- •Курсова робота
- •Дніпропетровського району Дніпропетровської області»
- •4.Господарька та економічна ефектівність впроваджуваної сівозміни
- •5.Висновок
- •6.Список використаної літератури
- •1. Вступ
- •1. Вихідні дані для розробки сівозміни
- •1.1 Загальні відомості про господарство.
- •Склад земельних угідь
- •1.2 Кліматичні умови господарства
- •Середньомісячна температура повітря та сума опадів за середньобагаторічними даними
- •1.3 Характеристика ґрунтів господарства
- •1.4 Засміченість полів бригади
- •Видовий склад бур’янів тов«Надія»:
- •Структура посівних площ та урожайність с.-г. Культур в господарстві.
- •1.6 Існуючі сівозміни у господарстві
- •Розрахунок продуктивності 1 га ріллі в господарстві
- •2. Проектування та освоєння удосконалених сівозмін
- •2.1 Структура посівних площ с. Г культур у господарстві 1 при розробці нової сівозміни.
- •2.3 Розробка удосконалених сівозмін
- •Можливі варіанти ланок розробленої сівозміни
- •Можливі варіанти схем сівозмін
- •2.3 Агротехнічне обґрунтування прийнятих сівозмін
- •Розрахунок продуктивності освоєної сівозміни
- •2.5 План освоєння сівозміни
- •2.5 Ротаційна таблиця освоєної сівозміни.
- •3. Система обробітку ґрунту та заходи боротьби з бур’янами в сівозміні.
- •3.1 Система обробітку грунту.
- •3.1Система обробітку ґрунту по новій польовій сівозміні
- •3.2 Заходи боротьби з бур’янами
- •3.3 Охорона праці та навколишнього середовища при роботі з гербіцидами
- •Порівняльна економічна оцінка існуючої та запроектованої сівозміни
- •4;Причини появи,розповсюдження та географія даної системи у деяких країнах світу.
- •5.Висновок
- •6.Список використаної літератури
1.3 Характеристика ґрунтів господарства
Вивчаючи водний режим звичайних чорноземів, Г.Н. Висоцький встановив, що в динаміці вологи в чорноземах можна виділити 2 періоди:
Висушування грунту, охоплюю чого літо і першу половину осені, коли волога інтенсивно витрачається рослинами і випаровуються.
Промочування, починаючи з другої половини осені і продовжуючого весною завдяки талим водам і весняним опадам.
Ці періоди в водному режимі чорноземів і його особливості характерні для всіх чорноземів, але тривалість і строки висушування і зволоження для кожного підтипу будуть свої. Вони визначаються перш за все кількістю опадів, їх розподіл в часі і температурою.
Літні опади зволожують лише орний шар. Запаси вологи в нижніх горизонтах чорноземів створюються опадами холодного періоду ( пізні осінні опади, талі води). Водний режим чорноземів сприятливий для процесу гумусоакумуляції, але з точки зору їх сільськогосподарського використання є основним лімітуючим фактором родючості. Чорноземна зона характеризується нестабільним або недостатнім зволоженням. У формуванні водного режиму можна виділити два періоди:
1 – висушування грунту, яке спостерігається влітку та на початку осені;
2 – промочування грунту з перервою на промерзання з осені до весни.
Чорноземи Степової зони мають непромивний водний режим: в нижній частині їх грунтовой товщі формується постійний горизонт з вологою, не перевищуючої величини вологи зав’ядання. Водний режим звичайних і південних чорноземів східних провінцій характеризується повним фізіологічним висушуванням кореневмісного шару під зерновими культурами до часу збору урожаю.
Рельєф господарства представляє собою рівнинне плато. В покрові орних земель переважають чорноземи звичайні малогумусні легкосуглинисті і не змиті і слабо змиті
. які складають 50,8% чорноземи звичайні слабозмиті і чорноземи звичайні середньозмиті складають 40,2% від всієї оранки.
Сильнозмиті чорноземи займають 17,7 га, що становить 0,5%.
Слабозмиті грунти при використанні на них протиерозійних систем обробки складають резерв польових сівозмін.
Водно-фізичні константи для грунтів господарства:
максимальна гігроскопічність – 8,31 – 8,41%;
вологість стійкого в’янення – 10,2 – 11%;
запас продуктивної вологи до моменту посіву ярих культур – 40 мм
величина об’ємної маси орного шару грунту – 1,2 – 1,3 г/см3
глибина орного шару грунту – 27-30 см
Вирівняні ділянки ґрунтового покриву орних земель взагалі покриті не змитими ґрунтами, схили в різній ступені змиті, дно представлено болотно-чорноземними і луго-болотними ґрунтами. Орні землі в основному покритічорноземами звичайними малогумусними незмитими.
Чорноземи звичайні малогумусні незмиті
Ці ґрунти формуються в умовах підвищеного зволоження яке створюється за рахунок місцевих тимчасових скупчень вологи поверхневого стоку, за рахунок живлення ґрунтовими водами, чи в результаті їхньої спільної дії. Водний режим характеризується чергуванням періодів більш-менш глибокого промочування і зворотного капілярного підйому вологи.
Потужність гумусового горизонту намитих ґрунтів 60 см., гумусованого профілю - до 100 см.
Збільшення потужності гумусового горизонту відбувається за рахунок нагромадження гумусованого дрібнозему, який змивається з прилягаючих схилів і перевідкладається в пониженнях місцевості. Намиті чорноземи (особливо в балках стоку) багаті гумусом і поживними речовинами, а велика (хоча і на короткий час) вологозабезпеченість, сприяє кращому їх засвоюванню сільськогосподарськими культурами. Ці ґрунти добре підходять під усі сільськогосподарські культури.
Останні, в силу різниці окислювально-відновлювального потенціалу, здобувають рухливість і утворюють акумуляції у формі залізних і марганцевих конкрецій. Анаеробні умови крім того утворюють мікробіологічні процеси по розкладанню рослинних відходів, що накопичуються у виді земляної торфяно-мінеральної маси, що підстилається гумусовою частиною профілю. Ґрунти по механічній сполуці легкоглинисті. Видимих солей по профілю не спостерігається. Чорноземи звичайні слабо змиті. До слабо змитих чорноземів відносяться ґрунти, у яких водяними потоками змито до половини гумусового горизонту. Потужність гумусованого профілю (Н+Нр+Рп) складає 73 см. Вміст гумусу в чорноземах слабо еродованих коливається в межах4,5 – 5% .Зі збільшенням крутості схилу вміст гумусу зменшується. По механічному складу ґрунти легко глинисті з вмістом фізичної глини (часток 0,01 мм) 62,7%, у тому числі мулу (часток менш 0,001 мм) – 37,5%.Ґрунти мають переважно середню забезпеченість основними елементами мінерального живлення.
Слабо змиті чорноземи зустрічаються також із плямами середньо змитих чорноземів 10-30% (шифр 4а + (б : 10-30%).
Чорноземи звичайні мало гумусні середньо змиті легко глинисті на лесах (шифр 4б). До середньо змитих чорноземів відносяться ґрунти, у яких гумусовий горизонт змитий більш ніж на половину.
На розораних ґрунтах гумусовий горизонт введений в орний шар разом з верхньою частиною гумусового перехідного горизонту .Вміст гумусу в цьому шарі складає в середньому 4,6%. Потужність гумусового профілю знаходиться в межах 52 см.Ґрунти по механічній сполуці легко глинисті з вмістом фізичної глини (часток 0,01 мм) 63,4%, у тому числі мулу (часток менш 0,001 мм) 36,6%.
Еродовані ґрунти
Руйнування верхнього найбільш багатого поживними речовинами ґрунту і його змив поверхневим стоком талих і зливових вод призводить до ерозії ґрунтового покриву.Чим більше ґрунти еродовані, тим більше вони відрізняються від їхніх не змитих аналогів по хімічному складу, фізико-хімічних властивостях, водному, повітряному і тепловому режимах біогенності та інших показниках, що здійснюють вплив на родючість ґрунтів і їхню протиерозійну стійкість.Зі збільшенням еродованості ґрунтів в них знижується вміст гумусу, скорочується потужність гумусованого профілю.
В еродованих ґрунтах не тільки зменшується загальний вміст гумусу, але і змінюється його якісна сполука, зменшується вміст валового азоту, а також фосфору і калію, збільшується кількість фульвокислот, знижується кількість гумінових кислот, особливо їхніх рухливих форм. Це зв'язане з виносом при ерозії водорозчинних органічних речовин, у складі яких гумінові кислоти займають 70-80%, а також, у зв'язку з наближенням до денної поверхні нижче залягаючих ґрунтових горизонтів, збагачених фульвокислотами. У результаті органічні речовини ґрунту зі стійкого перетворюються в рухливий
фульвокислотний стан, що знижує його структуроутворюючу здатність.
Звичайно, зі збільшенням змитості, зростає щільність ґрунту – її об'ємна маса.Це зменшує інфільтрацію опадів і збільшує поверхневий стік. Відповідно,при зміні щільності ґрунтів, зменшується порізніть і вологоємність.На схилах південних експозицій прояви ерозійних процесів більш сильні, ніж на північних, що пояснюється більш інтенсивним і швидким сніготаненням.Ґрунти піддаються ерозії під час зливових дощів, що призводить до зменшення вмісту гумусу в ґрунтах схилів південних експозицій і погіршення їх фізичного стану та зменшення ґрунтозахисної ролі зрідженого рослинного покриву.Серед еродованих ґрунтів більш родючими є ґрунти північних експозицій. Тут варто обробляти найбільш вимогливі до ґрунтової родючості культури. Схили світлових експозицій доцільно відводити під теплолюбні, але менш вимогливі до ґрунтової родючості культури. У залежності від оброблюваної культури, ступеня еродованості ґрунтів, погодних умов, рівня агротехніки спостерігається те чи інше зниження врожаю на змитих ґрунтах.
Таблиця 3
Характеристика грунту ріллі в господарстві
Різновид грунту |
Площа, га |
Механічний склад грунту |
Потужність перегнійного горизонту, см |
Орний шар, см |
Вміст гумусу, % |
Вміст мг/100г грунту |
рН сольової витяжки |
|
Р2О5 |
К2О |
|||||||
Чорнозем звичайний малогу- мусний незмитий |
350,0 |
Легкосуглинковий |
37 |
30 |
5 |
8,5 |
16,0 |
7,0 |
Чорнозем звичайний слабозмитий |
145,5 |
34 |
30 |
4,8 |
8,0 |
14.5 |
6.8 |
|
Чорнозем звичайний середньо змитий
|
344,5 |
31
|
30 |
4,5 |
7,6 |
13,4 |
6,8 |
|
Всього оранки
|
840,0 |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |