3. Засоби для інгаляційного наркозу.

Ефір для наркозу - летуча рідина. При контакті з повітрям і під дією світла розкладається з утворенням речовин, що мають подразнювальну дію, тому зберігається у темних герметичних флаконах по 150мл. Пари ефіру з повітрям добре горять і вибухають, з киснем - займаються. Для введення хворого в наркоз необхідна його концентрація у повітрі, яке вдихається, 10-12 об’ємних %, для підтримання наркозу на 3 рівні ІІІ стадії - 4-5 об.%. Сила та широта наркозної дії (діапазон між мінімальною концентрацією речовини, що викликає наркоз, і мінімальною концентрацією, яка пригнічує центри довгастого мозку) у ефіру велика. Ефірний наркоз розвивається довго (до 20 і більше хв. після початку інгаляції). Для нього характерна виражена стадія збудження (10-20хв.) та післянаркозна депресія (сонливість , загальмованість, нудота, блювота), яка може тривати протягом доби. Ефір для наркозу має хорошу анальгезуючу активність, викликає достатнє розслаблення посмугових м’язів. Разом із тим , спонтанне дихання при ефірному наркозі зберігається навіть на 2 і 3 рівнях ІІІ стадії наркозу. Ефір не токсичний, не викликає ураження паренхіматозних органів. Із побічних ефектів і ускладнень, найсуттєвішою є яскрава стадія збудження. Ефір, крім підвищення тонусу блукаючих нервів, яке носить рефлекторний характер, викликає стимуляцію симпатичної нервової системи, що спричинює тахікардію, гіперглікемію (його не можна застосовувати у хворих на цукровий діабет). При тривалому наркозі ефіром може розвиватись паралітична непрохідність кишечника. Разом з тим, ефір є найбільш безпечним засобом, навіть коли його використовують недосвідчені фахівці. Його можна використати в будь-якій екстремальній ситуації, коли під рукою нічого немає, крім флакона з ефіром і дротяної маски із марлевою серветкою.

Фторотан або галоман, - летуча рідина, випускається у флаконах по 50мл, не займається, не вибухає. Сила наркозної дії фторотан більша, ніж у ефіру в 3-4 рази: введення у наркоз можна досягнути при концентрації речовини у повітрі 3-4 об.%, для підтримання наркозу потрібно 0,5-2 об.%. Широта наркозної дії така, як у ефіру. Швидкість розвитку наркозу 3-5 хв. , вихід з наркозу - через 5-10хв. після припинення інгаляції. Стадія збудження або дуже коротка, або її немає зовсім. Період післядії не виражений, відновлення психічної діяльності відбувається за декілька годин, при цьому хворого часто морозить, інколи виникає блювота. На відміну від ефіру, фторотан не подразнює слизові дихальних шляхів, не викликає ларинго- і бронхоспазму. Навпаки, він розширює бронхи, а тому може застосовуватись у хворих на БА. Міорелаксантна дія фторотану менша, тому його часто комбінують із міорелаксантами. Він має слабку анальгезуючу активність, тому для забезпечення достатнього знеболювання необхідно комбінувати з наркотичними анальгетиками або закисом азоту. При комбінованому застосуванні фторотану, закису азоту з киснем і міорелаксантами можна здійснювати будь-які операції на органах грудної і черевної порожнин.

Побічні ефекти і ускладнення, що викликає фторотан, досить серйозні. Він провокує гіпотензією і зупинку серця, викликає сенсибілізацію (підвищення чутливості) міокарда до катехоламінів. Тому, якщо під час фторотанового наркозу різко знизився АТ, для його корекції не можна використовувати адреналін, норадреналін, ефедрин, дофамін. Ці препарати можуть спровокувати небезпечні серцеві аритмії. У такій ситуації показаний мезатон. При повторному застосуванні може виникати гостре ураження печінки, проявляє тератогенну дію, не можна застосувати у вагітних.

Діазоту оксид ( закис азоту — застар.) — газ без кольору і запаху, солодкуватий на смак, не горить, але підтримує горіння, не вибухає. Сила наркозної дії у закису азоту мала: потрібна концентрація 40-50 об.% газу в повітрі, для виключення свідомості - 60-70 об.%; для поверхневого наркозу (І рівень ІІІ стадії) - 75-80 об.%. Подальше підвищення концентрації неможливе, тому що розвивається гіпоксія. Для отримання наркозу достатньої глибини комбінують з ефіром (фторотаном) , міорелаксантами, наркотичними анальгетиками. Наркоз наростає через декілька хвилин після початку інгаляції і проходить через декілька хвилин після її припинення, викликає стадію збудження ( стара назва препарату «веселящий газ»). У післянаркозному періоді відсутня післядія, зрідка виникає блювання. Не проявляє негативного впливу на кровообіг.Побічна дія препарату відсутня.

Фармакодинаміка. Діазоту оксид є найбезпечнішим засобом для наркозу. Його вплив на систему кровообігу, дихальну систему, печінку і нирки незначний. У разі тривалого наркозу може підвищитись рівень вуглецю діоксиду, внаслідок чого розвивається гіпоксія, особливо якщо під час наркозу було введено міорелаксанти. У випадках тривалого використання діазоту оксиду (2-4 дні) виникає пригнічення функції кісткового мозку і зменшується кількість лейкоцитів. Застосовують як компонент комбінованого знеболювання, оскільки для закису азоту характерна сильна анальгезуюча активність у концентраціях, які ще не викликають наркоз. при пологах, для екстракції зубів, перев’язок при опіках, чистки ран, припікання, при нападах стенокардії та інфаркті міокарда, при коліках, травмах, гострому панкреатиті, для зняття болю у післяопераційному періоді.