Українські землі під владою Речі Посполитої

1550-ті (1552 або 1556 р.) – заснування Дмитром Байдою-Вишневецьким першої Січі на о. Мала Хортиця. Землі козаків – Запорозькі вольності за дніпровськими порогами, між володіннями Кримського ханства та Речі Посполитої. Великий Луг – пониззя Дніпра з численними заплавами, рукавами, болотами й островами, де можна було займатися промислами (зараз ця територія затоплена водами Каховського водосховища). Кількість козаків поповнювалася за рахунок втікачів від панської сваволі.

Суспільний устрій Січі. Запорозька Січ – військово-політична організація республіканського типу. Найвищий орган – загальна рада. Адміністрація – козацька старшина: гетьман або кошовий отаман, суддя, осавул, писар. Козацькі клейноди (символи): корогва (прапор), булава (символ влади гетьмана або кошового отамана), бунчук, пірнач (символ влади полковника або курінного отамана), печатка й каламар (завідував писар), литаври – козацькі барабани (завідував довбиш). Січове козацтво ділилося на курені. Козацькі кораблі – чайки. Джура – юнак, що готувався стати козаком. Обов’язкова умова вступу до січового товариства – православна віра.

1572 р. – король Сигізмунд Август взяв на службу 300 козаків, заніс їх до списку (реєстру). Утвердження нової соціальної верстви – реєстрового козацтва.

1578 (6) р. – король Стефан Баторій збільшив реєстр, надав реєстровцям привілеї власної судової та адміністративної справи, вручив їм клейноди, надав права на землеволодіння на території з центром у містечку Трахтемирів. (козацька реформа Стефана Баторія).

Реєстрове військо ділилося на полки (всього 6) та сотні. На чолі реєстровців – гетьман, призначений королем.

1577-1578 рр. – похід гетьмана Івана Підкови у Молдавію.

1591-1593 рр. – козацьке повстання під проводом К. Косинського. Причина: утиски прав реєстровців з боку польської влади та окремих шляхтичів, зменшення реєстру (поява категорії “випищиків” – викреслених з реєстру). До козаків приєдналися селяни і міщани. Бойові дії на Київщині, Волині, Поділлі. 1593 р. – поразка повстанців у битві під м. П’яткою.

1594-1596 рр. – повстання під проводом С. Наливайка, а також Г. Лободи та М. Шаули. Бойові дії на Поділлі, Волині, Поліссі та у Білорусії. Побудова табору на р. Солониця. Облога його польськими військами. Суперечності між реєстровцями та нереєстровими козаками. Зрада реєстровців, видача Наливайка полякам (його було страчено у Варшаві), поразка повстання.

1600-1602 рр. – гетьманування С. Кішки (загинув у поході в Лівонію).

На початку XVII ст. – “доба героїчних походів” . Морські походи козаків на кримські та турецькі прибережні міста (в т. ч. столицю Стамбул). 1616 р. – козаки на чолі з гетьманом Сагайдачним взяли Кафу, звільнили багато українських бранців. Сагайдачний об’єднав розрізнені загони у дисципліноване військо.

1618 р. – похід козаків на чолі із Сагайдачним у Московщину на допомогу польському королевичу Володиславу. Стояв з козацьким військом під Москвою, але не штурмував місто.

1620 р. – битва під Цецорою (поразка поляків, які не захотіли закликати на допомогу козаків, від турецького війська). У цій битві потрапив до полону Б. Хмельницький.

1620-1621 рр. – Хотинська війна (основна подія – облога Хотина та козацько-польського табору турками). Перемога (є думка що нічия) польсько-козацького війська за вирішального значення козаків. У одній із битв було поранено Сагайдачного, який у 1922 р. помер. Але польська влада не виконала умов, за яких козаки їм надавали допомогу (відновлення козацьких прав та привілеїв), не пішла на обіцяні поступки.

1625 р. – повстання козаків під проводом М. Жмайла битва біля Курукового озра, поразка повстанців, за Куруківською угодою – реєстр козаків у 6 тисяч.

1625-1628 рр. – гетьманування М. Дорошенка.

1630 р. – повстання під проводом Т. Федоровича (Трясила). Переяславська битва (“Переяславська ніч”), перемога повстанців, за Переяславською угодою – збільшення реєстру до 8 тисяч.

1635 р. – повстання під проводом І. Сулими. Повстанці здобули потужну фортецю Кодак на Дніпрі, з якої полки перехоплювали втікачів на Січ. Але зрадили реєстровці, видача Сулими та страта його поляками.

1637-1638 р. – повстання під Проводом Павла Бута (Павлюка), Д. Гуні, К. Скидана, Я. Острянина. Охопило Правобережжя та Лівобережжя. І етап (1637 р.) – битви під Кумейками та Боровицею, поразка повстанців, переговори, зрадницьке захоплення поляками кількох лідерів. ІІ етап (1638 р.) – битва під Голтвою (поразка поляків), Лубнами і Жовнином (поразка повстанців). Острянин з частиною козаків та їх родинами перейшов кордон Московщини та оселився у Слобожанщині.

1638 р. – польський уряд нав’язав козакам “Ординацію Війська Запорозького”: реєстр – 6 тисяч, на чолі реєстрового війська – призначений польський комісар та полковники, заборона гетьманства, право козакам жити лише у прикордонних містах Чигирин – Черкаси – Корсунь.

Соціальний, економічний та культурний розвиток українських земель

у складі Речі Посполитої

Економічний розвиток. 1588 р. – ІІІ Литовський статут узаконив кріпацтво на Східному Поділлі та Київщині. Поширення оренди – власники маєтків здавали їх в оренду (часто євреям). Орендарі самовільно для свого збагачення збільшували норми панщини та повинностей. Колонізація (освоєння нових земель), особливо на Лівобережжі. Тут засновувалися слободи – поселення на малолюдних землях, жителі яких користувалися пільгами при сплаті податків або зовсім звільнялися від них.

Релігійне життя. У XVI ст. на українських землях поширюється Реформація – рух за обмеження церковного землеволодіння влади духовенства, здешевлення церковних обрядів. Поява різних видів протестантизму (соцініанство, лютеранство, кальвінізм, баптизм тощо)

Наступ католицизму на українських землях, боротьба з православ’ям (схизмою). Діяльність єзуїтських колегіумів – навчальні заклади, де, поряд із наданням хорошої освіти, окатоличували дітей заможної православної шляхти (яскравий приклад – нащадок давнього князівського роду Ярема Вишневецький).

Завдання захисту православної віри взяли на себе братства – об’єднання ремісників і торгівців, які надавали допомогу храмам, підтримували дисципліну серед церковних діячів, організовували опіку над сиротами, друкарську справу, українські школи тощо.

1586 р. – заснування Львівського (Успенського) братства. Надання йому ставропігії – вихід з підпорядкування місцевому духовенству та перехід під безпосереднє управління константинопольського патріарха.

1615 р. – виникнення Київського (Богоявленського) братства. У 1620 р. до нього з усім Кошем Запорозьким вступив П. Сагайдачний.

В кінці XVI ст. у церковних колах з’являється ідея об’єднання католицької та православної церков. Прихильники даної унії: І. Потій (батько унії), П. Скарга, Г. Балабан. Проти неї виступили православні митрополити та князь Острозький.

1596 р. – Берестейська церковна унія. Умови: православні підпорядковуються Римському папі, визнають головний догмат католиків про походження Духа Святого від Бога-Отця та Бога-Сина. Але при цьому зберігається православний церковний обряд, мова богослужіння, окрема а Київська митрополія. Наслідки унії – утворення нової релігійної течії греко-католицької (уніатської). Уніатські митрополити: М. Рогоза, І. Потій, Й. Рутський (створив Василіанський чернечий орден).

Розгорнулася ідейна боротьба православних, які опинилися поза законом, із греко-католиками. Це знайшло вираження у полемічній літературі (полеміка – дискусія, суперечка).

Противники унії: Х. Філалет “Апокрисис”; Г. Смотрицький “Ключ до Царства Небесного”; М. Смотрицький “Тренос” (Плач), але він пізніше перейшов до уніатства; І. Вишенський (близько 20 послань зокрема “Послання до єпископів”).

Прихильники унії: П. Скарга “Оборона Берестейської унії”; Л.Кревза “Оборона унії”.

1620 р. – за сприяння П. Сагайдачного єрусалимський патріарх висвятив київським митрополитом І. Борецького (відновлення вищої православної ієрархії). І. Борецький написав твір “Слово перестороги”.

1632 р. – король Володислав IV оголосив “Пункти про заспокоєння обивателів грецької віри” – узаконення існування окремої православної церкви (поряд із католицькою та греко-ктолицькою).

1633 р. – київським митрополитом стає П. Могила. Здійснює церковну реформу: сувора дисципліна і моральність серед ченців і духовенства, систематизація православної богослужби. 1640 р. – проведення Помісного собору. Написав книги “Служебник”, “Требник” (збірник молебнів із повсякденної та святкової богослужби).

Освіта, література, мистецтво. Поширення гуманізму (головна цінність – людина, її потреби, інтереси, свобода). Письменники-гуманісти: П. Русин, П. Оріховський, С. Кленович.

Створюються школи при церквах та монастирях, у яких найважливіший предмет – теологія (богослов’я). Ще предмети: грецька, латинська мови, 7 “вільних наук” (граматика, риторика, діалектика, арифметика, геометрія, астрономія, музика). Вчителі – дяки (дидаскали, бакаляри), учні – спудеї, бурсаки.

1576 р. – заснування в Острозі слов’яно-греко-латинської школи. (на кошти князя Острозького). 1632 р. – об’єднання Лаврської та братської шкіл у Києві та створення Києво-Могилянського колегіуму.

1574 р. – український першодрукар І. Федоров видав у Львові “Апостол” та “Буквар”, а трохи пізніше – “Острозьку Біблію”.

Інші відомі книги: Арсеній “Адельфотес”; Л. Зизаній “Граматика Словенороська”; П. Беринда “Лексикон словенороський” (словник); 1619 р. – М. Смотрицький “Граматику словенську” (підручник до кінця XVIII ст.).

Літописи: У ІІ половині XVI ст. – Київський, Баркулабівський, Супрасльський, хроніка Биховця. У І половині XVII ст. – Густинський, Київський, Острозький літописець, Хронограф, Львівський літопис.

Література: “Вірші” К. Саковича – написані на смерть Сагайдачного, “Зерцало богослів’я” Транквіліона-Ставровецького

Театр. Поширена шкільна драма, інтермедії (вставки між актами драми комічного характеру на побутові теми). Вертеп – народний ляльковий театр.

Архітектура. З XVI ст. поширюється ренесансний стиль (стиль відродження). Архітектори: П. Красовський, М. Люшня, П Лука, А. Прихильний (синагога у Львові), Леонтій (церква Різдва Христового у Тернополі).

Мистецтво. Церковне малярство (І. Кондзелевич), портретний живопис (А. Іринкович, В. Максимович), графіка – заставки, орнаментовані літери, мініатюри у книгах, граверство (Л. Филипович, Т. Петрович, Т Земка), розвиток геральдики (герби), сфрагістики (печатки), людвисарства (лиття з міді), конвисарства (лиття із золота).

Музика. На зміну давньоруським билинам прийшли думи, історичні пісні, які виконували кобзарі та бандуристи. Міська побутова пісня – кант. Багатоголосий спів у церквах. Поява нотно-лінійного музичного письма.