Методи організації соціологічного дослідження

Однією із важливих процедур методичної частини соціологічного дослідження є визначення досліджуваної сукупності. Після уточнення об’єкта дослідження розглядається питання про кількість і характер тієї сукупності людей, котрі повинні бути охоплені дослідженням. Опитування всіх людей, що складають об'єкт дослідження (а це можуть бути тисячі, десятки або сотні тисяч), буде нераціональним. Це затягнуло б терміни отримання необхідної інформації, вимагало б значних фінансових затрат, та й саме дослідження було б надзвичайно громіздким. Саме тому більшість соціологічних досліджень має не суцільний, а вибірковий характер. Іншими вибірковий характер. Іншими словами, за досить суворими правилами відбирається певна кількість людей, що за соціально-демографічними та іншими ознаками відображають структуру досліджуваного об'єкта. Така операція носить назву «вибірка». Від того як вона зроблена, значною мірою залежать якість і достовірність соціологічної інформації.

В проекті вибірки визначаються принципи виділення з об'єкта тієї сукупності, в якій, власне, і буде проводитись опитування, обґрунтовується техніка його проведення, визначаються підходи до встановлення достовірності отримуваної інформації. Останні необхідні для того, щоб переконатись в правомірності поширення отриманих висновків на весь об’єкт дослідження.

В методичну частину програми соціологічного дослідження включається також характеристика передбачуваних методів і прийомів збору первинної інформації (анкетного опитування, інтерв'ю, аналізу летів, спостереження та інше); логічна структура інструментарію, з видно, на виявлення яких властивостей предмета дослідження спрямований той чи інший блок запитань; їх послідовність в інструментарії. ! інструментарій додається до програми як самостійний документ. Поряд з цим програма містить і логічні схеми обробки зібраної інформації, які показують передбачуваний діапазон і глибину аналізу винної інформації.

Отже, підготовка програми соціологічного дослідження справа досить складна. Практика показує, що на розробку програми, як правило, витрачається багато більше часу, аніж на проведення самого дослідження.

Робочий план дослідження відображає основні процедурні заходи. Він дає змогу заздалегідь передбачити і точніше визначити об'єм наукових, організаційних і фінансових витрат, надає дослідженню ритмічності на

всіх його стадіях.

Розробка такого плану передбачає суворий облік певних принципів і правил. У найбільш загальному вигляді вони ідентичні принципам управлінської і виконавчої діяльності, вимогам теорії соціального управління. В той же час планування соціологічного дослідження має й ряд відмінних рис, бо це особливий спосіб наукового пізнання соціальних -явищ.

Здійснення соціологічного дослідження вимагає гнучкого поєднання науково-теоретичної, методичної і організаційної діяльності, а відповідно, і чіткого розподілу обов'язків між його учасниками. Окрім цього, будь-яке дослідження, незалежно від його складності, складається з ряду етапів і серії емпіричних процедур. І хоча вони й різняться між собою призначенням і змістом, їх єднає між собою одна науково-дослідницька логіка. Внаслідок того якість зібраної соціологічної інформації однаково залежить від наукового рівня реалізації кожного із етапів, кожної з процедур дослідження.

Справді, невдало складений бланк опитування повертається недостовірними даними, непідготовленість групи анкетувальників породжує неорганізованість збору первинної інформації, а розтягнення в часі того

чи іншого етапу дослідження може призвести до втрати його актуальності.

Уникнути можливих огріхів допомагає централізоване керівництво дослідженням, документальним «путівником» якого повинен стати робочий женням, документальним «путівником» якого повинен стати робочий план його підготовки і проведення.

Структурними компонентами плану соціологічного дослідження є його етапи і різні за видами та формами науково-дослідницькі, організаційно-технічні процедури та операції. Всі вони можуть бути згруповані в плані у відповідності з послідовністю їх проведення в чотири блоки.

Блок перший. В ньому визначається порядок обговорення і затвердження програми та інструментарію дослідження; формування і підготовка групи збору первинної інформації; проведення випробувального дослідження; внесення коректив у програму і інструментарій збору первинної інформації за результатами випробувального дослідження; розмноження інструментарію (анкети або бланка-інтерв'ю та інше).

Блок другий. Фіксує в плані всі організаційні і методичні види робіт, що забезпечили б чітке проведення польового дослідження, тобто масовий збір первинної соціологічної інформації. Тут передбачається і вибір повідного місця та часу для опитування, і попереднє інформування опитуваних про мету, завдання та практичні наслідки дослідження, і централізований збір заповнених анкет, бланків-інтерв'ю або інших видів інструментарію.

Блок третій. Охоплює сукупність операцій для підготовки первинної формації до опрацювання. Під спеціальним контролем формується масса формації, яку потрібно ввести в комп'ютер. Попередньо проводиться кодування відкритих питань, вибраковуються пошкоджені анкети.

Блок четвертий. Включає всі види робіт, пов'язаних з аналізом результатів обробки отриманих данних, з обговоренням попереднього і кінцевого звітів, виробленням рекомендацій.

У ході проектування дослідження окрім розробки програми і плану його проведення готуються також допоміжні документи, робляться часових, організаційно-технічних, матеріальних та інших витрат у відповідності до наявних нормативів. Нормативні показники використовуються тоді, коли слід чітко уявити, скільки потрібно часу для зведення дослідження, анкетувальників для збору первинної інформації і який термін її потрібно зібрати, закодувати і опрацювати. Врахування нормативів при плануванні дослідження не ускладнює роботу, а навпаки, носить її сприйнятнішою, упорядкованішою. В основному допоміжні документи оформляються у вигляді інструкцій. Одна із найважливіших — інструкція анкетувальнику, що проводить опитування. Вона містить опис мети, завдань дослідження і основних процедур, які він повинен виконати. Зокрема, вказується місце і терміни проведення я, коло осіб, з якими йому потрібно контактувати для збору первинної інформації, тип опитування (анонімний, за списком і т.д.), форма характер вступної бесіди, а також вимоги до технічного забезпечення процедур опитування.

Особлива увага приділяється викладенню послідовності роботи анкетувальника під час опитування і після збору заповнених анкет (внесення в анкету додаткових кодів та інше). У примітці дається пояснення, кому і у якому вигляді повертаються анкети.

Окрім інструкції з техніки опитування складаються картки вибірки. В них аються картки вибірки. В них відзначається кількість респондентів, яких він повинен опитати, а і необхідності — поіменний список опитуваних. В тих випадках, коли анкетувальник сам повинен відібрати респондентів, йому вручається спеціальний лист, де вказується кількість людей, що підлягають опитуванню за відповідними параметрами.

До допоміжних документів дослідження відноситься також інструкція із закриття відкритих і напіввідкритих запитань анкети. В ній дається кодифікатор, з допомогою якого кодуються отримані від респондентів відповіді з метою їх обробки на комп'ютері.

Можуть бути підготовлені й інструкції, які пояснюють зміст, і порядок здійснення інших процедур (наприклад, вибракування неправильно заповнених анкет). Взагалі ж кількість і обсяг допоміжних документів залежить від виду соціологічного дослідження, наукової кваліфікації, методичного і організаційного досвіду тих, хто його проводить.

Ці загальні характеристики методології і методики соціологічного дослідження, його підготовки і проведення не вичерпують всього розмаїття способів, форм і методів отримання нових знань. Вони висвітлені в літературі, що призначена для спеціалістів в галузі соціології.

Соціологічне дослідження проводиться тоді, коли є впевненість, що весь обсяг необхідних робіт виконаний у відповідності до наукових вимог щодо них.