V. Робота над аналізом текстів

1. Робота в парах. - Зачитайте уривок з п’єси «За двома зайцями» м. Старицького. В чому проявляється комізм? Свою думку аргументуйте.

- Чому цей уривок можна вважати зразком розмовного стилю?

- Висловіть свою думку щодо актуальності цієї п’єси на сьогодні.

Г: ( з папіроскою) Звольте! Закуріть!

П: Ваша папіроска шкварчить.

Г: Ето в груді моєй!

П: Чого?

Г: Од любви!

П: Ах, што ви!

Г: То єсть тут у нутрє у меня такая стремительность до вас, Проню Прокоповно, што хоя сквозь огонь готов пройтить!

П: Починається, починається! Ах, ето ви кавалерські надсмєшкі… Может, по кому другому; у вас сталько баришень…

Г: Ето ви пущаете критику; я своєї душі, Проню Прокоповно, не покину лиш би гдє ваша душа, - і більше в нікотрому мєстє.

П: А ви знаєте уже, яка моя душа?

Г: Ах, Проню Прокоповно, не рвіть меня, как пуклю! Потому відітє, какой я погібший єсть чоловік.

П: Чого ж погобший?

Г: Потому здєсь у мєня такоє смєртєльноє воспалєніє завелось, што аж шипить!

П: Когда б заглянуть можна було вам у серце.

Г: То ви би там увиділі, что золотими словянськими буквами написано: Проня Прокоповна Сєркова. Ах, но єжєлі б золотой ключ од вашого серця та лежав у моєй душі в кармані, вот би я бив щасливий! Я би кожну минуту одмикав ваше серце і смотрєл би; не мився б, не помадився б, не пив, даже не курив бипо три дні, та всьоб смотрєв би!

П: Ах, корда б же тому було правда? Чого він навколішки не стає?

Г: Да пущай мєня аладябль скорчить, корда, значить, брешу. Ну, сміліще! (Стає навколішки). В грудє моєй Визувій так і клекотить! Рішайте судьбу мою нещасную: прошу у вас руку і серце!

П: Ой, мамо моя! Я так стировожена… так сталось несподьовано…я…я… вас, ви знаєте… чи ви мене не обманюєте, чи любити? Я ще молода… не знаюсь у цім ділі…

Г: Ви не вєрєтє? Так знайте ж, що я решітєльно нікого не любив, не лблю і не любитиму, окромя вас! Без вас мінє не жити на свєтє. Да єслі б я любив так Братську ікону, то мєня б янголи взяли живим на небо!

П: так дуже любите?

Г: Тоєсть говорю вам - кипяток!

П: Ой страшно!

Г: Не безпокойтєсь… обхождєніє понімаю…

П: і я вас дуже люблю! Душка мой! Я согласна… буть вашою половинкою. Од только спросить благословєнія… Папонька, мамонька! Ні, стійте!

2. Робота з поезією.

• Прочитайте текст. Які стилістичні ознаки поєднані в ньому? Визначте провідний мотив поезії.

• Випишіть з тексту слова, які надають висловлюванню колориту урочистості й патетичності.

Молитва за рідну мову

Боже, Отче милостивий,

Ти нам дав ту мову красну,

Поміж мовами найкращу,

Нашу рідну, нашу власну.

За препишнії ті скарби,

Що в тій рідній мові скриті,

Зволь від нас, Могутній Творче,

Вдяку щирую прийняти.

І прийми сердечну просьбу,

Що до Тебе шлемо, Боже:

Хай ніхто вже тої мови

Відібрати в нас не зможе.

Поможи, Небес Владико,

Хай буде по Твоїй волі,

Щоб та мова гомоніла

Вільно в хаті, в церкві, в школі.

Ю. Шкрумеляк

3. Робота з газетою.

- Прочитайте текст. Висловіть своє ставлення до порушеної теми.

- До якого стилю належить поданий текстовий уривок? Схарактеризуйте основні ознаки, запишіть їх.

Саме там, серед українців Америки, Канади, Австралії, Німеччини, Франції, Англії, збереглася шляхетна традиція, завдяки якій у найскрутніші, найдраматичніші періоди нашої історії ми зуміли вистояти як нація: велика безкорислива жертовність, покладена на вівтар нашої культури. Серед тих, хто благодійною рукою щедро «фундував» на будівництво шкіл, бібліотек, соборів, були славні гетьмани: П. Сагайдачний, Б. Хмельницький, І. Мазепа. Ця традиція продовжувалася на сході України до революції, а на заході до 40-х років. М. Драгоманов, М. Лисенко, М. Старицький, Леся Українка, І. Франко, О. Кобилянська, М. Грушевський, брати Олександр та Філарет Колесси у важких умовах заборон та переслідувань творили українську літературу, музику, науку, з якими нам сьогодні не сором глянути у вічі Європи. Вони знали, що тільки тоді народ може називати себе великою нацією, коли його культура стає надбанням духовної скарбниці всього людства. Та, крім титанічного інтелекту, ці фанати вклали у справу своїх рук і останній важкою працею зароблений гріш, нерідко відриваючи кусень хліба навіть від рідних дітей. Так це було у Франка, так було і в Колесс. Так нині продовжують працювати наші краяни за океаном. (С. Майданська.)