1.3 Характеристика ґрунтів господарства

Вивчаючи водний режим звичайних чорноземів, Г.Н. Висоцький встановив, що в динаміці вологи в чорноземах можна виділити 2 періоди:

1. Висушування грунту, охоплюю чого літо і першу половину осені, коли волога інтенсивно витрачається рослинами і випаровуються.

2. Промочування, починаючи з другої половини осені і продовжуючого весною завдяки талим водам і весняним опадам.

Ці періоди в водному режимі чорноземів і його особливості характерні для всіх чорноземів, але тривалість і строки висушування і зволоження для кожного підтипу будуть свої. Вони визначаються перш за все кількістю опадів, їх розподіл в часі і температурою.

Літні опади зволожують лише орний шар. Запаси вологи в нижніх горизонтах чорноземів створюються опадами холодного періоду ( пізні осінні опади, талі води). Водний режим чорноземів сприятливий для процесу гумусоакумуляції, але з точки зору їх сільськогосподарського використання є основним лімітуючим фактором родючості. Чорноземна зона характеризується нестабільним або недостатнім зволоженням. У формуванні водного режиму можна виділити два періоди:

1 – висушування грунту, яке спостерігається влітку та на початку осені;

2 – промочування грунту з перервою на промерзання з осені до весни.

Чорноземи Степової зони мають непромивний водний режим: в нижній частині їх грунтовой товщі формується постійний горизонт з вологою, не перевищуючої величини вологи зав’ядання. Водний режим звичайних і південних чорноземів східних провінцій характеризується повним фізіологічним висушуванням кореневмісного шару під зерновими культурами до часу збору урожаю.

Рельєф господарства представляє собою рівнинне плато. В покрові орних земель переважають чорноземи звичайні малогумусні легкосуглинисті і не змиті і слабо змиті

. які складають 50,8% чорноземи звичайні слабозмиті і чорноземи звичайні середньозмиті складають 40,2% від всієї оранки.

Сильнозмиті чорноземи займають 17,7 га, що становить 0,5%.

Слабозмиті грунти при використанні на них протиерозійних систем обробки складають резерв польових сівозмін.

Водно-фізичні константи для грунтів господарства:

• максимальна гігроскопічність – 8,31 – 8,41%;

• вологість стійкого в’янення – 10,2 – 11%;

• запас продуктивної вологи до моменту посіву ярих культур – 40 мм

• величина об’ємної маси орного шару грунту – 1,2 – 1,3 г/см³

глибина орного шару грунту – 27-30 см

Вирівняні ділянки ґрунтового покриву орних земель взагалі покриті не змитими ґрунтами, схили в різній ступені змиті, дно представлено болотно-чорноземними і луго-болотними ґрунтами. Орні землі в основному покритічорноземами звичайними малогумусними незмитими.

Чорноземи звичайні малогумусні незмиті

Ці ґрунти формуються в умовах підвищеного зволоження яке створюється за рахунок місцевих тимчасових скупчень вологи поверхневого стоку, за рахунок живлення ґрунтовими водами, чи в результаті їхньої спільної дії. Водний режим характеризується чергуванням періодів більш-менш глибокого промочування і зворотного капілярного підйому вологи.

Потужність гумусового горизонту намитих ґрунтів 60 см., гумусованого профілю - до 100 см.

Збільшення потужності гумусового горизонту відбувається за рахунок нагромадження гумусованого дрібнозему, який змивається з прилягаючих схилів і перевідкладається в пониженнях місцевості. Намиті чорноземи (особливо в балках стоку) багаті гумусом і поживними речовинами, а велика (хоча і на короткий час) вологозабезпеченість, сприяє кращому їх засвоюванню сільськогосподарськими культурами. Ці ґрунти добре підходять під усі сільськогосподарські культури.

Останні, в силу різниці окислювально-відновлювального потенціалу, здобувають рухливість і утворюють акумуляції у формі залізних і марганцевих конкрецій. Анаеробні умови крім того утворюють мікробіологічні процеси по розкладанню рослинних відходів, що накопичуються у виді земляної торфяно-мінеральної маси, що підстилається гумусовою частиною профілю. Ґрунти по механічній сполуці легкоглинисті. Видимих солей по профілю не спостерігається. Чорноземи звичайні слабо змиті. До слабо змитих чорноземів відносяться ґрунти, у яких водяними потоками змито до половини гумусового горизонту. Потужність гумусованого профілю (Н+Нр+Рп) складає 73 см. Вміст гумусу в чорноземах слабо еродованих коливається в межах4,5 – 5% .Зі збільшенням крутості схилу вміст гумусу зменшується. По механічному складу ґрунти легко глинисті з вмістом фізичної глини (часток 0,01 мм) 62,7%, у тому числі мулу (часток менш 0,001 мм) – 37,5%.Ґрунти мають переважно середню забезпеченість основними елементами мінерального живлення.

Слабо змиті чорноземи зустрічаються також із плямами середньо змитих чорноземів 10-30% (шифр 4а + (б : 10-30%).

Чорноземи звичайні мало гумусні середньо змиті легко глинисті на лесах (шифр 4б). До середньо змитих чорноземів відносяться ґрунти, у яких гумусовий горизонт змитий більш ніж на половину.

На розораних ґрунтах гумусовий горизонт введений в орний шар разом з верхньою частиною гумусового перехідного горизонту .Вміст гумусу в цьому шарі складає в середньому 4,6%. Потужність гумусового профілю знаходиться в межах 52 см.Ґрунти по механічній сполуці легко глинисті з вмістом фізичної глини (часток 0,01 мм) 63,4%, у тому числі мулу (часток менш 0,001 мм) 36,6%.

Еродовані ґрунти

Руйнування верхнього найбільш багатого поживними речовинами ґрунту і його змив поверхневим стоком талих і зливових вод призводить до ерозії ґрунтового покриву.Чим більше ґрунти еродовані, тим більше вони відрізняються від їхніх не змитих аналогів по хімічному складу, фізико-хімічних властивостях, водному, повітряному і тепловому режимах біогенності та інших показниках, що здійснюють вплив на родючість ґрунтів і їхню протиерозійну стійкість.Зі збільшенням еродованості ґрунтів в них знижується вміст гумусу, скорочується потужність гумусованого профілю.

В еродованих ґрунтах не тільки зменшується загальний вміст гумусу, але і змінюється його якісна сполука, зменшується вміст валового азоту, а також фосфору і калію, збільшується кількість фульвокислот, знижується кількість гумінових кислот, особливо їхніх рухливих форм. Це зв'язане з виносом при ерозії водорозчинних органічних речовин, у складі яких гумінові кислоти займають 70-80%, а також, у зв'язку з наближенням до денної поверхні нижче залягаючих ґрунтових горизонтів, збагачених фульвокислотами. У результаті органічні речовини ґрунту зі стійкого перетворюються в рухливий

фульвокислотний стан, що знижує його структуроутворюючу здатність.

Звичайно, зі збільшенням змитості, зростає щільність ґрунту – її об'ємна маса.Це зменшує інфільтрацію опадів і збільшує поверхневий стік. Відповідно,при зміні щільності ґрунтів, зменшується порізніть і вологоємність.На схилах південних експозицій прояви ерозійних процесів більш сильні, ніж на північних, що пояснюється більш інтенсивним і швидким сніготаненням.Ґрунти піддаються ерозії під час зливових дощів, що призводить до зменшення вмісту гумусу в ґрунтах схилів південних експозицій і погіршення їх фізичного стану та зменшення ґрунтозахисної ролі зрідженого рослинного покриву.Серед еродованих ґрунтів більш родючими є ґрунти північних експозицій. Тут варто обробляти найбільш вимогливі до ґрунтової родючості культури. Схили світлових експозицій доцільно відводити під теплолюбні, але менш вимогливі до ґрунтової родючості культури. У залежності від оброблюваної культури, ступеня еродованості ґрунтів, погодних умов, рівня агротехніки спостерігається те чи інше зниження врожаю на змитих ґрунтах.

Таблиця 3

Характеристика грунту ріллі в господарстві

Різновид грунту	Площа, га	Механічний склад грунту	Потужність перегнійного горизонту, см	Орний шар, см	Вміст гумусу, %	Вміст мг/100г грунту		рН сольової витяжки
						Р2О5	К2О
Чорнозем звичайний малогу- мусний незмитий	350,0	Легкосуглинковий	37	30	5	8,5	16,0	7,0
Чорнозем звичайний слабозмитий	145,5		34	30	4,8	8,0	14.5	6.8
Чорнозем звичайний середньо змитий	344,5		31	30	4,5	7,6	13,4	6,8
Всього оранки	840,0	-	-	-	-	-	-	-