Листопад

Надворі осіньь - листопад.

З дерев опало листя враз,

Немов красивий зорепад,

Воно летить навколо нас.

Коли хотітось бути біля тебе,

Мені здавалось, що це сон.

Ти був найкращим все ж для мене,

Не знало серце перепон.

А як хотілося з тобою зустрічатись,

I сісти на кохання світлий трон,

Хотіла вічно лиш тобою милуватись,

Але прокинулась і зрозуміла - це лиш сон.

Народилася 25 листопада 1994 року в с.Трибухівці. Член літературного об’єднання Бучацького ЦДЮТ «Сузір'я».

Дорога

Тихою дорогою, що біжить в віки,

Лгхтарі там світять, виграють казки.

Як накриє темрява усе навкруги,

То зринають спогади з диво-давнини.

На нічній дорозі, ніби світлі чари,

Золотом яскравим святяться з-за хмари.

Звуки всі притихли... Метушня вся зникла...

Та це тільки хвиля, лиш секунда прикра.

***

Був сірий день, і сіре небо,

Летів у небі чорний птах.

I незважаючи на день зимовий

Хтось ніс букет підсніжників в руках.

I враз запала незбагненна тиша,

І вічністю мені здалася мить.

Буває так, що хочеш вмерти,

Або уся душа болить.

Та мить пройшла та знову тихо,

Це ніби тінь весни була.

Та тільки серце не забуде.

Таке забути - прощення нема.

Народилася 12 сгчня 1994 року с.Трибухівці.. Член літературного об'єднання Бучацького ЦДЮТ «Сузір'я», друкувалася в десятому, одинадцятому випуску «Перші ластівки».

***

Листя жовте та червоне,

Ніжно з дерева злітає,

Мов метелик на травичку,

З тихим шелестом сідає.

Сяють золотом берези,

Жовтень нам дарує осінь.

Журавлиний клен мережить,

Висоту холодну носить.

***

Задумалась осінь: куди повертатись?

Чи в зиму холодну,

Чи в теплі краї?

До кого звернутись,

Кого запитати?

Хто сумніви може розвіять мої ?

Народилася 26 серпня 1994 року в с.Трибухівці, Член літературного об'єднання Бучацъкого ЦДЮТ «Сузір'я», навчається в музичній школі.

***

Замріяне небо

Надворі замріяне сонце

Так світить, неначе живе,

I хмари, задивлені в небо,

Пливуть, ніби човен пливе.

Життя

Життя - то шлях,

Який біжить у снах,

А шлях - то перешкоди,

Як зможеш - покори.

Школа

Прощайте, школо, рідний клас,

Нам уже прощатись час,

Бо канікули прийшли,

Відпочити хочем ми.

Дорогому другові

Прощай, мій найдорожчий друже,

Прощай і не плекай надії,

Що десь зустрінемося знову,

Це все зів'ялі наші мрії.

Розтало навіть співчуття,

Що я колись плекала.

Немає більше вороття

Палка любов пропала.

Ольга Яворська народилася 21 квітня 1954 року в селі Заривинцях Бучацького району Тернопільської області. Закінчивши середню школу, вступила у 1971 році на математичний факультет Дрогобицького державного педагогічного інституту імені Івана Франка. Вчителює у Тур'ївській загальноосвітній середній школі Старосамбірського району на Львівщині.

Друкувалася в обласних та республіканських газетах, альманахах: "Поезія", "Боян", літературно-мистецьких часописах: "Літературний Львів", "Дзвін", "Сова". Пише нариси, критичні огляди, проблемні статті. Автор поетичних збірок "Зелений зарінок" (1996), "Висока година" (2000), "Понад плином подій" (2006), "Небесні ключі" (2007), "Зранене стебло" (2011); прозових збірок "Запізніла зустріч" (2001), "Відблиск прожитого дня (2005), співавтор книг "Герої Крут" (1995), "Воскресни в кожнім серці, Україно" (2001) та "Антології бойківського краю" (2007).

Лауреат кількох конкурсів імені Мирона Утриска (2001, 2002, 2003), педагогічної премії імені Стефана Дубравського (1993) та літературних премій імені Івана Франка та імені Ірини Вільде.

Член Національної Спілки письменників України з 1997 року та літоб'єднання "Письменники Бойківщини" з 2003 року.

Бучацький район.

Н ародилася 7 червня 1960 року в Нових Петликівцях. У своїй автобіографії пише сумні рядочки «Я прийшла на цей світ хворою. У мене дитячий церебральний параліч. Але я не хотіла бути гіршою від своїх ровесників. Після закінчення в 1975 році місцевої восьмирічки, продовжила навчання у Бучацькій заочній школі, яку закінчила у 1978 році».

Вірші Стефанія писала з дитинства, але ті, дитячі, не збереглися. Писала і посилала в газети. Спочагку було багато зауважень та критики, але дівчина не розчаровувалася. З її ліричної душі рвались на волю поетичні рядочки. Поступово приходили вміння і майстерність. Перший друкований вірш з'явився у 1985 році в газеті «Перемога» (тепер «Нова доба»). Отож, з того часу минає 15 років творчої діяльності поетеси. Її твори друкувалися в газетах «Нова доба», «Ровесник», «Вільне життя», «Свобода», «Західна Україна», «Молодь України», «Божий сіяч», «Нова зоря», у журналі «Тернопіль».

Стефа була членом обласного клубу творчої молоді «Сонячні кларнети», де читала свої поезії.. Окреме місце в творчості поетеси займає лірична поезія, в якій розкривається краса природи, краса високих почуттів.

Заведи мене у літо, Хай зігріюсь я У червоних маків квітах, В ластівки піснях. Заведи мене у літо, Хай відчую знов, Що у цім шаленім світі Ще живе любов.

Настільною книгою в Стефи є Біблія, з якої черпає не тільки ліки і розраду для своєї зболеної душі, а й теми для віршів.

Хтось більше вірить Біблії святій, Хтось — доказам сучасної науки... Та всі, хто опиняється в біді, Здіймають до небес, до Бога руки.

Вірші Стефи такі мелодійні, що хочеться їх співати. В газетах вони інколи друкуються під назвою «Пісня без нот». А от композитор Василь Подуфалий на слова Стефи написав пісню «Радуйся, Діво Маріє», Мирослав Гребеньовський — «З'єднаймось брати-християни», які виконуються в церквах Бучача.

Народилася 16 вересня 1994 року у см т. Золотий Потік Бучацъкого району. Член літературного об'єднання Бучацъкого ЦДЮТ «Сузіря», друкувалася в десятому, одинадцятому випуску «Перш1 ластівки».

***

Україна - це ти, Украша - це я.

Україна - це доля твоя і моя.

Україна - це хліб, запашний і м'який.

Україна - народ нездоланний, живий.

Україна - це свіже у полі зерно,

Яке на добро і любов проросло.

Україна - це ти, Україна - це я.

Україна - це доля твоя і моя.

***

Я перший раз сьогодні закохалась,

Я перший раз відчула жар душі,

Я не забуду як з тобою зустрічалась,

Як ми сиділи у ніжній тишині.

На часточки дрібненькі серце рвалось,

Коли ти ніжно усміхнувсь мені.

Я не забуду, як з тобою зустрчіались,

Як ми закохано сиділи в тишині.

Народилася 20 вересня 1994 року, закінчила Золотопотіцьку ЗОШ 1-Ш ст. Зараз навчається на філологічному факультеті ТНПУ ім. Гнатюка. Захоплюється музикою, мистецтвом. Вірші друкувалися в районній газеті «Нова доба».

Накрила нічка

Накрила нічка

Тихе місто,

I вулищ і парки всі,

Пустила у гаї намисто

I повідомила усім,

Що скоро день новий настане

I світла пісня солов'я

У кожен дім ще завітає

Та Україна чарівна.

***

Стану я волошкою,

Заплачу росою,

Сльози свої витру

Русою косою.

Стану ясним сонечком,

Засяю тепленько,

Щоб ти не замерзла

Украшо-ненько.

Стану красним маком,

Буду красуватись,

На лани і гори

Вічно милуватись.

Ангел

Наче ангел з неба

Вона прилітала,

I про все на світі

Нам розповідала.

ЇЇ очі були, наче два озерця

Була невимовна доброта у серці.

Так розповідала про любов святу,

Що хотілось жити у хвилину ту.

Як згадаю тії почуття,

Мов у сні літаю,

Ніби янгеля.

ЇЇ тиха ласка

Світла, як весна.

I я точно знаю,

Що Ангел вона!

Дощик

За віконцем дощик плаче,

А білочка на гілці скаче,

Сірі хмари оповили

Голубеньке небо

I не треба більше смутку,

Ох, більше не треба

Як заграє ясне сонце -

Xмарки розпливуться

Нема що їм тут робити,

Хай далі несуться

І зрадіє все навколо,

Стануть дітки гарно в коло

Заспівають, затанцюють,

Смуток від дощу вгамують.