3. Нормативно-правова основа організації праці.

Нормативно-правове та інформаційне забезпечення організації праці включає:

• трудове законодавство України (КЗпП України, Закон України: "Про колективні договори і угоди", "Про оплату праці", "Про охорону праці", "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", "Про організації роботодавців");

• науково-методичне забезпечення (Класифікатор професій ДК 003-95, Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників, Конвенції та рекомендації МОП, міжгалузеві норми та нормативи, Положення про формування кадрового резерву в організації, Положення про оплату та стимулювання).

4. Становлення та розвиток наукової організації праці на межі 19-20 століть.

При вивченні даної теми необхідно звернути особливу увагу на основні принципи наукової організації праці Ф.У.Тейлора, 12 принципів досягнення високої продуктивності праці Г.Емерсона, теорію "людських відносин" Е.Мейо, правила для всякої праці О.К.Гастєва.

Фредерік Тейлор (1856 – 1915) – американський інженер, вчений, який розробив методи аналізу трудових процесів, нормування праці та її оплати, принципи організації праці та управління підприємством. Тейлоризм – система організації виробництва, заснована на глибокому розподілі праці, раціоналізації трудових рухів; передбачає максимальне підвищення інтенсивності праці.

Принципи наукової організації праці і управління за Ф. Тейлором:

• вивчення виробничих процесів проводиться на основі їх розчленування на операції, елементи операцій і рухів;

• робітникові встановлюється конкретне, напружене завдання;

• робітників навчають раціональним прийомам, визначеним за результатами хронометражу, фотографії робочого дня, або вивчення трудового процесу за допомогою кінозйомки;

• повне використання робочого дня, створення на робочому місці умов, що забезпечують безперервну працю;

• введення підвищеної оплати праці при виконанні і перевиконанні встановленої високої норми виробітку.

Г.Емерсон (1853-1931) – вперше довів можливість раціональної організації праці цілих колективів (фірми, підприємства) і в книзі "Двадцять принципів продуктивності" їх сформулював. Книга Емерсона вперше проголосила ідеологію раціоналізації всього підприємства, систему наукового управління, яка може застосовуватися в різних галузях господарства.

Принципи досягнення високої продуктивності праці, сформульовані Г.Емерсоном:

• виразно поставлені ідеали або цілі;

• здоровий глузд;

• компетентна консультація;

• дисципліна;

• справедливе відношення до персоналу;

• швидкий, надійний, повний, точний, і постійний облік;

• диспетчирование;

• норми і розклади;

• нормалізація умов;

• нормування операцій;

• писані стандартні інструкції;

• винагорода за високу продуктивність.

Теорія "людських відносин" виникла в США в 20-х роках. Автор теорії Е.Мейо і його співробітники протягом п’яти років проводили дослідження чинників, що впливають на підвищення інтенсивності праці. Об’єктом дослідження була бригада з шести робітниць, що працювали на збірці телефонів. Були досліджені самі різні фактори впливу на роботу бригади (режим роботи, система оплати, організація живлення, метеорологічні умови, температура в приміщенні; взаємовідносини між робітницями і адміністрацією, фізичні і моральні етапи). За результатами цього дослідження Мейо і його співробітники прийшли до висновку, що вирішальний вплив на продуктивність праці мають психологічні чинники. Якщо психологічні потреби робітника не будуть задоволені, то й нього може з’явитися байдужість або навіть вороже ставлення до праці. Для підвищення продуктивності праці необхідно оздоровити "психологічний клімат", збудити у працівника творчий інтерес до своєї праці.

Гастєв О.К. (1882-1938) – вчений , автор понад 200 наукових праць, засновник і директор Центрального Науково-дослідного інституту праці (1920). Сформулював основні правила всякої праці.

Основні правила організації праці, сформульовані О.К.Гастєвим:

• перш ніж братися до роботи, треба всю її продумати, продумати так, щоб в голові остаточно склалася модель готової роботи і весь порядок трудових прийомів;

• не братися до роботи, поки не приготований весь робочий інструмент і всі пристосування для роботи;

• весь інструмент і пристосування повинні бути розкладені у визначеному, по можливості раз назавжди встановленому порядку;

• працювати треба якомога рівніше, щоб не було припливу і відпливу;

• посадка тіла при роботі повинна бути така, щоб і зручно було працювати;

• під час роботи треба обов’язково відпочивати;

• під час самої роботи, особливо коли справа не йде, треба роботу перервати, привести в порядок робоче місце, укласти старанно інструмент і матеріал і знову взятися за роботу;

• після вдалого виконання роботи зараз же її показати; ось тут обов’язково треба "витерпіти", так би мовити, звикнути до успіху;

• у разі повної невдачі треба легко дивитися на справу і не турбуватися, починати знову роботу, неначе вперше.