11. Народжуваність і смертність у сучасному світі

Народжуваність - частота дітонародження в певній сукупності населення . за всю історію Землі на світі народилось 108 млрд осіб , з якиз 7 млрд зараз живуть на Землі. Рівень народжуваності знижується постійно . Сумарний конфіціент народжуваності – середня к-сть дітей народжених жінкою , за весь репродуктивний період . Найвищий сумарний коефіціент народжув у Африці , Австралії та Океанії. Країни знайб СКН : Нігер , Уганда , Бурунді , Малі , Сомалі, Замбія , ДРК . Країни з найнижчим СКН: Тайвань , Респ Корея , Сінгапур , Німеччина .

Смертність . Чинники: спосіб життя ,рівень життя , рівень розвитку медичної сфери. Загальний коефіціент смертності – к-сть померлих у розрахунку на 1000 осіб середньорічного населення . Найбільший загальний коеф смертності у Африці і Європі ( за рахунок дитячої смертності і осіб похилого віку ) . Загальний коеф дитячої смертності – к-сть померлих дітей у віці до 1 року в розрахунку на 1000 народжених. Найб дитяча смертність у найменш розвинених країнах. ( Афганістан , Чад , Ангола , Конго , Сомалі )

12. Кількісний аналіз режиму відтворення населення

Відтворення населення – безперервне відновлення генерацій людей у результаті природного руху ( народжуваності та смертності ) Важливі показнткт які відображають кількісну міру природного відтворення населення – брутто і нетто-коефіціент. Вони виражають характер відворення жіночого населення. Нетто-коефіціент- середня к-сть дівчат , які народжені жінкою за весь репродуктивний період і які дожили до того віку в якому була жінка під час народження кожної з цих дівчат. Брутто-коефіціент- сер к-сть дівчат , яку народила б одна жінка , що прожила до кінця репродуктивного періоду , за збереження впродовж її життя сучасних рівнів народжуваності у кожному віці .

13.Концепція демографічного переходу, головні фази демографічного переходу.

Ця концепція (є другим теоретичним підходом які пояснюють послідовність зміни поколінь) вона пояснює закономірності зміни генерації людей. Головні ідеї концепції демографічного переходу сформулював французький демограф Адольф Ланді підж час публічної лекції. Базові положення цієї концепції виклав американський демограф Уоррен Томпсон в статті «населення». В історії людства відбулося два демографічні переходи.

Перший демографічний перехід це перехід від архетипу до традиційного типу відтворення населення відбувався в ранньому неоліті в умовах зміни кочового способу життя на осілий

Другий демографічний перехід- це перехід від традиційного до сучасного типу відтворення населення. Передумови зміни традиційного типу відтворення виник у 16 ст у зв’язку з Великими географічними відкриттями,які поклали початок формуванню світового ринку.

Демографічний перехід умовно ділять на 4 фази

1 фаза-характеризується зниженням смертності при збереженні традиційно високої народжуваності.значна кількість смертельних випадків переміщується у дитячі та старші вікові групи,тривалість життя збільшується.Упродовж усієї фази природний приріст зростає,а кінець фази збігається з «демографічним вибухом»-дуже високим природним приростом.Інколи завершення першої фази називають « демографічною революцією»

2 фаза-характеризується переходом від багатодітної до маладітної сімї,тобто суттєво знижується народжуваність.Смертність знижується невеликими темпами,це результат подолання дитячої смертності

3 фаза- впродовж нього народжуваність повільно знижується ,а смертність може і зростати внаслідок старіння населення.На цьому етапі можливе просте заміщення поколінь або депопуляція

4 фаза настає тоді коли показники народжуваності та смертності зрівнюються .Отже зростання населення припиняється.Результатом демографічного переходу є стабілізація населення