Меценатство як прояв етичної поведінки

У могутній Римській імперії (між 74 - 64 рр. до н.е.) жив наближений до імператора Августа Гай Меценат. Він ніколи не обіймав державних посад, проте був відомий своїм впливом на літературне життя Риму. Великі поети — Горацій, Вергілій, Проперцій — пишалися дружбою з ним. Ім'я Мецената, покровителя діячів науки та мистецтва, стало загальним. Послідовників Мецената почали називати меценатами.

Вищим смислом меценатства визнавалося покровительство людині. Справжня благодійність нічого не вимагає натомість. Це навіть не вчинок, а стан душі людини, показник її моральності.

Меценатство має глибоке коріння та є частиною загальної культури в багатьох країнах, зокрема в Україні.

У сучасних умовах благодійна діяльність набула широкого розповсюдження серед представників сфери бізнесу. У розвинених країнах державні органи, усвідомивши благотворний вплив цієї діяльності, всіляко її заохочують.

В Україні меценатство та благодійність особливо активно почали розвиватися наприкінці XIX — поч. XX ст. Підприємці, що мали великі фінансові кошти, почали використовувати їх не тільки для розвитку своєї справи, але й на благодійність, розвиток культури.

В Україні меценатством особливо славилися кияни. Про Київ кін. XIX - поч. XX ст. говорили, що в Російській імперії немає такого міста, де меценатство було так розвинене. Тут діяло близько ста різних товариств, які допомогали малозабезпеченим прошаркам населення, підтримували освіту, охорону здоров'я. Широкого розповсюдження набули іменні стипендії для підтримки обдарованих, але незаможних учнів. Усім була відома благодійна і меценатська діяльність братів Миколи та Федора Терещенків, членів їхньої родин, а також Г.Галагана, М. Дегтярьова, братів Бродських, родин Попових та Зайцевих, Богдана і Варвари Хоменків та інших.

Традиції меценатства поступово відроджуються в сучасному українському суспільстві. Благодійність від разових акцій перетворюється у традицію.

Хоча благодійність та меценатство не може вирішити економічні та соціальні проблеми суспільства, більшість підприємців починає розуміти необхідність цієї діяльності.

Етикет як сукупність форм, манер поведінки, правил ввічливості, що прийняті в тому чи іншому товаристві

Етикет — установлений порядок поводження. Сучасний етикет успадковує звичаї практично всіх народів. В основі своєї ці правила поведінки є загальними, оскільки вони дотримуються представниками не тільки якогось даного суспільства, але й представниками всіляких соціально-політичних систем, що існують у сучасному світі. Народи кожної країни вносять в етикет свої виправлення й доповнення, обумовлені суспільним ладом країни, специфікою її історичної будови, національними традиціями й звичаями.

Розрізняють декілька видів етикету, основним з яких є:

- придворний етикет — строго регламентований порядок і форми обходження, установлені при дворах монархів;

- дипломатичний етикет — правила поведінки дипломатів та інших офіційних осіб при контактах один з одним на різних дипломатичних прийомах, візитах, переговорах;

- військовий етикет — зведення загальноприйнятих в армії правил, норм і манер поводження військовослужбовців у всіх сферах їхньої діяльності;

- загальногромадянський етикет — сукупність правил, традицій і умовностей, дотримуваних громадянами при спілкуванні один з одним.

Більшість правил дипломатичного, військового й загальногромадянського етикету тією чи іншою мірою збігаються. Відмінність між ними полягає в тому, що дотриманню правил етикету дипломатами надається більшого значення, оскільки відступ від них або порушення цих правил може заподіяти втрату престижу країни або її офіційних представників і привести до ускладнення у відносинах держав.

У міру змін умов життя людства, росту утворень і культури одні правила поведінки переміняються іншими. Те, що раніше вважалося непристойним, стає загальноприйнятим, і навпаки. Але вимоги етикету не є абсолютними : дотримання їх залежить від місця ,часу й обставин. Поводження, неприпустимі в одному місці й при одних обставинах, будуть доречними в іншому місці й за інших обставин.

Етикет підприємця включає:

• правила представлення і знайомства;

• правила ведення ділових бесід;

• правила ділового переписування і телефонних переговорів;

• вимоги до зовнішнього вигляду, манер, ділового одягу;

• вимоги до мови;

• знання ділового протоколу і т.п.