57

Міністерство Аграрної Політики України

Дніпропетровський Державний Аграрний Університет

Кафедра загального землеробства

Курсова робота

З загального землеробства

На тему: «Проектування сівозміни,обробітку грунту та боротьби з бур`янами в умовах (ТОВ Надія)

Дніпропетровського району Дніпропетровської області»

Виконав:студент гр.А-2-09

Білозор І.В

Дніпропетровськ2012

Зміст:

1.Вихідні дані для розробки сівозміни

1.1.Загальні відомості про господарства

Місцезнаходження господарства

1.2.Кліматичні умови господарства

Середньомісячна температура повітря та сума опадів за середньобагаторічними даними

1.3.Характеристика грунтів господарства

1.4Засміченість полів бригади(відділення)

Характеристика грунту ріллі в господарстві(відділенні)

1.5Структура посівних площ та урожайність с.г.культур в бригаді(відділені)

до розробки курсової роботи

1.6 Існуючі сівозміни у бригаді(відділенні)

Розрахунки продуктівності 1 га ріллі

2 .Проектування та освоєння удосконалених сівозмін.

2.1Структура посівних площ с.г. культур у бригаді(відділенні)при розробці нових сівозмін.

2.2 Коротка характеристика та обгрунтування для культур запроектованої польової сівозміни

2.3 Розробка удосконалених сівозмін

Можливі варіанти ланок розробленої сівозміни

2.4 Агротехнічне обгрунтування прийнятих сівозмін

2.5 План освоєння сівозміни

2.6 Ротаційна таблиця освоєної сівозміни

3.Система обробітку грунту та заходи боротьби з бурьянами в сівозміні

3.1.Система обробітку грунту

3.2 Заходи боротьби з бурьянами

3.3 Охорона праці та навколищнього середовища при роботі з гербіцидами

4.Господарька та економічна ефектівність впроваджуваної сівозміни

5.Висновок

6.Список використаної літератури

1. Вступ

В останні роки в зв’язку з неправильним використанням засобів інтенсифікації сільського господарства ( хімізації, меліорації, комплексної механізації, інтенсивних технологій обробітку культур та ін) в землеробстві виникли складні проблеми – засолення, підтоплення, водна ерозія, хімічне забруднення грунтів і водних джерел, порушення гідрологічного режиму найбільших регіонів країни.

Виявилась слабка наукова екологічна, економічна і технологічна обробка цих питань. В умовах наростаючої антропогенної діяльності, навантаження на грунт і на всі зв’язані з ним природні компоненти екосистем наука про землеробство ускладнились і потребує нових і більших глибоких знань.

Сучасне землеробство – це наука про найбільш раціональне, економічно і технічно обґрунтованому використанні землі, формування високо родючих, з оптимальних параметрами для обробітку культур та рослин грунту.На даному етапі весь науково-технічний потенціал і накопичений практичний досвід інтегрується в зональних системах землеробства, застосованих в господарстві. Система землеробства – важлива складова частина всієї системи ведення господарства.

Основні задачі наукового землеробства:

• забезпечувати найбільш раціональне, не допускаючи помилок, використання земельних, водних, рослинних та інших ресурсів, а також всього біокліматичного потенціалу;

• створити найкращі умови для поступового, стійкого розвитку і високої продуктивності рослинництво, а також інших галузей сільського господарства;

• здійснювати інтенсифікацію, не порушуючи екологію, фактично «вписування» в природні екосистеми, створюючи з ними єдину стійку і високопродуктивну агроекосистему;

• підвищувати родючість грунтів і не допускати ерозійних процесів, хімічного та іншого забруднення сільськогосподарських угідь, водних джерел і виробленої продукції.

Розораність сільськогосподарських угідь в Україні становить 56,8%. Нині в Україні 34,3 млн.га ріллі, а на людину – 0,66 га ріллі.

Порушення збалансованості окремих елементів агро ландшафтів, в тому числі співвідношення площ ріллі, лісових і водних ресурсів, ускладнення соціально-економічної ситуації, призвело до істотної деградації агро ландшафтів і ґрунтового покриву. Особливо небезпечних розмірів досягла водна і вітрова ерозія. Кількість еродованих земель в Україні досягає 10,5 млн.га, або 32,8% від загальної площі ріллі. Останнім часом площа еродованих земель збільшилась на 23% або на 2,5 млн.га, а втрати продукції рослинництва перевищують 9-12 млн.т земель одиниць на рік. Тому потрібні негайні заходи щодо поліпшення сучасного стану агроландшафтів та запровадження ґрунтозахисних, екологічно безпечних систем землеробства.

Нині потрібно розвивати екологічне, ландшафтне, біологічне, промислово – інтенсивне та систематичне землеробство. На нинішньому етапі розвитку землеробства має бути комплексний підхід до сільськогосподарського виробництва з системно-технічного прогресу з урахуванням політичних, соціальних, економічних, матеріально-технічних і екологічних умов.

На сучасному етапі всі фактори повинні працювати на врожай. Урожай - це основний показник культури землеробства та рівня фахової підготовки спеціалістів внаслідок праці людини.

Напрямки стабілізації землеробства повинні мати таку модель: екологічні, соціально-економічні, енергозберігальні, поліпшення родючості грунтів, еколог-безпечний захист рослин. Усі напрямки рівнозначні і мають виконуватись одночасно в часі, на території і в комплексі, тоді вони дають змогу швидше вивести сільське господарство з

економічної кризи за рахунок високих і стабільних врожаїв та значного поліпшення екологічного стану навколишнього середовища.

Головний шлях забезпечення приросту виробництва продуктів харчування – інтенсифікація землеробства. Вона полягає у створенні сучасної структури посівних площ та сівозмін залежно від ринку потреби продукції і сировини, засобів і прийомів обробітку грунту, оптимізації умов живлення рослин, впровадження комплексу агротехнічних і меліоративних заходів підвищення родючості та охорони грунтів, використання хімічної і водної меліорації, вдосконалення технологій вирощування культур, впровадження технологій вирощування культур, впровадження досягнень генетики, селекції, біотехнології.

Кожний керівник господарства, спеціаліст повинен стати справжнім господарем землі, сучасними науковими знаннями ведення землеробства, виконувати « Основи законодавства України про землю»