14. Побудуйте модель проблемної ситуації та опишіть її на матеріалі з літератури

Проблемна ситуація на уроці - це такий вид навчальної ситуації, який містить у собі певну суперечність між призначеними для вивчення фактами і явищами, яку потрібно розв'язати.

У цілому технологія проблемного навчання включає наступні дії:

1. Зіткнення з проблемою, створення проблемної ситуації.

2. Збір і аналіз даних. Учні проводять пошук достовірних даних про об’єкти і явища.

3. Висування гіпотез, установлення причинно-наслідкових зв’язків.

4. Перевірка припущень.

5. Побудова студентами пояснення. У процесі обговорення група виробляє пояснення, що відповідають вихідній ситуації.

6. Аналіз процесу дослідження.

Пізнавальна діяльність учнів під керівництвом учителя в проблемній ситуації в скороченому вигляді проходить такі етапи:

-аналіз проблемної ситуації і усвідомлення проблеми;

-пошук і формулювання гіпотези;

-перевірка гіпотези.

Тема уроку: М.Вороний. Поема «Євшан-зілля»На першому етапі

На першому етапі проблемної ситуації вчитель задає запитання: чому полин став символом повернення на Батьківщтну?

Для допомоги учням вчитель може давати додаткові запитання, наприклад: який запах має полин? Який він на смак та на дотик?

Таким чином відбувається своєрідний підбір даних про цю рослину та про її властивості.(на цьому етапі учні формулюють проблемне питання: полин-рослина з різким і неприємним запахом, з властивістю залишати на тілі, одизі гіркий слід, є символом повернення батьківщини. Виникає своєідна опозиція)

На наступному етапі учні висувають свої припущення щодо можливих причин такого вчинку автора: одним з таких припущень може бути твердження про те, що вдома не все буває легким та простим, таким, що вдається без труднощів, на рідній землі може бути не лише радість, але й горе тощо. Таким чином висувається гіпотеза.

На третьому етапі проблемної ситуації учні перевіряють висунуту гіпотезу, вчитель підтверджує її. Похвально, якщо учні наводить приклади з життя.

15. Побудуйте модель проблемної ситуації та опишіть її на матеріалі з мови.

Проблемна ситуація на уроці - не такий вид навчальної ситуації, який містить у собі певну суперечність між призначеними для вивчення фактами і явищами, яку потрібно розв'язати.

Пізнавальна діяльність учнів під керівництвом учителя в проблемній ситуації проходить такі етапи:

-аналіз проблемної ситуації і усвідомлення проблеми;

-пошук і формулювання гіпотези;

-перевірка гіпотези.

Розпочинаючи роботу над темою "Дієвідміни", висвітлюємо через епідіаскоп матеріал диктанту "Тиша": гон... ш, плач...мо і т.д. Учням пропонується встановити на місці пропусків необхідні букви. Розв'язати завдання виявилось нелегко, бо в його основі лежить внутрішня суперечність альтернативними написанням, букв е // її, е // ї. Перше завдання учнів - знайти цю суперечність тобто сформулювати проблему. Джерелом проблемності виступало в цьому випадку інтелектуальне утруднення. Учні, яким потрібно угледіти проблему справляються (в силу середньої складності завдання здебільшого швидко. При потребі поділяємо клас па кілька груп за рівнем готовності для розв’язання проблемних ситуацій:

1. з підказкою вчителя або учня консультанта

2. за аналогією або допоміжними джерелами.

3. за інтуїцією.

З’ясувавши суть внутрішньої суперечності колективно або індивідуально за вказаними рівнями, учні звіряють свої спостереження у фронтальному експерименті добирають інші дієслова в особових формах.

Другий етап роботи пошук гіпотези для відповіді-пояснення на запитання-дилему: чим викликана різниця в написанні особових закінчень дієслів. Проводили їх (щоб зекономити час) фронтально (задля цікавості використовували скриньки для "голосування"). Версії були досить різні: дві групи зміни дієслів, два їх види, два типи, два способи... Ці версії спростовують самі ж учні, пригадуючи, що більшість з них позначають у дієслова зовсім інші поняття. Група "шукачів за аналогією" пригадає, що за специфічними - особливостями зміни іменники об'єднуються у відміни. А тоді вже група "шукачів за інтуїцією" вийшла на термін "дієвідміни".

Але визначення терміна - то лише частка справи у формулюванні гіпотези, яка, передусім, повинна включати пояснення критеріїв розподілу дієслів на дві дієвідміни. Інтуїтивно мислячі учні, звичайно ж, "промацали" всі особові форми і встановили, що "лакмусовим папірцем"у проблемі є закінчення 3-ї особи множини. Частина дітей, зрозуміло, потребувала підказки. Загалом же учні неминуче прийшли до формулювання гіпотези, що й становить підручникове правило.

Перевіряючи гіпотезу її співвіднесенням з кожним конкретним прикладом, учні звернули увагу на написання слова розколеться і за порадою вчителя (але самостійно, а не фронтально) вдалися до диференціації за неозначеною, формою, збагативши, таким чином, формулювання гіпотези. Остаточно редакцію гіпотези школярі перевірили за підручником.

16. Складіть план, сформулюйте питання, запропонуйте методику проведення лекції-диспуту з мови у старших класах.

Навчальна лекція – передбачає усний виклад навчального матеріалу, який

характеризується великим об’ємом, складністю логічних побудов, сконцентрованістю розумових образів, доведень і узагальнень (часто розглядається як форма організації навчання). Лекція триває, як правило, весь урок, інколи – два. Предметом шкільної лекції здебільшого є опис складних систем, явищ, об’єктів, процесів, наявних між ними зв’язків і причиново-наслідкових залежностей. Очевидно, що лекція доречна лише в старших класах, коли учні вже мають необхідний для сприймання і осмислення матеріалу лекцій рівень підготовки. В лекції застосовуються такі прийоми усного викладу: підтримка уваги, активізація мислення слухачів, переконання, аргументація, доведення, класифікація, систематизація.

Основні умови ефективного проведення лекції: створення конкретного плану, повідомлення учням теми, мети і завдань, логічний і послідовний виклад змісту лекції, проблемність та емоційність викладу, гнучке управління розумовою діяльністю учнів, запис основних положень, використання наочності, поєднання лекції з семінарськими і практичними заняттями.

Диспут – метод навчання, суть якого полягає в цілеспрямованому співставленні різних поглядів на наукову чи суспільну проблематику з метою формуваня в учнів оціночних суджень, зміцнення світоглядних позицій. Основною функцією цих методів є функція стимулювання пізнавального інтересу; допоміжними функціями є навчальна, розвивальна, виховна і контрольно- корекційна. Важливими умовами ефективності цих методів є попередня і ґрунтовна підготовка учнів як у змістовому, так й у формальному аспектах; наявність необхідних знань з теми, умінь висловити свої думки і позицію; однозначне формулювання запитань тощо. Результати використання дискусії чи диспуту дозволяють одержати об’єктивну інформацію про глибину і систему знань, особливості мисленя учнів, допомагають визначити перспективи подальшої роботи.

Лекція-диспут. Протягом занять відбуваються не лише відповіді на окремі запитання теми, але й вільний обмін думками між лектором та аудиторією в інтервалах між логічними поділами лекційного матеріалу.

Лекція-бесіда може перетворитись в лекцію-диспут, і, так би мовити, природнім шляхом, і в результаті запланованих дій лектора. Одна з функцій лектора – короткий виступ на початку зустрічі, але потім йде не просто розмова -діалог зі слухачами (курсантами, студентами), а полемічна бесіда. Функції лектора передбачають таку постановку питань, яка веде до зіткнення думок і, відповідно, до пошуку аргументів, до поглибленого аналізу проблем, що розглядаються. В цьому випадку методична майстерність лектора включає не лише вміння читати лекцію-монолог, відповідати на питання, вести бесіду, але й навички організації спору і вмілого керування ним. Тему дискусії потрібно обирати і розробляти попередньо. Але однієї потенційної дискусійності недостатньо. Тема повинна надавати можливість учасникам дискусії прийти до кінцевого результату, до істини

Тема: Походження української мови.

План лекції-диспуту

Організаційна частина.

Вступне слово вчителя, у якому він визначає тему, мету і завдання уроку-семінару, важливість матеріалу, який викладатиметься, підсумовуватиметься.

План

-Погляди лінгвістів ХІХ століття на походження української мови

-Погляди науковців ХХ століття на походження української мови

-Концепція О.Шахматова.

-Основні положення концепції походження української мови Ю.Шевельова.

-Новаторський погляд на походження української мови.

Питання для обговорення.

1.Опозиції М.П.Погодін – М.О.Максимович; О.І.соболевський – П.Г.Житецький: хто прави, а хто помляється?

2.Висловіть свої погляди щодо твердження О.Шахматова про існування «спільноруської прамови».

3.Висловіть своє «за» чи «проти» щодо новаторського підходу О.В.Царука.