Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Сумський державний педагогічний університет ім. А.С.Макаренка

Кафедра методики викладання суспільних дисциплін

Курсова робота з методики викладання історії на тему: «Формування пізнавального інтересу учнів на уроці історії України»

Студентки 3 – го курсу

історичного факультету

032 Групи

Маруни Катерини Віталіївни

Науковий керівник:

Марченко Тетяна Михайлівна

Суми – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1

Теоретичні основи процесу формування пізнавальних інтересів на уроці історії України……………………………………………………………………6

1. Навчально – пізнавальна діяльність учнів: зміст і основні критерії…………………………………………………………………………….6

2. Пізнавальний інтерес як чинник підвищення ефективності процесу навчання……………………………………………………………………….…16

3. Активізація навчально – пізнавальної діяльності школярів……… …..…25

РОЗДІЛ 2

Експериментальна перевірка педагогічних умов, які сприяють формуванню пізнавального інтересу учнів на уроках історії України….30

2.1 Способи вивчення пізнавального інтересу учнів до історії…………....…30

2.2 Визначення рівня розвитку пізнавальних здібностей підлітків до вивчення історії……………………………………………………………………….….…34

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Пізнавальний інтерес як важливе особистісне утворення та характеристика навчального процесу завжди у центрі уваги педагогів. Сьогодні він розглядається як рушійна сила активізації навчання, розвитку пізнавальної самостійності учнів, як важливий напрям підвищення ефективності навчальної діяльності. Разом з тим вивчення масової практики навчання свідчить, що останніми роками за умов перехідного суспільства та реформування системи шкільної освіти, поширення масової культури, посилення впливу ЗМІ, у сучасній практиці інтерес учнів до процесу навчання поступово знижується. Ці явища зумовлені як загальними соціальними чинниками, так і особливостями сучасного стану системи освіти, педагогічної науки в Україні. За таких обставин підвищується актуальність дослідження теоретичних аспектів розвитку пізнавального інтересу з урахуванням потреб сьогодення.

Особливої актуальності проблема дослідження і розвитку пізнавальних можливостей учнів набула останнім часом у зв’язку з гуманізацією педагогічного процесу, якому притаманні: адаптація освітнього процесу до запитів і потреб особистості; орієнтація навчання на особистість, що навчається, забезпечення можливостей її саморозкриття, саморозвитку, самореалізації; орієнтація на активне освоєння людиною способів пізнавальної діяльності. Збільшується потреба в психологічних дослідженнях і за умов реформування освіти, покращення організації проведення уроків у зв`язку з використанням педагогічних інновацій тощо [ 1, с. 23 – 24 ].

Об’єкт дослідження – процес навчання учнів на уроках історії України.

Предмет – формування пізнавального інтересу учнів на уроках історії України.

Отож, метою дослідження є теоретичне обґрунтування ефективних шляхів формування пізнавальних інтересів підлітків на уроці історії України.

Завдання:

– визначити ознаки поняття «пізнавальний інтерес», розуміння його сутності;

– дослідити основні способи формування пізнавального інтересу в учнів;

– продумати ефективні способи формування пізнавального інтересуна уроках історії України.

Історіографія проблеми:

Всебічний розгляд проблеми формування пізнавального інтересу до уроків історії було здійснено в докторській дисертації і наступних працях Г.І. Щукіної, яка обґрунтувала теорію формування пізнавальних інтересів учнів як центральне завдання навчання історії. Вона виділила кілька видів інтересу. До них відносяться: аморфний інтерес, широкий інтерес, стержневий інтерес. Крім цього, на її думку, інтерес буває ситуативним, відносно стійким і стійким. Ситуативний інтерес виникає як реакція на новизну, яскравість, несподіваність. Він вимагає постійного підкріплення, тобто застосування нових способів, засобів навчання, різних форм заохочення учнів вивчення історії, без чого швидко згасає. Відносно стійкий інтерес є результатом дії всього комплексу стимулюючих засобів навчання. Тривалість його впливу виходить за рамки уроку, але він також потребує зовнішнього спонукання. У стійкому пізнавальному інтересі переважає внутрішня мотивація. На вищій стадії розвитку він перетворюється в духовну потребу, у пізнавальний інтерес.

Особливості пізнавального інтересу і проблеми його розвитку отримали достатньо широке освітлення в педагогічній і психологічній літературі, де визначають його як первинну, фундаментальну умову успішного виконання будь – якої діяльності (С.Т. Шацький, В.Н. М’ясищев, В.Г. Іванов, Н.Г. Морозова). Деякі дослідники вивчають його в аспекті двостороннього характеру (С.Л. Рубінштейн, Л.С. Виготський, А.Л. Леонтьєв, Н.Ф. Тализіна). У дослідженнях П.Ф. Каптерева, Е.Г. Юдіна, B.C. Швирева, Л.П. Буєвої, А.Н. Леонтьева, В.П. Зінченко пізнавальний інтерес логічно взаємозв'язаний з конкретною діяльністю.

Проблема формування пізнавального інтересу і організація цього процесу відображена в роботах М.Н. Скаткіна, Г.І. Щукіної, A.M. Матюшкіна, Л.А. Аристової, B.C. Біблера, А.В. Брушлинського, Г.А. Давидової.

Аналіз вивчення проблеми формування пізнавального інтересу показує, що, не дивлячись на певний рівень теоретичної і практичної розробленості, недостатньо розглянуті такі аспекти, як формування його в процесі сучасної освіти, основні способи ефективного розвитку інтересу в учнів під час вивчення історії України.

Розділ 1

Теоретичні основи процесу формування пізнавальних інтересів на уроці