Статистична звітність

З’ясувати стан статистичної звітності місцевої влади та підприємств-забруднювачів у галузі охорони водних ресурсів перед органами державного екологічного контролю.

Визначити організацію статистичної звітності та контролю за використанням водних ресурсів і скиданням стічних вод у системі міського екологічного управління.

Надати інформацію про використання природоохоронних фондів під час розв’язання завдань із водопостачання та водовідведення в м. Луцьк.

Контрольні запитання і завдання

1. Вкажіть цілі проведення комплексного екологічного аудиту.

2. Що є критеріями екологічного аудиту?

3. На основі проведеного комплексного екологічного експрес-аудиту системи міського екологічного управління м. Луцьк вкажіть її позитивні і негативні сторони; сформулюйте основні висновки і дайте рекомендації.

Практичне заняття №3: Здійснення екологічного карто-графування

Мета: навчити студентів проводити екологічне картографування району досліджень.

Екологічне картографування — одна зі складових інформаційної системи екологічного управління, що ґрунтується на використанні топографічної інформації та спеціальних екологічних карт. Більшість екологічних проблем має просторовий характер і потребує картографічного відображення. Оцінка стану навколишнього природного середовища і прогноз його розрахунку завжди спираються на територіальний або ландшафтний підхід, оскільки ландшафти є тими територіальними системами, в умовах яких відбувається взаємодія людини і природи.

Забезпечення збалансованого, екологічно безпечного розвитку окремих територій держави можливе лише за умов розуміння, як функціонують природні та антропогенні комплекси, що перебувають у її межах. Такий цілісний підхід до вивчення природних і техногенних об’єктів та використання отриманої на його основі екологічної інформації в процесі прийняття управлінських рішень визначають важливість і необхідність застосування сучасних географічних методологій.

Основою для здійснення екологічного картографування є топографічні і тематичні карти. Більшість елементів топографічних карт є джерелом інформації, яка використовується під час оцінки природних умов і господарського освоєння територій, а також під час аналізу взаємозв’язків екосистем. Розглянемо такі окремі елементи топографічних карт, як рельєф, гідрографія, рослинність ґрунти, соціально-економічні об’єкти, та інформацію, яку вони дають.

Рельєф: ухил поверхні — про активність міграції речовин, у тому числі забруднювачів; штучні форми рельєфу (кар’єри, кургани, виїмки) — про техногенний вплив; природні форми рельєфу (зсуви, яри, обвали) — про появу небезпечних процесів; лінії гребель і водорозділів — про площинний розподіл горизонтальних зв’язків в екосистемах тощо.

Гідрографія: густина річкової та озерної мережі — про водозабезпеченість, ступінь дренажу; зарегульовані водойми (водосховища, ставки) — про накопичення забруднень; склад донних відкладів — про види забруднювачів на дні водойм тощо.

Рослинність: типи природної рослинності — про обсяги фітомаси, продуктивність та стійкість фітоценозів до антропогенного впливу; штучні насадження (поля, сади, городи) — про антропогенні зміни природного середовища; співвідношення корінних і похідних фітоценозів — про вплив господарської діяльності на природне середовище тощо.

Ґрунти: піщані поверхні — про передумови вітрової ерозії ґрунтів; глинисті поверхні — про активний поверхневий стік та захищеність підземних вод від забруднення; торфовища — про нестійкі торф’яні ґрунти тощо.

Соціально-економічні об’єкти: населені пункти, дороги — про території площинної і лінійної трансформації екосистем; заводи, порти, копальні, нафтогазові комплекси — про території потенційно сильного забруднення і порушення природного середовища тощо.

Тематичні карти, що використовуються для екологічного управління, включають карти ґрунтового покриву; карти рослинного, тваринного світу; геологічні, геоморфологічні, кліматичні, соціально-економічні карти та ін. Тематичні карти дають інформацію про природний потенціал території, її характеристики, здатність витримувати антропогенні навантаження. Їхнє основне призначення — систематизація інформації про компоненти природного та антропогенного середовища, які є чинниками, що впливають на формування екологічної ситуації на відповідній території.

Екологічні карти являють собою просторове відображення взаємодії живих організмів, людини і середовища. Екологічне картографування перебуває в стадії становлення. Щоб вирішити комплекс екологічних проблем України, слід розробити цілісну систему екологічного картографування, яка б містила компонентні, індикаційні, оцінні, прогнозні та інші види карт. Особлива увага має приділятися картам проблемних або кризових геоекологічних ситуацій, які відбивають реальність обстановки і є дієвим інструментарієм для прийняття рішень. Найбільш загальний склад системи екологічних карт, призначеної для інформаційного забезпечення екологічного управління, повинен відображати такі питанні:

• оцінку екологічного потенціалу територій;

• характеристику господарського впливу на геоекосистеми;

• дані про стійкість геоекосистем до техногенних впливів;

• характеристику здоров’я населення, зумовленого станом природного середовища і техносфери;

• прогноз екологічної ситуації.

Існують іще спеціалізовані екологічні карти, які поділяються на три групи:

1) аналітичні карти характеристик ситуації (стан окремих компонентів ландшафтів із набором геофізичних і геохімічних параметрів; сучасні природні, особливо відновлювані, ресурси; характер та інтенсивність антропогенного забруднення повітря, ґрунтів і води тощо);

2) синтетичні карти сумарного впливу діяльності людини, які відображають геоекологічні аспекти взаємодії суспільства і природи (ступінь зміни природних ландшафтів і основні чинники цих змін; екологічно зумовлені аспекти стану здоров’я населення; тенденції та прогноз змін стану навколишнього середовища та причини, що їх зумовлюють, тощо);

3) комплексні карти, які зорієнтовані на багатокомпонентні несинтезовані оцінки стану навколишнього середовища, дають конкретні рекомендації або призначені для перспективного планування і враховують як економічні, так і екологічні аспекти.

Перелічені екологічні карти можуть бути як статичними, та к і динамічними. Їх застосування дає змогу оцінити не тільки забруднення довкілля, а й відобразити різноманітні екологічні аспекти:

• природні чинники, що визначають ступінь забруднення і самоочищення ландшафтів або екосистем;

• характер та інтенсивність антропогенного впливу (джерела і полігони забруднення, асоціації забруднювачів та інші види впливів);

• виявлені та прогнозні реакції природних систем і населення на антропогенний вплив;

• заходи щодо мінімізації або ліквідації шкідливих впливів та щодо оптимізації природокористування.

Методика екологічних досліджень природно-антропогенних геоекосистем визначає такий перелік екологічних карт, що входять в інформаційну базу.