-які геометрично правильні форми виглядають механічними, мертвими. Першоосновою майже будь-якої геометричної форми є реально існуюча форма, до меж узагальнена і спрощена. Один з основних шляхів створення геометричного орнаменту - це поступове спрощення і схематизація (стилізація) мотивів, які спочатку мали образотворчий характер. Елементи геометричного орнаменту: лінії - прямі, ламані, криві; геометричні фігури - трикутники, квадрати, прямокутники, круги, еліпси, а також складні форми Орнаментальна композиція - це складання, побудова, структура візерунка. До елементів орнаментальної композиції і одночасно її виразним засобів належать: точка, пляма, лінія, колір, фактура. Ці елементи композиції в творі перетворюються в орнаментальні мотиви.

100. Креслення в проектному процесі на різних етапах дизайнерського проекту; варіанти компонування, креслення загального вигляду, окремих елементів конструкцій. Проблеми виразності креслень – колір, товщина ліній, розміри, масштаб; сполучення креслень з іншими типами проектно-графічних зображень.

Дизайн-проект - це перший і найвідповідальніший крок при створенні майбутнього проекту. Головна задача замовника - сформулювати свої побажання, а дизайнера - зрозуміти їх і «переказати» мовою архітектури. вдалий проект дизайну - це завжди результат діалогу, побудованого на взаємній довірі і спільному творчому пошукові.

Креслення-це графічне зображення,виконане на площині за допомогою креслярських інструментів. У заданому масштабі,яке передає інформацію,що до розміру,форми та конструкції обьєкту,побудова згідно за законами нарисної геометрії. Креслення-вид графічного зображення.,застосовується на всіх стадіях проєктної роботи,чи розробки графічних констант в графічному дизайні.

Художнє конструювання об’єктів проектування починається з моменту складання та видачі завдання.

до першої стадії художнього конструювання від­носяться: виконання проектної пропозиції; розробка креслень, ма­люнків ескізного проекту; виготовлення макетів. Проектна про­позиція складається з ескізного проекту та пояснювальної записки, у якій коротко обґрунтовується конструктивне рішення, та всі основні показники, включаючи й економічні.

Компонування починається з визначення складу креслення або малюнка,його структура об ємно просторова(якщо то меблі,будинки) чи вид та стиль графічної константи,його концепція,як що то графічний дизайн(створення логотипу,інших графічних малюнків)

В палітрі засобів графіки фігурують три її найважливіших різновида: лінія, тон та колір. Кожний цей засіб зображення має свою специфіку. Лінійна графіка є основною технікою виконання креслення , ескізу, малюнка. Головний засіб її виразності – контрастне співвідношення ліній з поверхнею папера.Мова лінійної графіки дуже умовна. Приміром, вертикальна побудова ліній дає відчуття стійкості, діагональна – динаміки, горизонтальна – спокою і простору, криві лінії дають представлення замкнутості та плинності. Основні лінійні елементи – вертикаль, горизонталь, похилі і вигнуті лінії. Тому виразність лінійної мови графіки залежить від характеру накреслення ліній (пряма, крива, товста, тонка, сполошна, переривиста).

Товщина ліній не менш важлива,основні лінії роблять товстішими ніж допоміжні.Товстими ліміями окреслюється обьєкт,щоб виділити основну форму зображення.

Кольорова графіка – це спосіб передачі кольору архітектоніки форми, прийом зображення у кольорі. Кольорова графіка пофарбування гуашшю, темперою, кольорова аплікація, широко впроваджується та вдосконалюється багатьма сучасними майстрами. Колірний варіант найбільш приємний для ока.

В кресленнях часто виникає необхідність підкреслювати об’ємність форми, чітко виділити просторові плані, матеріалізувати предметну структурну форму(в обьємних графічних зображеннях). Креслення сполучаються з традиційною штриховкою,заливкою тушшю,гуашшю,темперою, аплікацією. Творчо використанні, ці прийоми не рушать ділового характеру креслення, а навпаки, наближають його до основної задачі створення графічного малюнка.Сучасні дизайнери вже не часто користуються фарбами,колір дуже добре передає компьютерне зображення.В компьютерній графіці колір змінити дуже легко,а також за допомогою компьютерних програм здійснюється масштабування обьєкту,задаються його реальні розміри.,також здійснюється креслення.,в вєкторніх та растрових редакторах.