2.Типові труднощі в процесі консультування.

Не вдаючись в тонкощі процесу консультування, в нюанси контакту між консультантом і клієнтом (вони можуть мати визначальне значення, але не піддаються чисто словесному опису, а пізнаються в ході практичної діяльності), слід виділити ряд тих труднощів, які можна структурувати і описати більш-менш чітко.

1. «Важкі» клієнти. Далеко не всі відвідувачі психологічних консультацій дійсно мають конструктивну позицію. Звичайно, багатьом властива ділова спрямованість, зацікавленість в зміні своєї ситуації, готовність співпрацювати. Робота з такими клієнтами протікає в основному продуктивно і ускладнюється лише в тих випадках, коли клієнт перебільшує можливості консультанта, але така позиція досить легко коригується на перших етапах консультування. Серйозні труднощі виникають з іншими типами клієнтів. Найбільш часто зустрічаються наступні.

Клієнт-«рантьє», тобто людина з рентними установками відносно консультування, прагне перекласти відповідальність на консультанта. Такі люди або апелюють до почуття жалості, описуючи свої страждання, благаючи про допомогу; або майже прямо заявляють: «Тепер це ваша турбота, вам за це гроші платять». Тут важливо не підігрувати клієнту, не йти у нього на поводу, а намагатися скоригувати його позицію, чітко описавши цілі і задачі консультування, умови його ефективності, пояснити необхідність активності самого клієнта; іноді робота з корекціі таких установок протікає досить довго. У першому варіанті вона протікає дещо легше. Якщо клієнт протягом деякого часу не змінює своєї орієнтації, подальша робота, швидше за все, буде марна.

Клієнт-«гравець» звертається до консультанта швидше з метою розважитись; проблем у нього може і не бути, а якщо і є, він не збирається їх вирішувати. Його гасло «Подивимося, який Ви спеціаліст». В цьому випадку про співпрацю з консультантом говорити не доводиться.

Клієнт-«психолог» з'являється у консультанта з метою навчитися психологічно грамотно впливати на своє оточення, маніпулювати своїми ближніми. Власних проблем у нього немає. Працювати або не працювати з таким клієнтом - моральний вибір консультанта.

Клієнт-«естет» естетизує свої проблеми, свою сповідь в ході консультування, опис проблем дуже красиво, чітко, логічно, закінчено. Така стрункість розповіді завжди повинна насторожувати консультанта, це ознака закритості клієнта, його неготовність до роботи. В цьому випадку консультанту можна спробувати проговорити ситуацію, позначити своє почуття незадоволення розповіддю. Можна також попросити написати свою розповідь і потім працювати з текстом.

2. Помилки консультанта.

Перший вид помилок — невірне розуміння проблеми  клієнта. Це може відбутися через дефіцит інформації, отриманий у ході консультування. От чому не слід квапитися з остаточним визначенням проблеми, а крім того,  необхідно наполягати на максимально докладній розповіді про  конкретні ситуації. Невірне розуміння проблеми можливо й через неправильну інтерпретацію отриманої інформації.  Консультант може виявитися надмірно ригідним і нездатним відмовитись від своєї початкової концепції, починає підганяти отримані факти під неї і ігнорувати те, що в неї не вписується. Крім того, неправильна інтерпретація може бути  наслідком таких особливостей консультанта, як ідентифікація себе з клієнтом, упереджене відношення до нього, власні невирішені проблеми, якщо вони аналогічні проблемам клієнта, недостатня  чутливість в сприйманні вербальної й невербальної інформації і, нарешті, просто недостатня психологічна грамотність.

Другий вид помилок — невірні рекомендації. Причини їх практично ті ж.

Третій вид помилок — рекомендації в принципі вірні, але нереальні. Такі рекомендації практично нездійсненні або у силу внутрішніх причин (тобто особливостей клієнта), або в силу зовнішніх обставин (немає грошей, немає фізичної можливості). Намагаючись виконати нереальні рекомендації, клієнт втрачає мотивацію до роботи. Тому важливо дуже добре проаналізувати особливості клієнта і його соціальної ситуації, перш ніж наважитися на конкретні практичні рекомендації.