Урок з української мови в 11 класі.
Тема: Безсполучникове складне речення.
Мета: поглибити знання про складні безсполучникові речення, їх структуру, смислові і синтаксичні зв'язки між частинами складних конструкцій;, удосконалювати правописні навички, розвивати увагу, логічне мислення, писемне мовлення; за допомогою мовленнєво-комунікативного дидактичного матеріалу виховувати любов і повагу до рідного слова, до звичаїв та традицій свого народу.
Тип уроку: урок узагальнення та систематизації вивченого матеріалу.
Ми українці - велика родина,
Мова і пісня у нас солов'їна!
Квітне в садочку червона калина,
Рідна земля для нас всіх - Україна.
А. Камінчик
ХІД УРОКУ
Комунікативна розминка
Прокоментуйте епіграф до уроку. З’ясуйте його основну думку. Яке відношення, на вашу думку, він має до уроку? Що ви знаєте про калину? Які обряди пов’язані з цією рослиною?
Аналіз матеріалу з метою узагальнення вивченого.
Речення – це граматично й інтонаційно оформлена синтаксична одиниця, що виражає певну думку, має інтонаційну завершеність і служить для спілкування.
Основні ознаки речення:
Речення є одиницею спілкування (комунікативною одиницею).
Речення має смислову й інтонаційну завершеність.
Речення має певну граматичну організацію: будову і граматичне вираження членів речення.
Предикативність та інтонаційна завершеність.
Предикативність (від лат. рraedicatio – стверджене, сказане, висловлене) – це віднесеність змісту речення до об'єктивної дійсності.
Предикативність властива будь-якому реченню і виявляється в ознаках часу, особи, а також в оцінці сказаного розповідачем (бажаність чи небажаність, реальність чи нереальність, впевненість в істинності чи ні).
Складним називають речення, утворене з двох чи кількох простих речень, що об’єднані в одне ціле за змістом та інтонацією. Складне речення, частини якого поєднані між собою лише за допомогою інтонації – без сполучників і сполучних слів, називається складним безсполучниковим. Складні безсполучникові речення з відносно рівноправними частинами можуть виражати:
а) одночасність подій: Місяць на небі, зіроньки сяють, тихо по морю човен пливе (Нар. творчість); такі речення становлять незамкнений ряд, предикативні частини в них можна переставляти місцями;
б) послідовність подій: Все море зараз спузирило, водою мов в ключі забило, Еней тут крикнув як на пуп (І. Котляревський). Пригріло сонечко, обсохла земля, потягло орача в поле (М. Коцюбинський); такі речення так само становлять незамкнений ряд, але предикативні частини в них не можна переставляти місцями;
в) рівнозначність подій (у поетичному мовленні): Літа орел, літа сизий попід небесами, гуля Максим, гуля батько степами, лісами (Т. Шевченко). Не зозуля в лузі затужила, не пташина в тузі голосила, то сестричка лист писала, на сторону посилала (Ю. Федькович); такі речення, як правило, мають однотипну, паралельну побудову і становлять замкнений ряд.
Складні безсполучникові речення з відносно залежними частинами об'єднують по дві предикативні частини і, таким чином, становлять замкнений ряд. Вони найчастіше виражають:
а) причиново-наслідкові відношення: Не кидай іскру в солому, і сама згорить, і село спалить (Нар. творчість). Забудеш рідний край – тобі твій корінь всохне (П. Тичина). Людство не усвідомить себе як єдине ціле – не буде йому добра (О. Гончар);
б) умовно-часові відношення: Минали дні – брат не повертався. Прийде осінь – у засіках буде хліб золотий (З тв. О. Десняка). Зрубав дерево – посади два (Нар. творчість). Трапиться слово зрадливе – геть його, сину, гони! (Б. Олійник);
в) з'ясувально-доповнювальні відношення: Всім же ясно, навіть дітям: земля велика (О. Довженко). Коло примерклого багаття точиться некваплива бесіда – кожне докидає до її повільного вогню по слову, по двоє (Є. Гуцало);
г) зіставно-протиставні відношення: Не русалонька блукає – то дівчина ходить (Т.Шевченко). Ми вийшли з льоху – чи вернемось у льох? З тюрми ж ми вийшли – й знову у тюрму?! (І. Драч). Сполохані орли злітають у небо, сполохані жаби стрибають у болото (Є. Дудар).
Основним засобом зв'язку предикативних частин у безсполучниковому реченні є інтонація: перелічувальна, зіставна, зумовленості, пояснювальна.
Між частинами складного безсполучникового речення ставляться такі розділові знаки: кома, крапка з комою, двокрапка, тире.
Кома ставиться, якщо складові частин безсполучникового речення виражають послідовність чи одночасність подій: Весна ледачого не любить, вона проворного голубить.
Крапка з комою ставиться в тому випадку, коли окремі частини безсполучникового речення не мають тісного зв’язку у змісті або якщо в середині частин є свої розділові знаки. Ніч прозора, безшумна, тепла; ніби оксамитом огортає людину м’яке степове повітря.
Двокрапка ставиться, якщо:
- друга частина складного речення розкриває, пояснює або доповнює зміст першої частини (між частинами речення можна поставити слова а саме, що; і побачив; і почув, що). Знаю: з попелу сходять квіти. Вірю: з каменю б’є джерело.
- друга частина містить причину того, про що йдеться в першій частині речення (між ними можна вставити сполучник тому що): Говори, говори, моя мила: твоя мова – співучий струмок.
Тире ставиться між частинами безсполучникового речення, якщо:
- зміст частини складного речення протиставляється або зіставляється, порівнюється (можна підставити а, але, мов...): Мало прожити життя – треба життя зрозуміть.
- друга частина речення виражає наслідок, несподіваний результат, висновок з того, про що говорилося в першій частині речення: На годину спізнишся – за рік не доженеш.
- у першій частині вказується на умову, за якої відбувається дія в другій частині: Защебече соловейко в лузі на калині – заспіває козаченько, ходячи по долині.
- відбувається швидка зміна подій: Виглянуло сонце – озеро вмить проясніло, радісно посміхнулось до неба.
Схема синтаксичного розбору складного безсполучникового речення
1. Назвати предикативні частини, з яких складається речення.
2. Визначити спосіб зв’язку.
3. З’ясувати смислові зв’язки між частинами (однорідні, неоднорідні).
4. Зробити аналіз кожного простого речення за схемою розбору простого речення.
5. Пояснити розділові знаки.
6. Накреслити схему речення.