
- •2 Місце географії населення у системі географічних наук
- •3.Історія становлення географії населення
- •4.Кількість населення Землі та регіонів.
- •5. Джерела інформації про населення:
- •6. Історія переписів населення у світі
- •7. Принципи проведення переписів населення:
- •8. Етапи антропогенезу
- •9. Характеристика основних періодів демографічного розвитку людства
- •10.Фактори природного відтворення населення
- •11. Народжуваність і смертність у сучасному світі
- •12. Кількісний аналіз режиму відтворення населення
- •13.Концепція демографічного переходу, головні фази демографічного переходу.
- •14.Типи відтворення населення
- •16. Регіональні особливості динаміки та рівня народжуваності.
- •17. Смертність населення.
- •18. Дитяча смертність
- •19. Середня очікувана тривалість життя людей
- •20. Географія шлюбності і розлучення
- •21.Типи сімей
- •22.Фактори формування віково-статевої структури населення
- •23.Особливості віково-статевої структури населення різних типів країни
- •24.Типи вікової структури населення.
- •25.Регіональні особливості процесу старіння населення
- •26. Сучасна демографічна політика країн світу
- •27. Аналіз підходів географічного вивчення соціального складу населення
- •28. Особливості освітнього рівня населення різних типів країн
- •29. Теорія соціальної стратифікації населення
- •30. Регіональні особливості зайнятості населення
- •31. Особливості формування та використання працересурсного потенціалу у різних регіонах світу
14.Типи відтворення населення
Тип відтворення населення це категорія ,що відображає загальні кількісні та якісні риси відновлення генерацій людей у подібних соціально-економічних та історичних умовах
Виділяють три типи:архетип,традиційний тип,і сучасний.зміна одного типу на інший це демографічний перехід
Архетип відтворення властивий тим людським спільнотам ,які жили в епоху привласню вальної економіки. Люди використовували лише продовольчі ресурси природних ландшафтіву.Люди повною мірою залежали від ресурсів території проживання, тому зростання кількості населення,очевидно,можливо було лише за умови розширення території проживання і освоєння нових земель.Припускають що рівень народжуваності та смертності був високий,а зростання кількості населення відбувалося дуже повільно
Традиційний тип відтворення панує в аграрних суспільствах. Йому притаманні такі головні риси: висока народжуваність,висока смертність ,зумовлена переважно низьким рівнем життя важкими соціально- економічними умовами,епідеміями інфекційних захворювань,коротка тривалість життя, природний приріст невисокий,повільне зростання кількості населення .
Сучасний тип відтворення населення притаманний індустріальній та постіндустріальній епосі. Населеня на цьому етапі має такі ознаки: низька народжуваність ,невисокий рівень смертності,дуже низький природній приріст, висока середня тривалість життя,незначне зростання кількості населення.
16. Регіональні особливості динаміки та рівня народжуваності.
У глобальному вимірі рівень народжуваності знижується. Найвищий рівень народжуваності в Африці-38%, в Лат. Амер. -21%, Азії-19%,Океанії-18%, Пн.Америці-14%,найменше значення має Європа-10%.
За один рік у світі народжується 137 млн людей,з них у розвинених-13,5млн,і в країнах що розвиваються124 млн. З допомогою сумарного коефіцієнта можна побачити стійке зниження народжуваності у всіх реіонах світу.
Сьогодні найвищий рівень народжуваності в Центр і Зах Африці,проте за останні 57р.зменшився у 1,3 рази. В Азії рівень народж.зменшився у 2,4 рази.У Лат. Амер. Теж за останні 57 років рівень знизився у 2,3 рази,проте високим залишився у Центральній Америці. В Океаній рівень теж понижується,але взагалом відбувається заміщення поколінь.В Австралії рівень теж понижується,але найнижчим рівнем х-ться Європа(найвищий рівень народжуваності в Європі мають країни Ісландія, Франція, Ірландія, Данія… Уераїна є серед держав з найнижчим рівнем народжуваності
17. Смертність населення.
У 1400 рр від епідемії чуми загинуло 25% населення Землі. Поступово відбувався перехід до іншої структури смертності: внаслідок удосконалення методів господарювання продуктивність сільського господарства зростала, пожвавлювався міжрегіональний обмін продуктами харчування. Отже, кількість харчових продуктів збільшувалася, що позитивно впливало на здоров'я населення. Відбувався прогрес у медичній сфері: під час пошестей запроваджували карантин, згодом почали проводити щеплення людей, навчилися лікувати інфекційні хвороби за допомогою антибіотиків. Умови побуту і праці також покращувалися, особливо у містах, які швидкими темпами розросталися у Європі.
Перебудова причин смертності у розвинених країнах світу тривала до XX ст., а в країнах, що розвиваються, - до другої половини XX ст.; потім відбувся перехід до сучасного типу смертності, зумовленої ендогенними (внутрішніми) чинниками, тобто біологічним старінням організму. Сучасна смертність зумовлена низкою чинників: рівнем життя, якістю функціонування медичної сфери, санітарною культурою населення, якістю генофонду, станом навколишнього середовища.
Рівень життя визначається умовами праці та побуту людей, забезпеченістю якісним житлом, рівнем матеріальних доходів населення, а отже, купівельною спроможністю, забезпеченістю якісними продуктами харчування, одягом, взуттям, можливістю повноцінного відпочинку. Високий рівень життя - головний фактор покращення здоров'я населення, зниження смертності серед дітей і працездатних, підвищення середньої тривалості життя. Бідність навпаки цьому не сприяє.
В Україні рівень життя населення ще невисокий. Багато людей мають низькі доходи, отже, регулярно обмежують себе якісними продуктами харчування, чистою питною водою, ефективними дорогими медикаментами, відмовляються від відпочинку, тому мають погане здоров'я. Смертність висока.
Якість охорони здоров'я охоплює загальну культуру сфери медичного обслуговування, доступність кваліфікованої медичної допомоги, рівень поширення сучасних методів лікування. Якість обслуговування у закладах медичної сфери суттєво впливає на рівень здоров'я населення.
Санітарна культура населення - це ставлення до свого здоров'я, дотримання правил гігієни у праці та побуті, міра поширення різних шкідливих звичок, рівень охоплення населення різними видами спорту та фізичною культурою. Санітарна культура українського населення надзвичайно низька.
Стан природного довкілля може позитивно або негативно впливати на здоров'я населення і визначати рівень смертності. Крім того, існують зональні особливості захворювань: у теплих і дуже вологих районах поширена малярія, в тропіках - сонна хвороба, ступінь поширення і види онкозахворювань також мають регіональну специфіку.
Усі перелічені чинники впливають на формування генофонду населення країни. Міграції населення сприяють перерозподілу генофонду. Високорозвинені країни, намагаючись покращити генофонд нації, заохочують в'їзд молодих здорових високоосвічених людей.
Смертність, як і народжуваність, завжди зумовлена соціальними чинниками. Соціальну детермінованість смертності вивчали ще з XVIII ст., коли відбувалося зародження демографічної науки: страхова справа, яка виникла у Західній Європі, вимагала точних відомостей про рівень смертності населення різного віку й різного соціального статусу.