- •3.1. Філосфсько-світоглядний зміст проблеми відношення людини до природи.
- •3.2. Демографічні чинники суспільного розвитку
- •3.3. Природа як всезагальний предмет людської праці, засіб до життя та самоцінність.
- •3.4. Відмінність законів природи від законів суспільства
- •3.5. Відмінність способу буття людини від тварини.
- •3.6. Соціальні і технологічні причини загострення сучасної екологічної кризи та шляхи її подолання.
- •3.7. Проблема екологічної безпеки України.
- •3.8. Сучасні демографічні проблеми і шляхи їх вирішення.
- •3.9. Поняття суспільства. Його основні елементи.
- •3.10. Потреби, інтереси, цілі. Проблема цінностей.
- •3.11. Суспільне виробництво. Його сутність структура та роль в житті суспільства.
- •3. 12. Сутність і природа нтр.
- •3.13. Перетворення науки в безпосередню продуктивну силу
- •3.14. Соціальна структура суспільства. Поняття класів. Соціальна мобільність та соціальна стратифікація.
- •3.15. Особливості динаміки сучасної соціальної структури суспільства.
- •3.16. Соціальні конфлікти / революція, еволюція, війна/
- •17. Поняття війни і миру в сучасних умовах
- •3.18. Історичні форми спільності людей
- •3.19. Природа націоналізму, шовінізму та інтернаціоналізму.
- •3.20. Сім’я та сімейно-побутові відносини
- •3.21. Політична організація суспільства. Держави, партії, суспільно-політичні рухи і громадські організації.
- •3.22. Сутність, походження та історичні закономірності розвитку держави. Форми державного устрою. Природа тоталітаризму.
- •3.23. Духовні потреби, духовні цінності та духовні відносини в суспільстві.
- •3.24. Духовність та ментальність. Особливості ментальності українського народу.
- •3.25. Структура суспільної свідомості: буденна і теоретична свідомості, соціальна психологія та ідеологія.
- •3.26. Основні форми суспільної свідомості, їх виникнення і розвиток.
- •3.27. Специфіка релігійної та атеїстичної свідомості. Свобода совісті.
- •3.28. Суспільна свідомість та самосвідомість. Шляхи формування і розвитку української національної самосвідомості.
- •3.29. Формування та розвиток ідеї суспільного прогресу в історії філософії та суспільно-політичної думки.
- •3.30. Сучасні концепції суспільно-історичного розвитку.
- •3.31. Проблема суб’єкта суспільно-історичного розвитку.
- •3.32. Поняття ку-ри. Ціннісні і технологічні виміри ку-ри.
- •3.33. Культура і цивілізація
- •3. 34. Людина і особа. Критерії особистості.
- •3.35. Проблема відчуження в суч. Су-стві та шляхи його подоланняя
3.33. Культура і цивілізація
Уповсякденному житті ку-ра часто ототожнюється з понят. цивілізації. Термін “Н”і”К” увійшли у науковий обіг у 18 ст., в епоху просвітництва, де часто фігурували як синоніми. У 19 ст. Морган позначив терміном “Ц” велику епоху істор. розвитку людства , яка йшла за епохами дикунства і варварства. Епоха ”Ц” це епоха міст, виникнення сімї, використ. металів, поява держави, використання писемності. Цивілізація концентрує переважно ті сторони сусп. життя , які забезпечують функціонування технологічної складової ку-ри. Вже у 19ст. виникли ідеі протистояння “К” і”Ц”, виразно це було показано у у концепції “Морфології культури” Шпенглера, у поглядах Бердяєва. Шпенглер розглядав “Ц” як стадію занепаду ку-ри. Ознаки “Ц” за Шпенглером:1)високий рівень науки і техніки, 2) скопич. людей у великих містах, 3)деградація мистецтва і ку-ри, 4)перетворення народів з виразно окреслених етнічних спільнот у “сіру “масу, 5)моральний занепад су-ства. Сьогодні ”Ц” застосовується для означення досягнутого ступеня суспільного розвитку, а також набутого рівня функціонування ку-ри в усіх її складових. ”Ц” це такий рівень і сатан сусп. розвитку , якому притаманний високий злет ку-ри та її ефективне функціонування в усіх галузях буття су-ства.
3. 34. Людина і особа. Критерії особистості.
Поняття Л і О характеризують якісні прояви людини. Поняття Л означає 1)вид живих ісот , що займає певне місце в ієрархії живих організмів. 2)особлива, розумна істота, що має принципові відмінності від усіх інших живих ісот 3)ха-ка того наскільки людина є людиною, ступінь відповідності певної конкретної людини нашим уявленням про сутність людини.
Поняття Особа характеризує 1)суб’єкт та об’єкт соц. стосунків, т.б. той, від кого продукуються соц. дії та до кого вони спрямовані(за цією ха-кою особа постає представником певних соц. ролях - керівник, працівник...представником певних соц. верств-особа лицаря , селянина) 2)особа ха-ється через особливий неповторний внутр. світ людини з її темпераментом, знаннями, ідеалами, ерудицією(особа моральна, принципоав) 3)особа постає як людська “сутність”, вісь, центр усіх дійових, психічних, інтелектуальних якостей. Якщо людська особа усвідомлює свої якості. Свою унікальність, свої вади та переваги, вона стає людською особистістю-самодіяльною соціальною та інтелектуальною одиницею. Особистість являє одночасно соціальну, і соціоприродню істоту. О. - це системна якість. Вона здобувається індивідом у практичній діяльності, у праці та спілкуванні з іншими людьми. Індивід стає особистістю, коли цього залучено до сусп. відносин, до спілкування з іншими людьми. Практична діяльність-основа формування і розвитку особистості. О.-людина як суб’єкт істор. процесу, розвитку матер. і дух. ку-ри, носій свідомості та самосвідомості, зі своїм внутрішнім суб’єктивним світом, соц. орієнтаціями і настановами. Особистість має суспільно цінні риси: розум, мудрість, рішучість,...ці якості мають природні і соціально значущі риси. Моральні якості О. також мають соціально значущий ха-тер.