1.2. Геоморфологічна будова

У геоморфологічному відношенні територія Західного Полісся зна­ходиться в межах Волинської геоморфологічної підобласті, області Приприп'ятської низовини.

Приприп'ятська низовина сформувалась на різнотипних геологічних структурах. Геоструктурна неоднорідність визначає відмінності в геологіч­ній будові, які суттєво впливають на особливості рельєфу.

Західне Полісся представлене низовинною рівниною, нахиленою з пів­дня на північний схід до долини р. Прип'ять, що обумовлює повільну течію рік і загалом незадовільний природний дренаж території, з чим пов'язана її заболоченість. Поверхню низовини характеризують чергуванням плоских низовинних ділянок з горбами і грядами, висота яких коливається в межах 20-30 м. Окремі нерівності рельєфу переважно обумовлені нерівномірною акумуляцією льодовикових відкладів. Майже вся територія роз­міщена у межах льодовикової зони, тому зледеніння значно відобразились на характері форм поверхні. Великий вплив на сучасний рельєф має також структура до четвертинної поверхні території. Дочетвертинна поверхня ха­рактеризується значним розчленуванням. По всій території спостерігається чимало насмоиодібних підвищень, розділених зниженнями.

Унаслідок впливу зледеніння на розчленовану льодовикову поверх­ню сформувались такі генетичні комплекси рельєфу: кінцево-моренний, зандрово- алювіальний, денудаційний, долинно-акумулятивний та еоловий.

Характерною рисою будови кінцево-моренного рельєфу є кінцево- моренні пасма і горби, які вкривають підняття дочетвертинної поверхні. Кінцево-моренні відклади здебільшого виражені озами і камами, їхня по­тужність сягає 10—15 м. Кінцево-моренні гряди — Любомиль-Дубечне, Старо-Кошарська, Буцинська, Грив'яцько-Козлиницька, Заячківська, Троянівська, Чарторийська, Рафалівська, Дубровицька та інші — утворю­ють єдиний, однак розділений широкими долинами рік пояс, який тягнеться з південного заходу на північний схід. Цей пояс відомий під назвою Волин­ської моренної гряди [143].

Зандрово-акумулятивні рівнини мають незначний нахил поверхні, зде­більшого заболочені, на окремих ділянках розчленовані річковими долина­ми. На міжрічкових просторах значне поширення мають реліктові форми рельєфу, які сформувались під впливом дніпровського зледеніння.

Денудаційні форми рельєфу утворились на кристалічних, метаморфіч­них і осадових породах. На кристалічних породах вони виражені горбами, пасмами або просто гранітними полями. Вони поширені в південно-західній частині території і співпадають з простяганням Українського кристалічного щита. Денудаційні форми рельєфу на осадових породах представлені вели­кими крейдяними горбами на межиріччях.

Долинно-акумулятивний тип рельєфу має велике значення, оскільки річкові долини в межах Західного Полісся займають значні площі. Будо­ва річкових долин є результатом тривалого розвитку впродовж неогену й антропогену. Найбільша зміна мережі річок відбувалась у плейстоцені, що пов'язано із процесами зледеніння.

Еолові форми рельєфу поширені у долинах та межиріччях у вигляді валів, горбів та дюн. Дюнний рельєф найкраще зберігся в межах заболоче­них територій. Значна його частина заросла лісами, внаслідок чого втратила свій первинний вигляд.

Основними геоморфологічними особливостями Західного Полісся є широкий розвиток горбисто-моренного рельєфу, наявність денудаційних форм на крейдяній поверхні (для яких характерні карстові форми рельєфу) і значна заболоченість території.

1.3. Клімат

Згідно з агрокліматичним районуванням території України, Західи. Полісся належить до вологої, помірно теплої агрокліматичної. Матеріали з вивчення кліматичних умов у^ гальнені в працях багатьох дослідників, а також у довідниках гідрометеофонду України.

Клімат досліджуваної території характеризується помірною континентальністю. Зима не дуже холодна, похмура, а літо не жарке з _Ве. ликою кількістю опадів. Зниження температури і підвищення вологості повітря спостерігається з півдня на північ. Тут упродовж року пере, важають атлантичні маси повітря, які є визначальним кліматотворним чинником.

Радіаційні ресурси Західного Полісся є доволі високими і становлять до 3,67 Мдж/см² в рік. На частку прямої радіації припадає до 42—44%,а розсіяної 56—58%. За теплий період року (квітень-жовтень) надходить до 3,03 Мдж/см². Кількість фотосинтетичної активної радіації, яка припадає на одиницю площі за рік, сягає до 1,6—2,27 Мдж/см² при середньому по­казнику за рік 188 Мдж/см² [248, с. 7]. Радіаційний баланс у середньому за рік є додатним. За даними Берлянд та Єфимової (1955), Андріанова (1966), Проць-Кравчук (1976), величина сонячної радіації змінюється з півночі на південь від 32 ккал/см² до 34 ккал/см .

Західне Полісся характеризується підвищеною хмарністю в літ­ній період, коротким прохолодним літом, м'якою зимою і надмірною кількістю опадів [100, с. 6]. Середня багаторічна температура пові­тря коливається від +6,1 до +7,1°С (табл. 1.1). Температура повітря нижче 0°С буває лише в зимові місяці. Найхолоднішим місяцем року є січень з середньою багаторічною температурою -4,5—5°С. Найтеплі- шим місяцем року є липень з середньою багаторічною температурою +17,8—18,6°С. З вересня середньомісячна температура повітря по­чинає знижуватись.

Для повної оцінки термічних умов території використовують показни­ки кількості днів з переходом середньодобової температури через 0"С; 5°С; 10 "С. Вони визначають тривалість природних і господарських періодів: теплого (вище 0°С), загального періоду вегетації (понад +5°С), активної вегетації (понад +10-С) [123, с. 19-20].

Умови радіаційного режиму і характер циркуляційних процесів вплива­ють на тривалість та особливості основних пір року. Стійкий перехід темпе­

ратури повітря навесні через 0°С вказує на кінець зими, початок посиленого сніготанення та розмерзання ґрунту. Перехід температури через 0°С восени збігається з останнім днем незамерзлого стану ґрунту [103, с. 29].

За даними спостережень тривалість теплого періоду становить 256— 259 днів (табл. 1. 2). На височинах тривалість теплого періоду скорочуєть­ся порівняно із пониженнями, на 2—3 дні.

У квітні середньомісячна температура повітря становить від +6,9 до 7,6°С (табл. 1.1). Упродовж весни середньодобова температура може підніматися вище +15°С. Поступове зростання температури повітря зу­мовлює до переходу середньодобової температури через + 15°С до температури, при якій починається вегетація. Перехідні сезони (весна та осінь) у Західному Поліссі затяжні, оскільки потік вологого морського повітря помірних широт супроводжується великою хмарністю та опадами, які перешкоджають прогріванню повітря весною та охоло­дження його восени. Весняні заморозки припиняються у третій декаді квітня [100, с. 6].

За багаторічними даними, середня річна кількість опадів становить 558—642 мм (табл. 1. 2). Річні суми опадів розподіляються на території Західного Полісся нерівномірно. Найпомітніше на розподіл атмосферних опадів впливають великі лісові та болотні масиви. На всій території пере­важає промивний і періодично промивний водний режим ґрунтів.

Найменша кількість атмосферних опадів випадає в зимовий період — 81—104 мм, а найбільша їхня кількість випадає в літній період — 198— 259 мм (див. табл. 1. 2).

Безпосередній вплив на розвиток рослинності та ландшафтотворення має мікроклімат. Він пов'язаний з характером Температурний режим Грунту займає важливе місце у визначенні рі_ЙНя ефективної родючості ґрунтів. Температурний режим не лише визначає з_а. гальну швидкість вивітрювання гірських порід та ґрунтотворного процесу але й впливає на біологічну та біохімічну активність ґрунтів, темпи мінера, лізації та накопичення гумусу.