Ділянка іі - високоеластичний стан; ділянка ііі - в'язкотекучий стан.

визначають дві температури і ; Перша температура, яка відповідає переходу полімера зі склоподібного до високоеластичного стану, називається температурою скловання, а друга температура, що

відповідає переходу полімера з висо­коеластичного стану у в'язкотекучий - температурою текучості. На ділянці І полімер знаходиться у склоподібному стані, на ділянці II - у високоеластичному стані, а на ділянці III - у в'язкотекучому стані.

Полімери, що існують у всіх трьох станах, називаються термопластичними (термопластами), а полімери, які при нагріванні зі склоподібного стану відразу переходять у в'язкотекучий стан -реактопластичними (реактопластами).

У склоподібному стані деформація полімера практично не залежить від температури. У такому стані енергія міжмолекулярної взаємодії значно перевищує енергію теплового руху молекул.

Полімери у високоеластичному стані здатні до зворотної деформації. Прикладом високоеластичних полімерів є каучуки. При стисканні або при розтягуванні вони легко деформуються, а при знятті навантаження — повертаються у первинний стан.

У в'язкотекучому стані сили міжмолекулярної взаємодії настільки слабкі, що макромолекулиполімеравільно переміщаються одна відносно одної, внаслідок чого наступає деформація

Напівколоїди Властивості розчинів напівколоїдів

До напівколоїдів відносяться розчини поверхнево-активних речовин (ПАР). Поверхнево-активні речовини, залежно від здатності дисоціювати у водних розчинах, поділяються на чотири типи: аніонні, катіонні, амфолітні та неіоногенні.

Аніонні ПАР дисоціюють з утворенням достатньо великого поверхнево-активного аніона і катіона металу. До аніонактивних ПАР відносяться мила, зокрема стеарат натрію:

C₁₇H₃₅COONa­­ ↔ C₁₇H₃₅COO­­ ^– + Na⁺

Катіонні ПАР дисоціюють з утворенням поверхнево-активного катіона. Ці речовини токсичні, використовуються як бактерицидні та дезинфікуючі засоби. Амфолітні ПАР, залежно від рН середовища, дисоціюють з утворенням поверхнево-активного катіона або аніона. Неіоногенні ПАР на іони не дисоціюють.

Н айбільше практичне значення мають ПАР з довгим вуглеводневим ланцюгом, що містить 10-20 атомів карбону. Ці речовини характерно змінюють свої фізико-хімічні властивості залежно від концентрації.

Рис.27. Залежність поверхневого натягу розчину високомолекулярної ПАР від логарифму концентрації.

Поверхневий натяг розчину низькомолекулярної ПАР плавно зменшується з підвищенням концентрації. Концентраційна залежність поверхневого натягу ПАР з довгим вуглеводневим ланцюгом має злом (рис.27). Ці ПАР різко зменшують поверхневий натяг з підвищенням концентрації в області низьких концентрацій і зберігають постійне значення поверхневого натягу в області достатньо високих концентрацій.

Аномальна залежність поверхневого натягу та інших властивостей роз­чинів ПАР з довгим вуглеводневим ланцюгом пояснюється так: при певній, характерній для даної речовини концентрації, в розчині утворюються агрега­ти, які складаються з десятків і сотень молекул. Ця концентрація називається критичною концентрацією міцелоутворення (ККМ). ККМ відповідає мо­лекулярній розчинності ПАР. Підвищення вмісту ПАР у розчині спричиняє збільшенню числа міцел, але концентрація молекулярно розчиненої ПАР залишається сталою і рівною ККМ. Тому поверхневий натяг розчинів ПАР при концентраціях, що перевищують ККМ, буде сталим. У розчині ПАР встановлюється динамічна рівновага:

тПАР <=> (ПАР)_т молекулярний золь

розчин

Поверхнево-активні речовини, які при певній концентрації утворюють міцели, називаються колоїдними ПАР. Золі колоїдних ПАР є типовими ліофільними золями. Розведення розчину колоїдної ПАР призводить до розпаду міцел на молекули. Такими властивостями володіють не тільки розчини мила та інших миючих засобів, але і розчини дубильних речовин (танідів) і деяких барвників.