5. Теорія і практика організації праці в срср

В перші роки Радянської влади отримують велику популярність праці таких учених, як А.А. Богданов, А.К. Гаст, О.А. Ерманскій, П.М. Керженці, Н.А. Амосов.Відомий радянський вчений А.К. Гаст займався питаннями вдосконалення теорії та практики організації праці. Їм сформульована і обгрунтована концепція, отримала назву «трудові установки». О. А. Ерманський велику увагу приділяв методам вивчення витрат робочого часу і раціоналізації трудових процесів, стандартизації організаційних рішень, механізації виробництва, організації масового виробництва і безперервних потоків і ін. Впровадженням методики трудових установок у практичну діяльність займався Центральний інститут праці. Найбільш відомою роботою О. А. Ерманського була «Теорія і практика раціоналізації»

Найважливіше місце у здійсненні методики трудових рухів відводилося інструктажу. Недоліком концепції трудових установок. Гастєва є слабка розробка самої методики трудових установок, вибір дуже вузької бази дослідження, орієнтація на індивідуальність робітника.

Важлива роль у розвитку наукової організації праці та управління в СРСР належить видному економісту О.А. Ерманскому, який вніс значний внесок у створення теорії соціалістичної раціоналізації. Концепція Ерманского була піддана різкій критиці, але незважаючи на критику, Ерманского внесок у розвиток теорії і практики організації праці значний. Їм узагальнено великий практичний матеріал господарського будівництва в СРСР.

СРСР одним з перших теоретиків науки про організацію був Олександр Олександрович Богданов, автор фундаментальної праці «Тектология. Загальна організаційна наука». А. А. Богданов — людина величезної ерудиції (лікарка, філософ, економіст, політичний діяч, учений-дослідник природи) — в своїй теорії організації з'явився одним з піонерів системного підходу в пізнанні різних явищ. Ідеї сформульованої ним науки — тектологиі: про значення і роль зворотного зв'язку, про моделювання процесів організації — передбачили ідеї кібернетики.

Справа організації праці на підприємствах і в установах спиралося лише на уміння їх керівників. Були, безумовно, талановиті командири виробництва, але були і багато абсурдних організаційних рішень. Заохочувалися передовики, «ударники», стахановці. Довкола їх досягнень, частенько замовлених або штучно створюваних, роздувався ажіотаж. Досвід таких передовиків примусово, зверху насаджувався у виробництво, що, у свою чергу, породжувало формалізм, коли за формою передовий досвід начебто відтворювався, але по суті мало що мінялося.

6. Рівень та особливості організації праці в сучасній Україні.

7. Поняття і показники економічної ефективності вдосконалення організації праці.

Ефективність праці — це її результативність. Вона відображає співвідношення обсягу вироблених матеріальних і/або нематеріальних благ та кількості затраченої на це праці. Тобто зростання ефективності праці означає збільшення обсягу вироблених благ без збільшення затрат праці. У широкому розумінні зростання ефективності праці означає постійне вдосконалення людьми економічної діяльності, постійне знаходження можливості працювати краще, виробляти більше якісніших благ за тих самих, або і менших затрат праці.

Зростання ефективності праці забезпечує підвищення реального продукту і доходу, а тому воно є дуже важливим показником економічного зростання країни. Оскільки збільшення суспільного продукту в розрахунку на душу населення означає підвищення рівня споживання, а отже, і рівня життя, то економічне зростання на основі підвищення продуктивності праці стає однією з головних цілей держав з соціальною орієнтацією економіки.

Співвідношення результатів і витрат людської діяльності, що в загальному випадку називається ефективністю, є основною проблемою економічної теорії і господарської практики.

Ефективність організації праці можна розглядати як з економічної, так і соціальної точки зору.

Економічна ефективність організації праці (результативність) досягається за рахунок удосконалення організації трудових процесів, що дозволяє економити робочий час, підвищувати якість продукції, економити сировину, матеріали, енергоносії та краще використовувати обладнання.

Основними показниками економічної ефективності заходів з удосконалення організації праці є:

- зростання продуктивності праці;

- зниження трудомісткості випуску продукції;

- річний економічний ефект (або економія приведених витрат при виробництві однорідної продукції);

- вивільнення чисельності персоналу;

- економія робочого часу;

- приріст обсягів виробництва (послуг);

- приріст доходів (прибутку) на гривню витрат;

- економія витрат виробництва за окремими статтями;

- фактичний термін окупності інвестицій удосконалення організації праці.