Методика розвитку координаційних здібностей

Засоби розвитку координаційних здібностей

Залежно від складності, вправи на координацію рухів доцільно розучувати в такій послідовності:

1) одночасні-однонаправлені;

2) почергово-однонаправлені;

3) одночасні-різнонаправлені;

4) почергово-різнонаправлені;

5) послідовні-однонаправлені;

6) послідовні-різнонаправлені.

У шкільних уроках фізичної культури застосування засобів, спрямованих на підвищення координації рухів, позитивно впливає на процес формування рухових навичок.

Методи розвитку координаційних здібностей

Для розвитку координаційних здібностей використо­вується повторний метод з ординарними інтервалами відпочинку. Навчати вправам на координацію доцільно цілісним методом без розчленування вправи на частини.

Метод термінової інформації є основним при навчанні просто­ровим, часовим і силовим диференціровкам.

Інформація учню може подаватися трьох видів:

1) бінарна — так, ні; виконав, не виконав і т.д.;

2) тернарна — як виконав (точно, вище, нижче; точно, ближче, далі і т.д.);

3) числова — коли дається числова інформація про характер виконання руху (у градусах, сантиметрах, кілограмах і т.д.).

Числова форма термінової інформації є самою ефективною.

Для підвищення стійкості вестибулярного аналізатора вико­ристовуються методи стандартно-преривної вправи (повторний) і варіативно-преривної вправи (інтервальний) з ординарними ін­тервалами відпочинку.

Ефективним методом розвитку координації є ігровий метод.

Силові здібності

Сила людини визначається як здібність переборюва­ти зовнішній опір чи протидіяти йому за рахунок м'язових зусиль.

Виділяються такі основні види сили, що впливають на успіш­ність навчання фізичним вправам:

1. максимальна сила;

2. повільна жимова сила;

3. статична сила;

4. швидкісна сила;

5. вибухова сила;

6. відносна сила.

Під максимальною силою розуміються найвищі можливості, які спортсмен здатний проявити при максимальній довільній м'язовій напрузі.

Під повільною жимовою силою розуміється здібність учнів підні­мати максимальний вантаж (власне тіло) повільним беззупинним рухом.

Статична сила характеризується тим максимальним ванта­жем, що може бути утриманий у певному положенні.

Під швидкісною силою розуміється здібність учнів до прояву гранично можливих зусиль у найкоротший проміжок часу при оп­тимальній амплітуді рухів.

Під вибуховою силою розуміють здатність людини проявляти максимальні силові можливості за найкоротший час.

Під відносною силою розуміється кількість абсолютної сили лю­дини, що припадає на кілограм маси її тіла.

Силові здібності розвиваються в наступних режимах скоро­чення м'язів:

1. Ізометричний режим — напруга м'язів без зміни їх довжини при нерухомому положенні суглоба. Перевага ізометричного режиму є можливість інтенсивного локального впливу на окремі його м'язові групи.

2. Концентричний режим — заснований на виконанні рухових дій з акцентом на характер переборюючої роботи, тобто з одно­часною напругою і скороченням м'язів.

3. Ексцентричний режим — передбачає виконання рухових дій уступаючого характеру, з опором навантаження, гальмуванням і одночасним розтягуванням м'яза.

4. Пліометричний режим — заснований на використанні для стимуляції скорочення м'язів кінетичної енергії тіла (снаряда), накопиченій при його падінні з визначеної висоти.

5. Ізокінетичний режим — в основі лежить такий режим рухо­вих дій, при якому з постійною швидкістю руху м'язи переборюють опір, працюючи з близькою до граничної напругою, не дивлячись на зміну в різних суглобних кутах співвідношення важелів або мо­ментів обертання.

6. Режим перемінних опорів — зв'язаний з використанням тре­нажерів, конструктивні особливості яких дозволяють змінювати величину опору в різних суглобних кутах по всій амплітуді руху і пристосовувати її до реальних силових можливостей м'язів.