Модуль 2 бізнес-культура

ТЕМА № 4 ЗНАЧЕННЯ БІЗНЕС-КУЛЬТУРИ ПІДПРИЄМСТВА В СУЧАСНИХ УМОВАХ

1. Бізнес-культура: сутнісна характеристика та форми прояву.

2. Призначення та необхідність бізнес-культури в Україні. Її складові.

3. Оцінка рівня бізнес- культури на підприємстві

ТЕМА №5. ЗНАЧЕННЯ ТА РОЛЬ ЕТИКИ В СУЧАСНОМУ ПІДПРИЄМНИЦТВІ

1. Етичні засади сучасного бізнесу

2. Інституалізація етичних основ діяльності організацій

3. Морально-етичний кодекс підприємця

ТЕМА №6. РОЛЬ ЕТИКЕТУ ДІЛОВИХ ВЗАЄМИН У СУЧАСНІЙ КУЛЬТУРІ ПІДПРИЄМНИЦТВА

1.Сутність, функції та завдання етикету.

2.Діловий етикет.

3. Національні особливості ділового етикету в різних країнах світу

ТЕМА №7. ДІЛОВЕ СПІЛКУВАННЯ ТА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЙОГО ЕФЕКТИВНОСТІ

1.Сутність та види ділового спілкування.

2. Форми обговорення ділових проблем

2.Взаєморозуміння та конфлікти у спілкуванні

ТЕМА№8. ІМІДЖ ДІЛОВОЇ ЛЮДИНИ

1. Імідж як умова ділового успіху

2. Зовнішній вигляд ділової людини в Україні

3. Ділова атрибутика

Тема№ 1. Підприємництво як характерна риса економічного розвитку суспільства

1. Розвиток теорій підприємництва

2. Суб’єкти та об’єкти підприємницької діяльності

3. Система підприємництва в сучасній Україні

1. Розвиток теорій підприємництва.

Підприємництво є одним із видів сфери діяльності людини, що дає значний поштовх до розвитку економіки.

Пройшовши довгий історичний шлях становлення, в ньому сформовано думки та погляди вчених, представників різних економічних шкіл та течій, які сформували велику кількість визначень теорії підприємництва, початок яких сягає періоду середньовіччя.

Так, до основних теорій підприємництва віднесено

меркантилізм;

просторова економіка

класична політична економії;

неолібералізм.

Теорія підприємництва зародилась ще у ХVІІІ столітті. Першим термін "підприємець" запровадив англійський економіст Річард Кантильон. Він розглядав підприємництво особливим видом новаторської діяльності, пов'язаної із ризиком. Підприємця характеризував як людину, що бере на себе ризик, пов'язаний із організацією нового виробництва, впровадження у нього нової ідеї, із витратами, котрі можуть себе не окупити.

   Адам Сміт характеризував підприємця як власника, який йде на економічний ризик заради реалізації певної комерційної ідеї і одержання прибутку. Він сам планує, організовує виробництво і розпоряджається його результатами.

Наступний крок у аналізі підприємницької діяльності здійснив видатний французький економіст Жан Сей. Він розглядав підприємництво як раціональну і водночас творчу діяльність щодо комбінування факторів виробництва.   Вагомий внесок у теорію підприємництва зробив економіст австрійської школи Йозеф Шумпетер. Він найбільш влучно сформулював найхарактерніші риси підприємця, перелічивши його головні функції: виготовлення нового блага або нової якості певного блага; освоєння нового ринку збуту; отримання нового джерела сировини або напівфабрикатів і запровадження нового методу виробництва; проведення відповідної реорганізації.

Еволюція підприємництва продовжилась у вченнях неолібералістів, яскравим представником яких став дослідник неоавстрійської школи Людвіг фон Мізес. Науковець вважав, що «підприємець – це завжди спекулянт. Це людина, яка має справу з невизначеними обставинами майбутнього.

Значний інтерес викликає теорія підприємництва описана Пітер Друкером, що розкриває сучасні погляди дослідників на підприємницьку діяльність. У завдання підприємців входить цілеспрямований пошук джерел нововведень, а також змін та їх ознак, що вказують на можливість досягнення успіху».

А вчений Пол Самуєльсон у своїх працях про підприємництво особливу увагу приділяв соціальній справедливості. Дослідник вважав, що країна не може гордитись своєю економікою в той час, коли діяльність підприємців не враховує соціальні потреби її працівників та не створює для них рівні умови у вирішенні соціальних проблем.

Так, для М. Вебера підприємницька діяльність є втілення раціональності в широкому сенсі слова (ефективність, максимум віддачі від вкладених коштів, вибір найкоротшого шляху до обраної мети й ін.).

B. Зомбарт, розглядаючи мету діяльності підприємця, виділяє головне — це сприяння зростанню і процвітанню власної справи.

Таким чином, підприємництво це складний соціально-економічний та соціально-психологічний феномен, специфіку якого визначено історичними та економічними особливостями розвитку підприємницького середовища.

Сутність підприємницької діяльності глибше розкривається через її основні функції(таблиця 1):

Таблиця 1

Основні функції підприємницької діяльності

Функції	Сутність функцій
інноваційна (творчу)	полягає у сприянні генеруванню та реалізації нових комерційних ідей, у здійсненні техніко-економічних, наукових розробок, проектів, пов’язаних з господарським ризиком;
ресурсна	передбачає мобілізацію на добровільних засадах матеріальних, фінансових, трудових, інформаційних, інтелектуальних та інших ресурсів;
організаційна	полягає у безпосередній організації виробництва, збуту, реклами тощо; зводиться до поєднання ресурсів в оптимальних пропорціях, здійснення контролю за їх виконанням;
стимулюючу (мотиваційну)	зводиться до формування стимулюючого (мотиваційного) механізму ефективного використання ресурсів з урахуванням досягнень науки, техніки, управління і організації виробництва, а також до максимального задоволення потреб споживача.

Економічно підприємство є виокремленню ланкою промисловості, яке визначається певною господарською, фінансовою, економічною самостійністю. Охоплює економічні відносини підприємства з державою, державним бюджетом, організаціями ринкової інфраструктури, постачальниками компонентів виробництва та споживачами продукції (робіт, послуг), населенням, а також внутрішні відносини, які виникають між підрозділами підприємства, між останніми та апаратом управління. Таким чином, підприємство є відкритою системою з відносно стабільною внутрішньою структурою та зі складною системою взаємозв’язків із зовнішнім оточенням.

З інформаційної точки зору підприємство — складна динамічна система, яку можна охарактеризувати великим обсягом, інтенсивністю та різноспрямованістю інформаційних зв’язків між підсистемами й елементами, а також зовнішнім оточенням. Інформаційна підсистема підприємства охоплює планову, звітну, нормативно-технічну документацію, а також різноманітну інформацію, яка характеризує стан і рух компонентів підприємства.

В екологічному аспекті підприємство — це виробничо-екологічна система, яка взаємодіє із зовнішнім оточенням шляхом матеріально-енергетичного обміну.

Щодо адміністративно-правового статусу, то з цього погляду підприємство є юридичною особою з установленими державою в законодавчому порядку правами та обов’язками.