V розділ. Кодифікація законодавства як засіб забезпечення його стабільності

В Україні робота з кодифікації законодавства розпочалася ще з початку 90 – х років xx століття відповідно до Концепції Верховної Ради про судову – правову реформу в Україні . І лише в 2003 р. після тривалого обговорення кількома скликаннями Верховної Ради України був прийнятий ГК України , який став основою для вирішення ряду проблем , що виникають при організації і здійсненні господарської діяльності . Цього разу пропонується замість Кодексу , що встановлює правові основи господарювання , прийняти Закон України «Про принципи господарської діяльності» . При чому прихильники такого кроку не наводять аргументів , відсутній який – небудь економічний розрахунок . У черговий раз нам пропонують спочатку ввязатись «в бій» , а потім думати про наслідки .

Негативні наслідки такого кроку аргументують багато вчених і практиків : Б. Розовський , В. Щербіна , А. Васильєв , О. Беляневич , О. Вінник , С. Денченко .

Проект закону , який підготовлено Міністерством юстиції України , є декларацією намірів , що не дозволяє реалізувати норми , які містять в ньому . На практиці не все так просто і одночасно , як підносять цю ситуацію чиновники . Проголосувати і замінити ГК України можна дуже швидко , а ось вирішити проблеми , які неминуче спричинять такий необачний крок , буде не просто , а в деяких випадках неможливо . Затвердження такого роду законів породжує необхідність підготовки чергових правових актів . Як наслідок , збільшується масив правових актів , які не виконуються через відсутність механізму їх реалізації . Закон не повинен бути декларацією .

Приймати потрібно норми права , які наповнені змістом , лише в цьому випадку закон працюватиме . Можуть заперечити , що ГК України містить відсильні норми права . Невелика кількість таких норм присутня в ГК . Саме тому доцільно продовжити роботу з кодифікації , інкорпорації господарського законодавства , а не перекреслювати все на етапі , коли виконане 90 % кропіткої багаторічної роботи широким колом фахівців .

ГК України зводить в єдину систему регулювання більше 200 законів про господарську діяльність . Як відомо , масив господарського законодавства налічує багато сотень законів і інших нормативних актів . Кодифікувати цю множину потрібно і можна , але у декілька етапів . Створення Господарського кодексу України – це важливий , але все – таки не єдиний , а тільки перший етап кодифікації .

Необхідно поступово вдосконалювати Господарський кодекс , доповнювати його необхідними нормами , а не руйнувати зроблене трудом багатьох спеціалістів кодифіковане зібрання .

Однією з основних тез прихильників заміни ГК України декларативним законом , є нібито неузгодженість ГК і ЦК . Разом із цим не вказуються конкретні норми права , які вимагають узгодження . Законодавець на стадії затвердження розмежував сфери дії ЦК і ГК , виключивши з ЦК України норми права , що виходять за межі його предмета і належать до господарських правовідносин . Але з незрозумілих причин частина цих змін Апаратом Верховної Ради України не була врахована у процесі редагування . Тому логічніше було б виправити допущену помилку й узгодити ГК і ЦК України шляхом виключення з останнього тих норм права , які стосуються господарських відносин і явно виходять за рамки предмета регулювання ЦК . Адже ГК покликаний регулювати відносини у сфері господарювання , а предметом регулювання ГК України є цивільно – правові відносини . При чому за основу можна взяти особливість господарської діяльності , яка полягає в об’єднанні організаційного і майнового елементів , що не властиво цивільно – правовим відносинам .

Необдумане і скороспішне скасування норм права , що регулюють господарські правовідносини , вже мало місця в Україні в 2011 р. і продемонструвало не лише свою неефективність , але й явне порушення конституційного порядку зміни законодавства . Йдеться про скасування пільг і гарантій для інвесторів у спеціальних економічних зонах , на територіях пріоритетного розвитку , а також в умовах інших різновидів спеціального режиму господарювання Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік » та деяких інших законодавчих актів від 29 січня 2011 року .

У науковій літературі , пресі йдеться про необхідність залучення інвестицій , а також створення сприятливих економіко – правових умов для інвесторів . Проте основними питаннями для інвесторів при вкладенні коштів й стабільність законодавства і гарантії держави .

В. Мамутов вказує , що «наявність Господарського кодексу України сприяє підвищенню рівня стабільності законодавства , що має важливе економічне і юридичне значення , полегшує системне вивчення і подальше вдосконалення законодавства » .

Постійні розмови про відміну Господарського кодексу України відлякують потенційних інвесторів , оскільки «правила гри » змінюються з блискавичною швидкістю , адже саме Господарський кодекс України надає інвесторам реальні , а не декларативні гарантії захисту інвестицій . Державні гарантії для суб’єктів інвестиційної діяльності передбачені й іншими законодавчими актами ( Закон України « Про інвестиційну діяльність » від 18 вересня 1991 року) , але ці законодавчі акти встановлюють обмеження застосування державних гарантій .

Отже заміна Господарського кодексу декларативним законом матиме негативні економічно – правові наслідки і значно знизить інвестиційну привабливість України .

Необхідно зазначити , що кодифікація , модернізація господарського законодавства це складна і трудомістка робота , яка , зрештою , приносить позитивні результати для суспільства в цілому .

У результаті такої роботи значно спрощується діяльність суб’єктів господарювання , державних органів , суддів , оскільки відпадає необхідність пошуку тієї або іншої норми права в розрізнених правових документах , вирішується проблема неузгодженості норм права .

Знищувати , відміняти набагато простіше , ніж творити . Тільки незрозуміло що потім , до яких результатів це може привести ?

Україна проголосила курс на європейську інтеграцію , тому європейські цінності мають бути присутніми в усьому , зокрема і в правотворчості .