3. Рівні соціально-психологічного розвитку малих груп

У процесі свого функціонування група проходить декілька етапів розвитку та досягає найвищого рівня – колектив. Рівень розвитку групи – це міра її соціально-психологічної зрілості.

З’ясування рівня розвитку групи, тобто характеру міжособистісних відносин між її членами, має важливе практичне значення для кожного, хто працює з людьми.

У психології існує декілька класифікацій рівня розвитку груп. Кожна з яких має багато спільного: починається з аморфного утворення та закінчується високим – колективом.

М.М. Обозов виділяє 4 основні рівні або стадії розвитку групи: стадія первинного об’єднання або дифузна група; стадія асоціації, рівень корпорації та стадія колективу.

1. Дифузна (від лат. розлиття, розсіяння) група – випадкове об'єднання людей, взаємодія механічна, міжособистісні стосунки не опосередковані змістом сумісної діяльності (тролейбус, глядачі, члени екскурсії тощо).

Група не має структури. Характеризується добровільним тимчасовим об'єднанням людей на основі або подібності інтересів, або спільності простору. Така група легко розпадається, коли кожний учасник вирішує свої індивідуальні проблеми.

2. Асоціація (від латинського з'єднання) – група людей, які об’єднані сумісною діяльністю, змістом внутрішньо групового спілкування.

Структура групи починає формуватися на основі симпатій та антипатій, відбувається поступова диференціація соціальних позицій кожного члену групи. Виникають невеликі групи людей по 2-4 особи, в кожній із яких виділяється свій лідер. Також існує нейтральна група, яка не примикає ні до кого. Вже з’являються загальні інтереси з урахуванням інтересів кожного. Також спостерігається досягнення певної підготовленості до сумісної діяльності та спрямованість та рішення задач.

3. Корпорація (від лат. об’єднаність, співдружність) – група, цілі діяльності якої замкнені всередині неї, яка працює лише на себе, ізольовано від інших груп.

Група вже склалася та функціонує за своїми законами. Характеризується централізацією, авторитарністю керівництва, замкнутістю, протиставленням себе іншим групам (дворові компанії, навчальні), задовольняти свої інтереси та потреби любою ціною як за рахунок інтересів членів своєї групи, так і за рахунок інших груп. Міжособистісні стосунки носять діловий характер, підпорядкований досягненню необхідного результату в виконанні конкретної задачі в певному виді діяльності. В такій групі завжди існує ведуча групіровка, що нав’язує свою гру всім іншим членам. Члени групи повинні повністю підкоритися жорсткій моралі групи, відказатися від власних інтересів.

4. Колектив – група людей, яка об’єднана загальною діяльністю та, яка добивається кінцевої мети з урахуванням індивідуальних і суспільних цілей, інтересів, цінностей.

Це команда партнерів і співробітників. Така група має своє обличчя, починають цінуватися взаємостосунки з іншими членами групи, які будуються на взаємоповазі та довірі.

Характерним для колективу є групова ідентифікація його членів – це готовність члена групи (що складається в спільній діяльності) почувати, переживати, діяти у відношенні іншого так, якби цим іншим був він сам.

Іншими словами переживання одного із членів групи даються іншим як мотиви поведінки, що організують їхню власну діяльність.

Міжособистісні стосунки в колективі мають ряд особливостей, до яких відносять: високу референтність, об’єктивність, організаційну єдність, високу згуртованість (А.В. Петровський).

Висока референтність – прийняття та враховування норм та цінностей інших членів групи, значущість та цінність членства в групі;

Об’єктивність в прийнятті відповідальності за результати сумісної діяльності;

Організаційна єдність – здатність разом вирішувати групові завдання, чіткість у розподілі обов’язків, ефективність у розв’язанні проблем.

Висока згуртованість – близькість поглядів, оцінок і позицій членів групи по відношенню до певних осіб, подій, ідеалів, емоційне співпереживання. Згуртованість забезпечує стабільність діяльності групи.

Л.І. Уманський виділяє 5 рівнів розвитку, які проходить група на шляху до колективу: номінальна група, група-асоціація, група-кооперація, група-автономія, колектив і його протилежність група-корпорація. Вчений звертає увагу на те, що група може розвиватися як в позитивному напрямку (колектив), так і негативному (антіколектив). Охарактеризуємо основні рівні розвитку малої групи.

1. Номінальна група (від лат. nominalis – іменний, існуючий тільки за назвою) – група людей, які зібрані разом, отримали загальну назву, найменування (п'ятий загін, першокурсники, четвертий «А» клас).

Така група характеризується зовнішнім, формальним об’єднанням індивідів навколо поставлених соціальних завдань. Структури немає або вона примітивна. Взаємодія членів такої групи ситуативна, кожний переслідує свою індивідуальну мету (наприклад, група хлопців, що тільки що приїхали в табір з різних місць і зібраних разом).

Анатолій Миколайович Лутошкін, використовуючи образно-символічні прийоми називає групу «піщаним розсипом».

2. Група-асоціація (від лат. associatio - з'єднання) – група людей, які об’єднані сумісною діяльністю, але не мають організованого керівництва.

Характеризується міжособистісною інтеграцією у сфері емоційних відносин. Структура групи починає формуватися на основі симпатій та антипатій в наслідок чого формуються емоційні зв’язки. Виникають мікрогрупи (2-4 особи), в кожній із яких виділяється свій лідер. Також існує нейтральна група, яка не примикає ні до кого.

Створюються загальні цінності. В залежності від соціальної спрямованості домінуючих ціннісних орієнтацій розрізнюють просоціальні та асоціальні асоціації. В просоціальних асоціаціях домінують позитивні цінності (спільний перегляд кінофільмів чи відвідини виступів рок-груп).

До асоціальних асоціацій відносяться групи, члени яких мають негативні ціннісні орієнтації (наприклад - футбольні фанати, які завжди готові вчинити бійку із уболівальниками команди суперників).

3. Група-кооперація (від лат. cooperatio - співробітництво) – група активно взаємодіючих людей для досягнення результату діяльності.

Характеризується розвинутою й успішно діючою організаційною (формальною) структурою, перевагою сфери ділових відносин. Міжособистісні стосунки, спілкування носять сугубо діловий характер і спрямовуються на виконання конкретного завдання.

Згідно поглядам А.М. Лутошкіна група-кооперація — це «мерехтливий маяк».

4. Група-автономія – це цілісна й відособлена група людей, що взаємодіють для досягнення загальних цілей і, які отримують задоволення від участі в сумісній діяльності.

Група «автономія» володіє високою єдністю як у сфері ділових, так і в сфері емоційних відносин. Характеризується відокремленням, зміцненням почуття спільності «Ми», формуванням норм спілкування.

За образним виразом А.М. Лутошкіна - це «червоні вітрила».

5. Група-корпорація (від лат. corporatio - об'єднання, співдружність) – організована група, що характеризується замкнутістю структури, централізацією та авторитарністю керівництва.

Група вже склалася та функціонує за своїми законами. Як правило, корпорації протиставляють себе суспільству в цілому, і окремим соціальним групам, зокрема, на ґрунті захисту власних інтересів. Міжособистісні стосунки носять діловий характер, спрямовуються на досягнення вузькогрупових цілях та характеризуються як такі, де самоствердження одних членів корпорації відбувається за рахунок приниження почуття власної гідності їх партнерів по спілкуванню. В такій групі завжди існує ведуча групіровка, що нав’язує свою гру всім іншим членам. Члени групи повинні повністю підкоритися жорсткій моралі групи, відказатися від власних інтересів.

За змістом спільна діяльність може бути асоціальною (або навіть антисоціальною) (кращий приклад – зграя злочинців).

6. Колектив (від лат. collectivifous - збірний) - це група людей, що об'єднані загальною діяльністю, й які добиваються кінцевої мети з урахуванням індивідуальних і суспільних цілей, інтересів, цінностей.

Це команда партнерів і співробітників. Структура колективу має високий рівень упорядкованості. Група має своє обличчя, а міжособистісні стосунки будуються на авторитетності, взаємоповазі та довірі членів групи, спільності інтересів і ціннісних орієнтацій.

Таким чином, у параметричній концепції Л.І. Уманського розвиток групи характеризується послідовною зміною стадій, що різняться різною мірою розвитку параметрів її соціально-психологічної зрілості.

Одначасно, Л.І. Уманський зазначає, що на шляху до колективу група проходить і такі етапи, які містять у собі не лише прогресивні зміни в її психології, а й відповідні кризи. В його концепції колектив розглядається не тільки як соціально спрямована група, а також і “антиколектив”.

Отже, мала група – це живий організм, а відповідно, вона розвивається, функціонує та підкоряється певним законам життєдіяльності. Колектив як вищій рівень розвитку малої групи, здатний самостійно вирішувати внутрішні проблеми та конфлікти.