3.29. Формування та розвиток ідеї суспільного прогресу в історії філософії та суспільно-політичної думки.

Питання цивілізованості має просторово-часовий вимір, тобто історичний харак­тер. Те, що вважалося вершиною цивілізаційного злету людства в минулому, не обов'язково збереже цю якість до наших днів. Зміст загально цивілізаційних засад ро­звитку людства підлягає історичному виміру. У цьому плані повернення в лоно циві­лізації є входженням у сьогодення світової історії, а не поверненням назад, як закли­кав Платон, до «золотого віку». У соціальній філософії ця теза розкривається через ідею соціального прогресу - безперервного і дедалі зростаючого вдосконалення жит­тя, розвитку людини. Ідея прогресу здавна будоражила уми кращих представників мислячої еліти. Наприклад, античні мислителі Левків і Демокрит розглядали цю ідею в контексті науки й освіти, розвитку техніки та виробництва. Цікаві думки щодо цього висловлювали також Епікур і Лукрецій, які глибоко вірили в прогрес, благоговіли перед освітою і науками, закликали до втілення наукових знань в практику.

Нова хвиля обґрунтувань ідеї прогресу пов'язана з добою становлення буржуаз­ного способу виробництва. Ці обґрунтування базувалися, з одного боку, на запере­ченні зашкарублих феодальних форм організації життя, традиційних, абсолютизова­них середньовічною схоластикою знань і життєвих настанов, з другого - на факті реального розквіту науки і техніки, освіти й виховання, культури та моралі, впровад­ження їх у виробництво, різкого підвищення на цій основі якості життя людини.

Філософський «прапор прогресу» підняв англійський філософ Ф.Бекон. Го­ловну увагу він звертав на прогрес науки і техніки, зростаюче панування людини над природою. Ф.Бекон розробив детальну класифікацію наук, дав типологію наукових похибок людського розуму, обґрунтував засади емпіричного методу, розмежував галузі науки і релігії, симпатизував заповзятливим людям, а голов­не, з оптимізмом вдивлявся в майбутнє, прагнув до нього, вбачав у ньому більш високий етап розвитку людської цивілізації.

Цікаві думки щодо майбутнього суспільства як більш прогресивного порівняно з сучасним є і в працях ранніх соціалістів-утопістів Т.Мора І Т.Кампанелли. фран­цузьких матеріалістів ХVІІІст. Д.Дідро і К.Гельвеція, основоположників утопічно­го соціалізму К.Сен-Симона, Ш.Фур'є та Р.Оуена. Першу теоретично обґрунтовану концепцію прогресу висунув французький філософ-просвітитель, економіст і дер­жавний діяч А.Тюрго (1727-1781).

У праці «Роздуми про створення і розподіл багатства» (1766) А.Тюрго обґрунтову­вав принцип вільного підприємництва, підкреслював роль власності в соціальній ди­ференціації людей, цінував людський розум, моральні та творчі якості. Вперше в соці­альній філософії він чітко сформулював тезу про прогрес як загальний закон історії: «Маса людського роду... - писав А.Тюрго, - завжди прямує, хоч і повільними кроками, до все більшої досконалості». В основі прогресу, як і суспільного життя, за А.Тюрго, є людський розум.