- •1.1 Методи літературознавчого аналізу та проблема літературної освіти в середній школі
- •1.2. Діалогічні принципи викладання української літератури в середній школі
- •3. Основні принципи проблемного навчання на уроках літератури в 5-7 класах
- •Розділ 2. Розробка уроків української літератури з використанням проблемних методів навчання (5 - 7 класи)
- •2.1. Олекса Стороженко «Скарб». Скарб – узагальнений образ щастя. Повчальний характер оповідання. (7 клас)
- •2.2 Олександр Олесь. «Княжа Україна». «Заспів», «Україна в старовину» Урок в 5 класі
- •Хід уроку
- •Vі. Закріплення знань.
- •Vіі. Рефлексія
- •Висновки
- •Список використаної літератури
Vі. Закріплення знань.
Як ставиться автор до нашого минулого?
Які міфи та легенди він згадує?
Багато згадуваного Олесем ви вже бачили в міфах та літописах. А які неповторні ознаки притаманні творам поета?
Vіі. Рефлексія
Які знання ви отримали на цьому уроці? Як ви збираєтеся їх використати?
Зробіть примітку на полі: «Я оцінюю свою роботу на цьому уроці на ... балів»
УІІІ. Підсумок уроку.
ІХ. Домашнє завдання:
Виразно читати «Заспів», «Україна в старовину», «Наші предки слов’яни». Заповнити таблицю:
«Літописи» і «Княжа Україна»
-
Спільне
Відмінне
Висновки
Літературна освіта школярів передбачає не тільки залучення їх до читання різноманітних творів, активізацію читацької діяльності, а й проникнення у природу художнього твору, розуміння особливостей та функцій поетичного слова, його естетичного впливу.
З метою підвищення рівня знань учнів з української літератури важливо і необхідно процес вивчення предмета побудувати так, щоб домінантною була самостійна робота учнів, тому що саме такий вид роботи виробляє уміння і навички усного і писемного мовлення, розвиває логічне й образне мислення, уяву і память.
Основна мета цього виду роботи – досягнення критично-творчого рівня у формуванні самостійності учня, бо саме на цьому найвищому ступені самостійності учень навчається не тільки глибоко розуміти мету завдання і оволодіває методами його розвязання, а й вчиться видозмінювати ці методи відповідно до змісту й характеру завдання. Знання учнів все частіше визначаються й оцінюються в процесі аналітичної роботи над новими матеріалами, залежно від активності учнів, їхньої здатності самостійно сприймати матеріал, вести науково-дослідницьку роботу. Тому зросла питома вага методу самостійного вивчення літературного матеріалу як на уроці, так і в процесі виконання домашнього завдання.
Самостійна робота випливає із внутрішньої логіки навчального процесу, продиктована потребами розвитку особистості учнів. Репродуктивно-критичний та критично-творчий ступені розвитку самостійності школярів дають змогу оцінити обєкт опрацювання, творчо застосувати здобуті знання, сформовані уміння й навички, створивши щось якісно нове. Завдяки самостійній роботі учнів доступний аналіз художнього твору з погляду специфіки літератури: тлумачення образу й образності та уявлення про естетичну природу слова у творі. В учнів формується багатий досвід читача, який є надійною і єдиною основою “бачення” літературних образів.
Варто систематично використовувати літературно-критичні статті під час вивчення творчості письменників, бо це розширює знання учнів про творчість митців, вчить чіткої композиції, яскраво вираженої послідовності викладу думок і доведень. Працюючи над критичними статтями, учні ознайомлюються з основними рисами публіцистики різних авторів, глибиною, переконливістю, гостротою, влучністю висловлювання, афористичністю. А це формує в школярів уміння давати правильне тлумачення актуальних (важливих) проблем, розвиває критичне мислення.
Назріла потреба відмовитись від навязливих регламентацій щодо оцінки того чи іншого твору або творчої спадщини письменника. Необхідно подавати просто матеріал на певну тему, якомога більше інформації, вказувати найрізноманітніші джерела, викладати різні думки про твори і творчість. Вивчення біографії є важливим моментом викладання української літератури, оскільки має цілий ряд покладених на нього завдань: від знайомства з письменником та пропедевтичного знайомства з творами – до морального виховання.
Принципами викладання життєпису є історизм, актуальність, психологізм, екзистенційність, естетизм.
Джерела вивчення життя та творчості письменника є як документальними, так і художніми, як створеними власне митцем, так і написаними про нього. Це спогади сучасників, листи, автобіографічні і художньо-біографічні твори тощо.
Головним завданням вчителя-словесника під час вивчення постаті письменника є створення «ефекту присутності», коли завдяки добре підготовленому та вміло викладеному вдало підібраному матеріалу учні відчувають “присутність” митця як живої, близької і цікавої їм людини.
Головними методами викладання біографії є кілька різновидів художньої розповіді, проте обов’язковим і доцільним є застосування різноманітних активних та інтерактивних методів та прийомів, а також засобів навчання, що можуть зробити цей етап по-справжньому цікавим для учнів.
Сучасні методисти наголошують на екзистенційності вивчення життя письменника, тобто на осмисленні учнями життєвого досвіду митця як неповторної особистості, порівняння його з власним.
Методика викладання біографії постійно вдосконалюється, вводяться нові методи, засоби та прийоми, покликані покращити його, зробити цікавішим та ефективнішим.
На наше переконання, художня творчість для письменника – це можливість і спроба пошуку фатальної позиції. Основним завданням є уміння виявити, ідентифікувати ті міфологеми, які мають певний психічний зміст, загальний і добре відомий людству загалом і кожному зокрема. Письменник завжди може виявляти себе у домінуючих міфологем них образах Богородиці, землі, раю, долі, життя, смерті тощо як утілення гармонії та врівноваження елементів колективного несвідомого із індивідуальним свідомим.
Дана проблема на сьогоднішній день цілком не досліджена, вона потребує подальших студіювань. Цікавим матеріалом можуть слугувати художні твори письменників, які вивчаються за шкільною програмою в старших класах загальноосвітніх та спеціалізованих шкіл.