Програма соціологічного дослідження
Програма містить теоретичне обґрунтування методологічних підходів і методичних прийомів вивчення певного явища чи процесу. Тільки добре продумана в усіх своїх складових програма соціологічного дослідження – необхідна умова його проведення на високому якісному рівні. Не випадково програму називають стратегічним документом, де висвітлюються концепція дослідження проблеми, ті питання, які особливо зацікавили організаторів і спонукали їх зробити спробу здійснити науковий
Програма соціологічного дослідження поєднує в собі переважно детальне, чітке і завершене викладення наступних розділів:
методологічна частина — формулювання і обґрунтування проблеми, визначення мети дослідження, встановлення об'єкта і предмета дослідження, логічний аналіз основних понять, формулювання гіпотез і
завдань дослідження;
методична частина — визначення досліджуваної сукупності, характеристика методів, які будуть використані для збору первинної соціологічної інформації, логічна структура інструментарію для збору цієї інформації, логічні схеми її опрацювання.
Настільки об'ємна структура програми не плід наукової фантазії соціологів. Вона перевірена багаторічною практикою і допомагає уникнути помилок у процесі проведення самого дослідження і аналізу його результатів.
Що ж стосується формулювання і обґрунтування проблеми дослідження, то вони виникають у зв'язку з необхідністю отримати повну уяву про реально існуючі протиріччя з намірами відшукати оптимальні шляхи і засоби їх розв'язання.
1оціологічного дослідження проблема порівнювана із станом «знання про незнання» певних кількісних та якісних змін, тенденцій розвитку й інших характеристик будь-якого соціального явища або процесу. До речі, це може бути незнання дійсних причин плинності кадрів або зниження творчого потенціалу робітників і т.п.
У процесі формулювання проблеми дослідники домагаються, щоб у ній найповніше відображалась і сама проблемна ситуація і основні протиріччя, що її визначають. Однак при цьому досить важливо уникати часто-густо надуманих проблем, тобто проблем, які або не відображають реальної соціальної ситуації, або давно вирішені.
Варто остерігатись й іншого — висунення проблем надзвичайно широкого плану. Якщо з самого початку викликає труднощі надання формулюванню ясності і чіткості, то, можливо, з цим можна буде справитись надалі, в міру методологічної і методичної розробки решти частин програми.
Інколи в процесі одного дослідження доводиться шукати відповіді на ряд проблем, що відбувається, як правило, у тих випадках, коли сама дослідницька програма націлена на багатопроблемний аналіз. Йти ж на
вивчення кількох проблем у рамках одного дослідження недоцільно. По-перше, це ускладнює інструментарій, робить його громіздким, що може погіршити якість зібраної інформації. По-друге, втрачається оперативність дослідження, що в свою чергу призводить до застаріння даних, втрати їх актуальності, а інколи й практичного значення самого дослідження в цілому.
Визначення мети дослідження передбачає здебільшого розв'язання або наукового, або практичного завдання, або і цього, й іншого одночасно. Варто ставити таку мету, реалізація якої вимагає надійних даних, які б дозволили виявити шляхи і засоби розв'язання найважливіших, вузлових на даний момент проблем, перевірити і встановити практичну віддачу і цінність форм та методів управління суспільним процесом чи явищем.
Як уже відзначалось, наукова проблема не існує сама по собі і завжди передбачає ту спільноту людей та їх діяльність, з якими вона нерозривно пов'язана. Відповідно, об'єктом соціологічного дослідження в широкому розумінні виступає носій тієї чи іншої суспільної проблеми.
Разом з тим причини виникнення проблеми можуть перебувати і за межами об'єкта дослідження. Це веде до розширення його масштабів, щоб можна було підійти ближче до її джерел.
Чітке виділення об'єкта дає змогу правильно визначити предмет дослідження. Останній включає в себе ті сторони і якості об'єкта, які найповніше характеризують досліджувану проблему (приховані в ній протиріччя). Відповідно, предмет соціологічного дослідження постає як концентрований вираз взаємозв'язку проблеми та об'єкта дослідження.
Логічний аналіз основних понять передбачає ряд таких методичних процедур, без яких не можливо втілити в інструментарії єдину концепцію соціологічного дослідження, а значить, реалізувати його ціль і завдання,
перевірити правильність поставлених в ньому гіпотез.
Суть цих процедур полягає в логічному структуруванні основних понять, які займають основне місце у визначенні предмета дослідження. Логічний аналіз передбачає точне, всебічне пояснення їх змісту і структури, а на цій основі визначається співвідношення елементів і властивостей конкретного явища, послідовне вивчення яких дає змогу скласти чітке та яскраве уявлення про нього.
При дослідженні, наприклад, активності тієї чи іншої групи людей логічний аналіз основного поняття «соціальна активність» передбачає виділення таких його складових, як трудова активність, суспільно-політична активність, активність у сфері пізнання, культури і т.д. Розглядаючи потім кожне із них, можна ніби сходинками наближатись до визначення сутності різних сторін (елементів) предмета дослідження.
Між логічним аналізом основних понять і видом соціологічного дослідження існує певна залежність. І чим складнішим буде його вид, тим об’ємнішою і розгалуженішою буде структура логічного аналізу основних
У свою чергу характер аналізу основних понять має певний вплив на логіку підготовки інструментарію збору первинної соціологічної інформації.
Реалізація мети дослідження ґрунтується на визначеній послідовності кроків, прийомів, способів і методів. Набір цих методів, а вірніше, направленість дослідження може бути поставлена при формулюванні гіпотез.
Гіпотеза — це наукове передбачення, котре пояснює будь-який фактор, явище чи процес, яке слід підтвердити або заперечити. Звідси випливає, що попереднє висунення гіпотез може впливати на внутрішню логіку всього процесу дослідження.
Безумовно, кожне соціологічне дослідження твориться на попередніх, явно чи неявно виражених передбаченнях про причини виникнення проблеми. В цьому розумінні гіпотези підсилюють значимість дослідження, підказують правильний вибір об'єкта дослідження і методу збору соціологічної інформації.
Основне, щоб гіпотези, які висуваються, не сковували думку, передчасно не нав'язували кінцеві результати роботи. їх формулюють однозначно, уникаючи розпливчастих понять.
Задачі соціологічного дослідження визначаються у відповідності з його метою й гіпотезами і, як і останні, можуть бути умовно розподілені на основні і додаткові.
Основні задачі дослідження відображають пошук відповіді на основне запитання: які шляхи і засоби розв'язання досліджуваної проблеми? Не виключаються ситуації, коли висунення додаткових гіпотез вимагає з'ясування ще будь-яких запитань. Тоді й плануються додаткові задачі.
Описові та аналітичні соціологічні дослідження, як правило, включають кілька основних задач, розв'язання кожної з яких передбачає реалізацію певної кількості зв'язаних *з ними додаткових задач. Так, аналізуючи
відносини власності і особливості їх функціонування в якості додаткових вості їх функціонування в якості додаткових задач, можна вивчити:
а) оцінки всіх існуючих, у тому числі й таких, що тільки формуються, форм власності;
б) переваги і пріоритети стосовно них;
в) рівень ефективності способів і методів господарювання як
специфічного прояву життя власності.
Характеризуючи обов'язкові вимоги до програми соціологічного дослідження, варто звернути особливу увагу на інтерпретацію і операціоналізацію основних понять.
Як би не трактувались основні поняття, цей процес безумовно носить логіко-пізнавальний характер, тобто вони завжди досягають інтерпретації.
Основні поняття немовби задають хід дослідженню, диктують логіку вивчення проблеми і саме тому потребують вичерпної інтерпретації. Однак зробити її не завжди легко. Однією з причин є досить розповсюджене і вкорінене в масовій свідомості буденне уявлення, яке не повною мірою розкриває його зміст. Тому якщо соціолог вибере це буденне уявлення в якості єдиного орієнтира, то він наштовхнеться на значні труднощі.
Всі виявлені на стадії інтерпретації конкретизуючі поняття також потребують свого пояснення, «своєї інтерпретації». Здійснюється вона у формі пошуку тих понять, котрі і характеризують складові основного
поняття. На цьому етапі логічного аналізу інтерпретація поступається місцем іншій процедурі уточнення предмета дослідження.
Ця процедура, що коротко іменується операціоналізацією, продовжує, а вірніше, деталізує інтерпретацію основних понять. Така деталізація полягає в розчленуванні складових основного поняття на цементи. Отримані при цьому простіші поняття прийнято називати Операційними.
Таким чином, весь процес логічного аналізу основного поняття в соціологічному дослідженні складається з двох етапів:
Виявлення головних сторін предмета дослідження шляхом інтерпретації такого поняття, яке точно і повністю виражає його сутність.
Виявлення сукупності операційних понять, на які «розкладається» основне поняття.
Загальна характеристика методів соціологічного дослідження
У ході соціологічних досліджень найчастіше плануються наступні основні методи збору інформації, що входять до методичної частини програми.
Аналіз документів. Цей метод дає змогу дізнатися про минулі події, спостерігати за якими уже не можливо. Вивчення документів досить часто дає змогу виявити тенденції та динаміку їх змінювання і розвитку. Джерелом соціологічної інформації виступає здебільшого текстове повідомлення, що міститься в протоколах, доповідях, резолюціях і рішеннях, публікаціях, листах і т.п. Особливу роль відіграє соціальна
статистична інформація.
Не менш важливого значення набуває контент-аналіз, який досить активно застосовується в дослідженнях засобів масової інформації і є незамінним методом групування текстів.
Опитування—найпоширеніший метод збору первинної інформації, його допомогою отримують майже 90% всіх соціологічних даних. У кожному випадку опитування передбачає звертання до безпосереднього учасника і спрямоване на ті сторони процесу, які мало або не піддаються взагалі алі прямому спостереженню. Саме тому опитування незамінне, коли мова йде про дослідження тих змістових характеристик суспільних, колективних і приватних відносин, котрі приховані від зовнішнього спостереження і дають про себе знати лише в певних умовах і ситуаціях. Два основних різновиди соціологічного опитування:
анкетування,
інтерв'ю.
При анкетуванні опитуваний сам заповнює анкету. За формою проведення воно може бути івдивідуальним або груповим. В останньому випадку за досить короткий проміжок часу можна опитати значну кількість людей. Воно може бути очним і заочним. Найпоширенішими є форми заочного опитування: поштове, через газету, журнал, радіо, телебачення. Сінтерв'ю передбачає особисте спілкування з Опитуваним, коли дослідник або його уповноважений представник сам ставить запитання і фіксує відповіді на них. За формою
проведення воно може бути прямим і опосередкованим, наприклад, телефоном.
Залежно від джерела (носія) первинної соціологічної інформації розрізняють масові і спеціалізовані опитування. При масовому опитуванні основним джерелом інформації є представники різних соціальних груп, діяльність яких безпосередньо не пов'язана з предметом аналізу. Учасниками масових опитувань прийнято називати респондентами. В спеціалізованих опитуваннях основним джерелом інформації є компетентні особи, чиї професійні або теоретичні знання, життєвий досвід дають змогу робити авторитетні висновки. Учасниками таких опитувань виступать експерти. Саме звідси походить така поширена назва опитувань в соціології, як експертні опитування або оцінки. ,
Соціологічне спостереження — це цілеспрямоване і систематизоване сприйняття будь-якого явища, риси, властивості і особливості якого фіксуються дослідником. Форми та прийоми фіксації можуть бути різними:
бланк або щоденник спостереження, фото-, теле- або кіноапарат, інші технічні засоби.
Особливістю спостереження як виду дослідження і як методу збору первинної інформації є здатність аналізувати і відтворювати життєвий процес. Тут можуть фіксуватися характер, поведінки, жести, міміка,
вираження емоцій окремих людей і цілих колективів.
Спостереження може застосовуватись при вивченні активності населення на зборах, мітингах.
Окрім того, в практику соціологічних, зокрема соціально-психологічних досліджень, включаються такі методи, як соціометричне опитування, тестування.