30. Розкрити можливі причини конфліктів між педагогами і учнями та обґрунтувати шляхи їх попередження і усунення.

Риси учнів , які спричинюють конфлікти:

Найістотнішими негативними якостями особистості учнів , які спричиняють конфліктні ситуації є впертість , недисциплінованість , небажання вчитися , невиконання розпорядження педагога , зарозумілість , грубість .

Конфліктними є також риси : лінь , зухвалість , нестриманість , невихованість , неуважність . пасивність , несамокритичність .

Якості особистості вчителя які спричиняють конфлікти :

Найістотніші - нестриманість , роздратованість , грубість , зверхнє ставлення до учнів , невміння врахувати індивідуальні особливості учнів , наявність ‘любимчиків’ , невміння доступно пояснити навч матеріал , необ’єктивність , надмірна вимогливість , невміння розібратися в ситуації , несправедливість , мстивість , невизнання своєї неправоти , недоброзичливість .

Риси особистості педагога , який не конфліктує з учнями ,учні називають безпосередність , доступність , дружелюбність , терпеливість , глибоке знання свого предмету , майстерність у його викладанні , висока вимогливість до учнів , об’єктивна оцінка їх знань і поведінки , врівноваженість , добродушний гумор , інтерес до справ учнів справедливість , делікатність...

Отже , конфлікти в системі стосунків ‘учитель-учень’ виникають на основі наявності в учасників цих стосунків певних негативних якостей .Знання цих конфліктних якостей педагогам і учням при бажанні і умінні може бути використано для попередження конфліктної ситуації чи її призупинення на певному етапі її розвитку .

30. Розкрити можливі причини конфліктів між педагогами та учнями та обгрунтувати шляхи їх попередження та усунення.

Варіант 1

Причини конфліктів між педагогами та учнями виникають не випадково, а внаслідок несприятливих умов, сукупності причин соціального, педагогічного, психологічного характеру. Причини конфліктів криються в помилках та недоліках виховання дітей у сім’ї, недоліках навчально-виховної роботи у школі та негативному впливі побутового оточення. Можна виділити наступні причини таких конфліктів.

1. Моральне деформування особистості учня. Проходить наступні етапи:

- поява прогалин у морально-вольовій сфері особистості;

- перетворення їх у відповідно стійкі погляди, переконання і звички;

- формування мотивації поведінки, яка включає моральні цілі;

- перехід особистості від нормальної поведінки з відхиленням від норм моралі, допущення окремих або систематичних порушень, злочинів.

2. Помилки і недоліки виховання дітей у сім’ї

- відсутність свідомого виховного впливу на дитину з малих літ, коли батьки обмежують своє виховання лише піклуванням про те, щоб дитина була зодягнута та взута; поспішні заходи з боку батьків, які намагаються змінити у підлітковому віці те, що було опущене в дитинстві;

- суворість батьків під час виховання малолітньої дитини й перенесення цих методів на сина чи доньку - підлітків, які вже противляться цьому. Батьки вже не в стані впливати на підлітка за допомогою сили чи іншого методу, який використовувався раніше;

- надання можливості малим дітям користуватись свободою, до якої вони ще не підготовлені.

- Відсутність узгодженості між батьками; виховна робота насичена крайностями, має хаотичний характер. Вимоги до дитини різні: вони то підвищуються, то спостерігається велике пестування дитини. Це виводить дитину зі стану психічної рівноваги й викликає негативні реагування, які призводять до конфліктів між батьками і дітьми, а в школі - вчителями і дітьми.

3. Недоліки навчально- виховної роботи

3.1. Порушення закономірностей і логіки педагогічного процесу

- перевага словесних методів навчання;

- підміна активності учнів, активністю самого вчителя, збіднення діяльності учнів, їх самостійності, творчості;

- перенесення зусиль і часу щодо засвоєння навчального матеріалу на самостійну роботу вдома;

- невміння показати учням практичну значущість знань, пробудити в них мотивоване свідоме ставлення до оволодіння навчальним предметом;

- одноманітність навчальної діяльності учнів, невміння спонукати іх до навчальної діяльності;

- необгрунтовані вимоги до учнів;

- незнання індивідуальних особливостей їх навчальної діяльності, невміння врахувати їх у навчальній роботі;

3.2. Помилки педагогів

- недостатня робота з невстигаючими учнями, в результаті чого вони “випадають” з учнівського колективу і потрапляють на вулицю

- формалізм у роботі вчителя, відсутність індивідуального підходу до важковиховуваних учнів, прагнення їх позбутись;

- недостатній зв’язок школи з сім’єю, розрив шкільного і сімейного виховання, ігнорування життям за межами школи, слабкий позаурочний вплив школи;

- упереджене ставлення до важковиховуваних учнів, придушення їх ініціативи та самостійності;

- відсутність особистого прикладу педагогів.

3.3. Антипедагогічні дії

- байдужість до учнів, небажання вчасно прийти їм на допомогу;

- неповага до особистості учня, виставлення його недоліків на посміховище;

- прагнення негативне ставлення до учнядовести до відома класу і викликати відповідне ставлення і в них;

- окрики і грубощі по відношенню до учнів з боку педагогів;

- приниження соціального статусу учня у класі, ігнорування прав на самостійну й незалежну діяльність і поведінку, дрібна опіка;

- створення у класі опозиції по відношенню до важковиховуючого учня, поділ учнів на тих, хто на боці вчителя, й тих хто співчуває такому учневі, перетворення цих стосунків на “війну”.

Шляхи попередження та усунення конфліктів між учнями та вчителями

1. Організація масових заходів профілактичного характеру;

2. Індивідуальна виховна робота з учнями, які вже допускали відхилення від норми у поведінці, з їх батьками.

3. Позакласна та позашкільна виховна робота;

4. Виховна роль шкільного режиму;

5. Реформування навчально-виховної діяльності школи;

6. Нормалізація сімейних відносин у неблагополучних і формально благополучних сім’ях

7. Формування нових орієнтацій і розумна переоцінка морально-етичних цінностей суспільства.

8. Розробка комплексних програм з профілактики відхилень у поведінці учнів і системи її реалізації.

9. Подолання недоліків сімейного виховання.

10. Популяризація педагогічних знань серед батьківської громадськості та залучення батьків до виховної роботи у школі.

Цілісний підхід до процесу профілактики передбачає всебічний взаємозв’язок основних напрямів виховання, координування спільних зусиль школи, сім’ї, державних, правоохоронних органів, позашкільних установ, громадськості, поєднання масових та індивідуальних форм роботи. Особливо важливо організовувати дострокову виховну роботу на стадії формування основних рис характеру, ставлення до оточуючого середовища, поведінки у побутових умовах. Тому у системі профілактики й усунення конфліктів належне місце має зайняти початкова школа і навіть дошкільний заклад як важливі інститути соціалізації особистості дитячого віку.

Варіант 2

Види конфліктів.

1. Конфлікти діяльності - відмова учнів виконувати домашнє завдання, втома, труднощі у засвоєнні навчального матеріалу, невиконання домашнього завдання, недоцільне зауваження вчителя замість конкретної допомоги

2. Конфлікти поведінки - вчитель зробив помилки в аналізі вчинку учня, зробив невмотивований висновок.

3. Конфлікти відносин - невміле вирішення педагогічної ситуації.

Наслідки

 Неприязнь;

 Ненависть до вчителя.

Шляхи усуненняКонфлікт в педагогічній діяльності краще попередити, ніж потім вирішувати;Вибачення вчителя;Задушевна розмова з батьками;Колективне вирішення проблеми;Запрошення дирекції школи на класні збори;Учнівський суд.

Шляхи попередженняЗнати психологічну характеристику учня, класу;Вибори активу класу всім класом.

30. Розкрити можливі причини конфліктів між педагогами і учнями та обґрунтувати шляхи їх попередження і усунення.

Риси учнів , які спричинюють конфлікти:

Найістотнішими негативними якостями особистості учнів , які спричиняють конфліктні ситуації є впертість , недисциплінованість , небажання вчитися , невиконання розпорядження педагога , зарозумілість , грубість .

Конфліктними є також риси : лінь , зухвалість , нестриманість , невихованість , неуважність . пасивність , несамокритичність .

Якості особистості вчителя які спричиняють конфлікти :

Найістотніші - нестриманість , роздратованість , грубість , зверхнє ставлення до учнів , невміння врахувати індивідуальні особливості учнів , наявність ‘любимчиків’ , невміння доступно пояснити навч матеріал , необ’єктивність , надмірна вимогливість , невміння розібратися в ситуації , несправедливість , мстивість , невизнання своєї неправоти , недоброзичливість .

Риси особистості педагога , який не конфліктує з учнями ,учні називають безпосередність , доступність , дружелюбність , терпеливість , глибоке знання свого предмету , майстерність у його викладанні , висока вимогливість до учнів , об’єктивна оцінка їх знань і поведінки , врівноваженість , добродушний гумор , інтерес до справ учнів справедливість , делікатність...

Отже , конфлікти в системі стосунків ‘учитель-учень’ виникають на основі наявності в учасників цих стосунків певних негативних якостей .Знання цих конфліктних якостей педагогам і учням при бажанні і умінні може бути використано для попередження конфліктної ситуації чи її призупинення на певному етапі її розвитку .