83. За якими ознаками затворні елементи пакувальних конструкцій відносять до самозатворів?

До само затворів відносяться ті елементи пакувальних конструкцій, які не потребують допоміжних засобів закривання.

84. Модерн і символізм в українському мистецтві.

Стиль «модерн» (у перекладі з французької – сучасний) досяг розквіту на зламі ХІХ –ХХ ст. в Європі та Америці. У кожній національній культурі, й зокрема в українській, він залишив яскравий слід і має самобутні прояви.  

Склався стиль модерн в умовах бурхливого розвитку капіталізму, в час загострення його протиріч, а також зростання національної самосвідомості народів. Він увібрав досвід попереднього художнього розвитку та одночасно розпочав структурні зміни в культурному процесі ХХ ст.; відбулося осмислення новітніх ідей, пошуки нових художніх форм і прийомів, зближення різних видів і жанрів мистецтва (архітектури, живопису, скульптури, декоративного мистецтва). Відлуння модерну спостерігається у творах українського народного та професійного декоративного мистецтва і зберігається протягом тривалого часу ( з кін. ХІХ ст. і майже до 70-х рр. ХХ ст.). Прояви модерну також відчуваються у творчості професійних митців – народного художника України Олександра Саєнка (1899-1985) та Євмена Повстяного (1895-1970).

Тому не можна добу українського модернізму визначити так чітко, як у Західній Європі, та й митці або літератори України творили на межі, чи то на перетині тих рухів, що усвідомлено задекларували європейські діячі культури. Нам здається, що одна з найважливіших рис українського модернізму – синтез. Особистісне переосмислення новаторських течій європейської культури українськими митцями та літераторами дає підстави визначати їхній шлях до специфічних характеристик українського модернізму.

Одна зі стильових течій модернізму, що виникла у Франції в 70-х pp. XIX ст., а в українській літературі поширилася на початку XX ст. Основною рисою символізму є те, що конкретний художній образ перетворюється на багатозначний символ. Теоретиком символізму вважається Ш. Бодлер. Він висунув теорію «системи відповідностей», за якою всі предмети і явища, всі чуття і почуття невидимо зв'язані в одну невиразну, містичну цілість. Завдання митця — побачити ці зв'язки, розплутати їх, показати таємничу залежність усього на світі. У 1880—90-х pp. у Франції з'являється ряд послідовників Бодлера — символістів. Найталановитіші його продовжувачі — П. Верлен, А. Рембо, C. Малларме. Символізм поширювався також в Італії (Г. д'Аннунціо), Бельгії (Е. Верхарн, М. Метерлінк), Німеччині (С. Георге, Ф. Ніцше), Англії (О. Уайльд), Польщі (М., С. Пшибишевський, К. Пшерва-Тетмаєр), Росії (Д. Мережковський, О. Блок, А. Бєлий, В. Іванов).

В українську літературу символізм прийшов через австро-німецьку та польську літератури. Засновницею цього стилю у вітчизняному письменстві стала Ольга Кобилянська. Серед помітних українських символістів можна назвати П. Карманського, В. Пачовського, Б. Лепкого, М. Яцківа, Д. Загула, Я. Савченка, О. Слісаренка, Т. Осьмачку (у ранній поезії), М. Євшана, М. Сріблянського, Г. Чупринку. Водночас слід наголосити, що український символізм міцно переплетений з неоромантизмом, практично неможливо визначити, який з двох стилів домінує у тому чи іншому творі.