Мікроклімат у лабораторії визначається:

• температурою повітря,

• відносною вологістю,

• швидкістю руху повітря,

• інтенсивністю теплового випромінювання від нагрітих поверхонь.

Санітарно-гігієнічне нормування умов мікроклімату здійснюється за ДСН 3.3.6.042-99, які встановлюють оптимальні і допустимі параметри мікроклімату залежно від загальних енерговитрат організму при виконанні робіт і періоду року.

1. Вимоги до параметрів мікроклімату

Мікрокліматичні умови виробничих приміщень характеризуються такими показниками:

- температура повітря,

- відносна вологість повітря,

- швидкість руху повітря,

- інтенсивність теплового (інфрачервоного) опромінення,

- температура поверхні.

За ступенем впливу на тепловий стан людини мікрокліматичної умови поділяють на оптимальні та допустимі.

Для робочої зони виробничих приміщень встановлюються оптимальні та допустимі мікрокліматичні умови з урахуванням важкості виконуваної роботи та періоду року. При одночасному виконанні в робочій зоні робіт різної категорії важкості рівні показників мікроклімату повинні встановлюватись з урахуванням найбільш чисельної групи працівників.

Величини показників мікроклімату у робочій зоні наведені в табл. 1 та 2, а пояснення до них - в п. 1.1 і 1.2.[42]

1.1. Оптимальні умови мікроклімату

1.1.1. Оптимальні умови мікроклімату встановлюються для постійних робочих місць (табл. 1).

1.1.2. Показники температури повітря в робочій зоні по висоті та по горизонталі, а також протягом робочої зміни не повинні виходити за межі нормованих величин оптимальної температури для даної категорії робіт, вказаної в табл. 1.

1.1.3. Температура внутрішніх поверхонь робочої зони (стіни, підлога, стеля), технологічного обладнання (екрани і т. ін.), зовнішніх поверхонь технологічного устаткування, огороджуючих конструкцій не повинна виходити більш ніж на 2 град.C за межі оптимальних величин температури повітря для даної категорії робіт, вказаних в табл. 1.

1.1.4. При виконанні робіт операторського типу, пов'язаних з нервово-емоційним напруженням в кабінетах, пультах і постах керування технологічними процесами, в залах обчислювальної техніки та інших приміщеннях повинні дотримуватися оптимальні умови мікроклімату (температура повітря 22-24 град.C, відносна вологість 60-40%, швидкість руху повітря не більш 0,1 м/сек.).

Таблиця 1 Оптимальні величини температури, відносної вологості та швидкості руху повітря в робочій зоні виробничих приміщень

Період року	Категорія робіт	Температура повітря	Відносна вологість	Швидкість руху, м/сек
Холодний період року	Легка Iа	22 - 24	60 - 40	0,1
	Легка Iб	21 - 23	60 - 40	0,1
	Середньої важкості ІІа	19 - 21	60 - 40	0,2
	Середньої важкості ІІб	17 - 19	60 - 40	0,2
	Важка III	16 - 18	60 - 40	0,3
Теплий період року	Легка Iа	23 - 25	60 - 40	0,1
	Легка Iб	22 - 24	60 - 40	0,2
	Середньої важкості ІІа	21 - 23	60 - 40	0,3
	Середньої важкості ІІб	20 - 22	60 - 40	0,3
	Важка III	18 - 20	60 - 40	0,2

Правила роботи з електроприладами.

Тіло людини є провідником струму з дуже складними властивостями. Електричний опір тіла людини сильно змінюється при зміні властивостей організму і його стану. Загальний опір тіла людини складається з опорів внутрішніх тканин і органів та шкіряного покрову. Крім того, він неоднаковий в різних людей і в різних частинах тіла, а також залежить від стану шкіри. При розрахунку умов електробезпеки опір тіла людини приймається рівним 1000 Ом.

Опір тіла людини в момент впливу струму залежить від різних чинників і може мати найрізноманітніші величини. Основним чинником, що спричиняє враження електрострумом, служить величина струму, що проходить через тіло людини. На практиці прийнято вважати безпечними змінні струми промислової частоти 50 Гц величиною до 50 мкА і постійні до 100 мкА. Величину струму, що проходить через тіло людини, визначає величина напруги: чим вища напруга, тим більша небезпека. Безпечною вважається напруга до 40 В. Вплив на організм постійного і змінного струму неоднаковий і залежить від величини напруги. Із змінних струмів найбільш небезпечними вважаються струми з частотою 50-500 Гц. Ураження струмом залежить від шляху його проходження в організмі, тривалості дії струму, чинника уваги, стану організму (фізичного і психічного), його індивідуальних особливостей і характеру навколишнього середовища.

Захисним заземленням електроприладів називається з’єднання з землею металевих частин електроустановок і які можуть опинитися під напругою внаслідок замикання на корпус при порушенні електроізоляції або інших замиканнях.

Захисне заземлення призначене для усунення небезпеки ураження людей електричним струмом у випадку дотику до металевих частин електроустановки, які випадково опинилися під напругою.

Захисне заземлення знижує небезпечну величину напруги дотику людини і забезпечує безпеку обслуговування електроустановок, що аварійно опинилися під напругою.

Електроприлади. Усі електроприлади, які використовувались у роботі було перевірено на опір ізоляції, який був не нижчим за 10 МОм, і заземлено. Опір заземлюючих провідників був не вище 4 Ом.

В лабораторії створена система захисту від ураження електричним струмом, яка полягає в наступному:

• ізоляція відкритих електричних частин обладнання;

• огородження енергонесучих частин обладнання та застосування знаків попереджуючих про небезпечну напругу;

• ремонт, монтаж та огляд обладнання дозволяється лише при виключеній напрузі;

• застосування автоматичного відключення як одного із методів захисту електричного обладнання від пробою;

• винесення та огородження силових ключів в окремій шафі;

• не допускається вологе прибирання приміщення при включеному електрообладнанні;

• не допускається робота зіпсованого обладнання, а також при короткому замкненні обмотки.

.