52.Акредитивна форма.Механізм здійснення акредитивних розрахунків за контрактом такий:

> після укладання зовнішньоекономічного контракту експортер в обумовлений час повідомляє імпортера про. свою готовність відвантажити товар;

> отримавши від експортера таке повідомлення, імпортер дає доручення своєму банку відкрити акредитив на користь експортера.

> банк імпортера повідомляє експортера через його банк про відкриття акредитиву та надсилає відповідний акредитивний документ.

> банк експортера перевіряє отриманий акредитивний документ на достовірність і передає його експортеру;

> після відвантаження товару експортер передає товаророзпорядчі, транспортні та фінансові

грошовий акредитив

> після отримання виручки, банк експортера зараховує її на його рахунок.

У залежності від обумовленості виплат за акредитивом розрізняють:

¦ документарний акредитив,

> банк експортера перевіряє отримані від експортера документи та відправляє їх банку імпортера;

> банк імпортера перевіряє ці документи, переказує суму платежу за контрактом банку експортера або акцептує переказні векселі

53.Засоби міжн.платежів.Банківський переказ як найпростіший засіб платежу передбачає переведення банком імпортера валютних коштів з його рахунку до банку експортера для виконання грошових зобов'язань Імпортера. За здійснення такої операції банк імпортера, зрозуміло, отримує комісійну винагороду

Значного поширення у зовнішньоекономічній діяльності набули розрахунки за допомогою чеків. Чек

складений за встановленою формою документ, який містить письмове розпорядження власника рахунку (чекодавця - імпортера) кредитній установі (банку) сплатити певну суму грошей чекодержателеві (експортеру).

Залежно від технології розрахунків чеки можуть бути двох

видів:

¦ банківський чек,

¦ клієнтський чек,

Ще одним засобом платежу у міжнародних розрахунках за нпри І.ІМИ с векселі. Вексель

¦ тратта (італ. ігаіїа - переказний вексель) -

V практиці міжнародних розрахунків використовують два Мкселів:

• соло-вексель (простий вексель) -

54.Умови міжн.розрах.умовах - повного платежу, авансового відстроченням. Експортери зацікавлені платежу (всієї суми контракту), оскільки це дозволяє їм одразу залучити отримані валютні надходження в обіг. Імпортери віддають перевагу купівлі в розстрочку. Компромісним варіантом часто зиступає авансовий платіж," оскільки сплата авансу в рахунок майбутніх платежів надає експортеру певні гарантії того, що імпортер не відмовиться від виконання своїх зобов'язань за контрактом. Аванс звичайно покриває від 5 до 50% загальної суми контракту. Вибір умов міжнародних розрахунків залежить від кон'юнктури ринку, рівня конкуренції, зацікавленості сторін, торгових звичаїв, наявності міжурядових та міжнародних угод тощо. Так, наприклад, машини і обладнання продаються на умовах відстрочення платежів, а товари широко вжитку з повною та негайною оплатою. Оплата товарів за рахунок банківських кредитів не розглядається як розстрочка платежу, оскільки імпортери в такому випадку розраховуються з експортерами повністю, але за рахунок отриманих від банку чи інших кредитних інститутів засобів

55.Міжн.конвенції.Загальновизнані міжнародні угоди торкаються такого кола питань щодо регулювання ЗЕД:

- про договори міжнародної купівлі-продажу товарів: Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу (Віденська конвенція) 1988 року (для України діє з 1991 року);

про міжнародні правила перевезення товарів: Брюссельська конвенція про встановлення єдиних правил про коносамент 1924 року із змінами, внесеними 1968 року (Правила Гаага-Вісбі); Гамбурзька конвенція 1978 року про морське перевезення вантажів (Гамбурзькі правила); Варшавська конвенція 1929 року для уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень; Конвенція 1956 року про контракти міжнародного автомобільного перевезення товарів (Конвенція СМК); Угода про міжнародні залізничні перевезення 1980 року (Конвенція КОТІФ) [10, с.549-556];

- про міжнародні розрахунки: Женевські конвенції про однаковий закон про чеки 1930 року, про однаковий закон про переказний і простий вексель 1931 року; Конвенція ЮНІСТРАЛ про міжнародний переказний і простий вексель 1988 року; Типовий закон про міжнародні кредитні розрахунки ЮНІСТРАЛ тощо [10, с.557-558].

56.Інститут держ.рег.> Верховна Рада України (найвищий орган, що здійснює регулювання ЗЕД):

приймає, скасовує і змінює закони про ЗЕД; затверджує головні напрями зовнішньоекономічної політики держави; укладає міжнародні договори;

встановлює спеціальні режими зовнішньоекономічної діяльності на території країни;

затверджує митні тарифи і збори, ставки та умови оподаткування;

> Кабінет Міністрів України :

координує діяльність органів, що беруть участь у процесі управління зовнішньоекономічною діяльністю; керує процесом узгодження й прийняття національної зовнішньоекономічної стратегії, політики та законодавства головними органами державної влади країни;

> Національний банк України:

здійснює зберігання і використання золотовалютних

резервів та інших державних цінностей;

здійснює взаємовідносини з центральними банками

інших країн, міжнародними банками.> Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України:

промислова палата,

> Антимонопольний комітет України:

торгові представництва

експортно-імпортний банк,

ліцензійна палата

міністерство закордонних справ

> Державна митна служба України

57.Структура упр.ЗЕД в УКраїні.Усі методи державного регулювання ЗЕД можна об'єднати у дві групи:

¦ економічні, зокрема, митно-тарифне регулювання, оподаткування ЗЕД, фінансування та страхування експортних операцій тощо;

¦ адміністративні, зокрема, квотування та ліцензування зовнішньоекономічних операцій, антидемпінгові заходи, встановлення технічних, фармакологічних, санітарних, екологічних та інших стандартів та вимог

58.Закон Про ЗЕД.Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", то його сучасний текст містить поправки, зміни та доповнення, внесені іншими законами України, постановами Верховної Ради, декретами Кабінету Міністрів, рішеннями Конституційного Суду України протягом 1992-2000 років. Він включає сім розділів. Перший розділ "Загальні положення" містить визначення основних термінів, декларування принципів, перелік суб'єктів і видів зовнішньоекономічної діяльності, найважливіші питання щодо зовнішньоекономічних договорів. У другому розділі "Регулювання зовнішньоекономічної діяльності" визначено функції органів державного та місцевого управління ЗЕД, принципи та механізми оподаткування, митного регулювання, ліцензування та квотування зовнішньоекономічних операцій тощо. У третьому розділі зазначено спеціальні правові режими ЗЕД, а у четвертому охарактеризовано можливості економічних відносин України з іншими державами та міжнародними міжурядовими організаціями. П'ятий розділ присвячено розкриттю питань щодо захисту прав і законних інтересів держави й інших суб'єктів зовнішньоекономічної і господарської діяльності України. Шостий розділ містить засади відповідальності суб'єктів ЗЕД. В останньому сьомому розділі розкрито порядок розгляду спорів у зовнішньоекономічній діяльності

59.Державне рег.експорту.В Україні, згідно чинного законодавства забороняється експорт предметів, що становлять національне, історичне або культурне надбання українського народу;

експорт та імпорт товарів, які здійснюються з порушенням прав інтелектуальної власності.

> Добровільне обмеження експорту та встановлення мінімальних імпортних цін

> кредитування експортних операцій суб'єктів ЗЕД та гарантування державою комерційних кредитів, що надаються цим суб'єктам. Державою для цього встановлюються нижчі ставки по експортних кредитах, або більші, порівняно з комерційними банками, терміни кредитування експорту.

> субсидування експортних операцій суб'єктів ЗЕД. З метою підтримки вітчизняних експортерів

> надання експортерам податкових пільг

> страхування експортних кредитів.

> організаційно-інформаційне сприяння експортерам

60.Дер.рег.імпорту.> Антидємпінг - метод нетарифних обмежень імпорту товарів щодо яких застосовується демпінг. Під демпінгом звичайно розуміють продаж товару за ціною, нижчою від тієї, за якою він або подібний до нього продається у країні експорту.

> Заборона окремих видів експорту та імпорту (ембарго).

> Спеціальні імпортні процедури,

> Державні закупки, що теж певною мірою впливають на обмеження імпорту.

> Система внутрішніх податків і зборів, що належить до прихованих методів регулювання ЗЕД.

Добровільне обмеження експорту та встановлення мінімальних імпортних цін.

Запроваджуються такі види квот:

¦ глобальні квоти, що встановлюються по товару (товарах) без зазначення конкретних країн (груп країн), до яких товар вивозиться або з яких ввозиться;

¦ групові квоти, що встановлюються по товару (товарах) із визначенням групи країни, до яких товар вивозиться або з яких ввозиться;

¦ індивідуальні квоти, що встановлюються по товару (товарах) з визначенням конкретної країни, до якої товар вивозиться або з якої ввозиться.

61.Тарифні методи.. Митно-тарифне регулювання ЗЕД. Важливим інструментом державного регулювання зовнішньоекономічного обігу і водночас інструментом формування доходів держави є митні тарифи. Вони виконують три функції - захисну (протекціоністську, оскільки за їх допомогою держава захищає місцевого виробника від небажаної іноземної конкуренції), балансуючу (оскільки вони запобігають небажаному експорту товарів, внутрішні ціни на які з тих або інших причин є нижчими за світові) та фіскальну (оскільки вони є однією з статей доходної частини державного бюджету).

Митний тариф - це перелік певним чином згрупованих товарів, що обкладаються митом, навпроти кожного з яких вказується величина митної ставки.

Існує три види митних тарифів: імпортні (стягуються при ввезенні товарів на митну територію держави), експортні

(стягуються при вивезенні товару за межі митної території держави) та транзитні (накладаються на товари, що перевозяться транзитом територією держави).

62.Нетарифні методи.Ліцензування та квотування зовнішньоекономічних операцій. Поряд із митно-тарифними методами регулювання зовнішньоекономічних операцій широко застосовуються й нетарифні, передусім - кількісні обмеження - квотування та ліцензування.

Запровадження ліцензування та квотування експорту та імпорту здійснюється у таких випадках:

у разі різкого погіршення розрахункового балансу країни (якщо негативне сальдо розрахункового балансу перевищує 25% від загальної суми валютних вимог країни);

у разі досягнення певного рівня зовнішньої заборгованості;

у разі значного порушення рівноваги по певних товарах на внутрішньому ринку країни (передусім продукції сільського господарства, харчової промисловості, товарів широкого вжитку першої необхідності тощо); при необхідності забезпечення певних пропорцій між імпортною та вітчизняною сировиною у виробництві;

Окрім кількісних обмежень також для регулювання зовнішньоекономічних операцій можуть застосовуватися такі нетарифні методи:

> Антидємпінг - метод нетарифних обмежень імпорту товарів щодо яких застосовується демпінг

> Технічні бар'єри - непрямий метод обмеження імпорту, що передбачає заборону ввезення на територію країни товарів, які за своїми технічними, фармакологічними, санітарними, фітосанітарними, ветеринарними та екологічними характеристиками не відповідають національним та міжнародним стандартам, галузевим нормам, технічним вимогам.

> Заборона окремих видів експорту та імпорту (ембарго).

> Спеціальні імпортні процедури

> Державні закупки, що теж певною мірою впливають на обмеження імпорту

Система внутрішніх податків і зборів,