- •Як козаки дивували французів
- •Глава 1. Іван Сірко на березі Ла-Маншу.
- •Глава 2. Україна – очима французів.
- •Глава 3. Яким був український люд?
- •Глава 4. Козацька доблесть.
- •Глава 5. Козаки – мореплавці.
- •Глава 6. Як козаки обирали владу.
- •Глава 7. Козацька віра.
- •Глава 8. Українське жіноцтво.
- •Глава 9. Як козаки пили-гуляли.
- •Глава 10. Про древню минувшину України.
- •Глава 11. Подих рідної землі.
Глава 8. Українське жіноцтво.
Принадливо дивувало нормандця Боплана українське жіноцтво. Змальовуючи тодішній Київ та Печерськ, Боплан згадує про жіночий монастир, в якому: "близько ста черниць займаються швацтвом і вишивають хустки гарними візерунками... бачив я проміж тими монахинями такі ж вродливі обличчя, яких багато є у польській землі".
Боплан відзначає, що на відміну від звичаїв і традицій інших народів:
"дівчина першою сватається до парубка, якого собі сподобала. Закохана дівчина іде до хати парубка, якого любить, у той час, коли сподівається застати вдома батька, матір і свого судженого. На порозі вітається словами: "Помагай бог". Сівши в хаті, дівчина береться вихваляти того, хто припав їй до серця: "Бачу з твого обличчя, що ти людина добра, будеш дбайливим і любитимеш свою жінку. Сподіваюсь, що з тебе вийде добрий господар. Ці твої гарні якості змушують мене уклінно просити взяти мене за жінку."
Дівчина покірно звертається до батька і матері парубка з проханням дати згоду на одруження. Якщо ж дістане відмову чи одговірку, то вона вперто стоїть на своєму і не виходить з кімнати, поки не дістане згоди.
"Ось як, – говорить Боплан, – закохані дівчата в цьому краї влаштовують свою долю."
Весільне вбрання:
"...молода вбрана в довгу коричневу сукню... Голова і обличчя молодої відкриті, волосся розсипається по плечах, а на голові вінок квітів у залежності від пори року. Батько, брат чи якийсь близький родич молодої ведуть її до церкви; перед ними ступають музики із скрипкою, дудою або цимбалами."
Не обминув Боплан і звичаї та забави весільної ночі. Ці звичаї змушували дівчину берегти себе до одруження.
"Після весілля молоду одягають і зачісують як молодицю, тобто покривають їй голову, бо це дозволяється робити лише заміжнім, а дівчата ходять із власним заплетеним волоссям і вважали б для себе ганьбою покрити голову."
Глава 9. Як козаки пили-гуляли.
Боплан:
"Існує звичай в селах цього краю, що в неділю та свята селяни разом із жінками та дітьми збираються по обіді до корчми; там вони проводять решту дня за частуванням. Однак випивають лишень чоловіки та жінки, а парубки і дівчата весело танцюють під звуки дуди."
"Весільний обряд особливо схиляє їх до нестримного гультяйства, яке від природи є у їхніх звичках, пов'язане з тим, що з нагоди шлюбних банкетів та хрестин їхніх дітей пан дозволяє їм варити пиво. Привілей цей приводить до того, що пиво є набагато дешевше і в більшій кількості, бо в інший час селяни мусять купувати пиво в панських броварнях."
"У світлий понеділок (після Великодня) парубки групами простують вулицями і, коли стрінуть дівчат, то хапають їх та силоміць тягнуть до колодязя. А там обливають їх п'ятьма-шістьма відрами води. Дівчата, ніби скупані, мокрі з голови до п'ят. Проте ця забава дозволена лише до полудня.
На другий день, у вівторок, черга за дівчатами, але хлопцям вони відплачують більш лукаво. Кілька дівчат ховається у якійсь хаті з глеками, повними води. На вулиці залишають малу дівчину, яка умовним вигуком повідомляє їм, що бачить парубка. В ту саму хвилину всі дівчата вибігають на вулицю і з криком та вереском ловлять парубка. На допомогу їм біжать інші дівчата; поки дві-три найкремезніші тримають парубка за руки, інші виливають йому за шию усі глеки води. І відпускають його лише тоді, коли він мокрий, як хлющ. Ось так пустують парубки і дівчата у великодні дні."
"Та дорослі чоловіки мають Іншу забаву у світлий понеділок. Із самого ранку вони сунуть натовпом до замку, щоб побачитися зі своїм паном, той терпеливо їх дожидає. Низько вклонившись йому, кожен селянин підходить і дарує чи курку, чи якусь іншу птицю. ...Пан частує своїх селян горілкою. ...Селяни стають довкола бочки. Пан підступає з великим ополоником і, зачерпнувши ним горілку, п'є до найстаршого із селян. Потім передає ополоник тому, до кого пив. Так усі вони п'ють по черзі, а далі знову розпочинають те саме, аж поки бочка не спорожніє. Коли бочка спорожніє ще до сутінків, пан неодмінно розпоряджається викотити ще одну; зобов'язаний їх частувати, аж поки не зайде сонце. Коли ж заходить сонце, звучить сигнал розходитися; той, хто добре себе почуває, вертається додому; якщо не годен іти, кладеться просто серед вулиці і засинає, аж поки не очуняє. Хіба що жінка чи діти змилосердяться, покладуть на ноші і занесуть додому. ...Гидко дивитися на тих п'яниць, які не з'їли ні шматка хліба, а безперервно пили і лежать..., як ті свині... Справедливим є прислів'я, яке вони залюбки повторюють: не вмієш пити горілку – пий воду."
Боплан:
"...Не думаю, щоб знайшовся на землі народ, який міг би зрівнятися з ними щодо вживання напоїв. Вони ніколи не бувають настільки п'яними, щоб не могли розпочати знову пити. Однак, розуміється, що це буває лише в час дозвілля, бо коли перебувають у військовому поході чи задумують якесь важливе діло, дотримуються надзвичайної тверезості."
"Під час морських походів цей люд дуже стриманий, а коли знайдеться між ними в поході якийсь пияк, отаман одразу ж наказує викинути його в море, їм забороняється брати в морський похід чи на бойові операції горілку; вони дотримуються цього дуже строго."